Постанова № 78527900, 05.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2859/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Медяник А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Вельми І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 р. (суддя І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 1640/2859/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано пункт 17 протоколу Міністерства оборони України №49 від 25.05.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 06.04.2018 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути висновок Полтавського обласного військового комісаріату від 18.04.2018 №12/726 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи з 21.03.2018 в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців ті членів їх сімей» та Порядком №975 встановлений імперативний термін (два роки) для отримання особою доплати одноразової грошової допомоги, а саме у разі встановлення протягом цих двох років більшого відсотка втрати працездатності. У разі перевищення цього терміну, доплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Вважає що рішенням Комісії Міноборони, викладеним в протоколі Комісії №49, правомірно відмовлено у призначені (доплаті) одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ІІ групу інвалідності останньому встановлено понад дворічний термін при повторному огляді.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач та його представник у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та зазначили, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачають.

Представник третьої особи Полтавського обласного військового комісаріату в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій, крім того, заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 19.03.2014 по 21.01.2018 ОСОБА_1 проходив службу в лавах Збройних Сил України (а.с. 7-9).

Відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 27.08.2014 №59 позивач направлений у відрядження до м. Іловайськ (а.с. 10).

28.08.2014 матрос ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання одержав консолідуючий закритий перелом середньої третини правої ліктьової кістки з незначним зміщенням уламків, перелом шиловидного відростка правої ліктьової кістки, ЗЧМТ, струс головного мозку, рвану рану тім'яної ділянки голови (а.с. 10 на звороті).

Відповідно до довідки Кіровоградського обласного МСЕК від 26.01.2015 серія 10 ААА №123067 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_1 встановлено ступень втрати працездатності у відсотках - 10%, причина втрати працездатності травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 12 та 12 зворот).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0564798 від 06.04.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 21.03.2018 (травма і захворювання пов'язані із захистом Батьківщини) (а.с. 13 на звороті).

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №49 від 25.05.2018 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 19 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-ХІІ).

Розділом ІІ Закону №2011-ХІІ, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтями 1-2 Закону України №2011-XII встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту першого статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп.4 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XIІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до п.2 ст. 16-3 Закону №2011-XIІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Пунктом четвертим статті 16-3 Закону №2011-XIІ встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у Законі №2011-XIІ пункт 4 статті 16-3 доповнити абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Аналізуючи вказані вище норми законодавства, колегія суддів зазначає, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ №0564798 від 06.04.2018 ОСОБА_1 вперше встановлена друга група інвалідності з 21.03.2018 травма.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що ІІ група інвалідності ОСОБА_1 була встановлена підчас повторного огляду МСЕК, спростовуються записом у довідці до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ №0564798 від 06.04.2018, відповідно до якого огляд інваліда був проведений вперше.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності), оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16, 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 1640/2859/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Л.В. Любчич Повний текст постанови складений та підписаний: 13.12.2018.