Рішення № 78527154, 12.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2018 року № 826/14878/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування при перерахунку пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію «майстер» в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 23% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення при перерахунку з 01.01.2018 пенсії ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення, виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням лише 50% суми підвищення пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, з урахуванням надбавки за кваліфікацію «майстер» в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, основного розміру пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення, надбавки за особливі заслуги в розмірі 23% прожиткового мінімуму для 7 осіб, що втратили працездатність.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату недонарахованих сум пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є військовим пенсіонером з 2009 року, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Позивач зазначає, що основний розмір призначеної йому пенсії становив 90% грошового забезпечення.

08.06.2018 позивач отримав повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому відповідач зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу перераховано пенсію з 01.01.2018 у розмірі 70% грошового забезпечення.

Окрім того, додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував у складі щомісячного грошового забезпечення в період проходження військової служби та які були враховані при призначенні позивачу пенсії, а саме: надбавка за кваліфікацію «майстер» -11%, надбавка за секретність - 15%, надбавка за особливо важливі завдання - 50%, премія - 25% до перерахунку пенсії з 01.01.2018 відповідачем не включено, чим порушено право позивача на отримання у повному розмірі належного йому пенсійного забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 13.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У встановлений судом строк відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що з 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до статті 63 Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та в подальшому проводиться виплата пенсії відповідно до зазначеної постанови.

30.10.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував у складі щомісячного грошового забезпечення в період проходження військової служби та які у подальшому були враховані при призначенні позивачу пенсії та постійно враховувались при перерахунку пенсії, були визначені відповідно до Закону України №2262-ХІІ, а отже не повинні бути скасовані підзаконним правовим актом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2018 після відкриття провадження у справі, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

07.11.2018 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчену копію довідки від 26.03.2018 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 виданої Департаментом персоналу організації освітньої та наукової діяльності МВС України.

24.11.2018 на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало належним чином засвідчені копії витребуваних документів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 04.02.2011 НОМЕР_3, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію по інвалідності у розмірі 90% грошового забезпечення позивача відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.02.2010 №662/05 про призначення пенсії, при обчисленні пенсії позивача були враховані наступні складові грошового забезпечення:

1. посадовий оклад -1780,00 грн.,

2. оклад за військове звання -135,00 грн.,

3. процентна надбавка за вислугу років 40 % - 766,00 грн.,

4. середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці -2248,30 грн. у т.ч.

- секретність 15 % - 267,00 грн.,

- надбавка за кваліфікацію, в/сл., майстер 11 % - 195,80 грн.,

- надбавка за особливо важливі завдання 50 % - 1340,50 грн.,

- премія 25 % - 445,00 грн.

Всього - 4929,30 грн.

Основний розмір пенсії 90% (вислуга років 42) - 4436,30 грн.

Разом з тим, як стверджує позивач, відповідно до пункту 6 статті 1 та статті 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 (далі Закон №1767-НІ), позивачу нараховувалася надбавка до пенсії в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У червні 2018 року позивач отримав повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому відповідач зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу перераховано пенсію з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданої уповноваженим органом Міністерства внутрішніх справ у розмірі 15 750,00 грн., в тому числі окладу за посадою - 9020,00 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням - 1480,00 грн., надбавки за вислугу років (50%) - 5250,00 грн., в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Окрім того, додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував у складі щомісячного грошового забезпечення в період проходження військової служби та які були враховані при призначенні позивачу пенсії, а саме: надбавка за кваліфікацію «майстер» -11%, надбавка за секретність - 15%, надбавка за особливо важливі завдання - 50%, премія - 25% до перерахунку пенсії з 01.01.2018 до складу грошового забезпечення позивача відповідачем не включено, чим на думку позивача порушено його право на отримання у повному розмірі належного йому розміру пенсійного забезпечення.

Водночас, при проведенні даного перерахунку відповідачем було зменшено основний розмір пенсії позивача з 90% на 70% грошового забезпечення.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 з№2262-ХІІ (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 за №103 зобов'язано перерахувати пенсії, призначені згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно з Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданого позивачем розрахунку пенсії від 01.01.2018 відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103, у розмірі 70% від грошового забезпечення.

Надаючи оцінку посиланням позивача на протиправність дій відповідача, які виразились у зменшені основного розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70%, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України №2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін Законом України №3668-VІ до редакції цієї статті.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону України №2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після 01.04.2014, тобто до набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.

Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії позивача, відповідач безпідставно керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №103, та застосував норми, які регулюють питання призначення пенсії, а не її перерахунку.

Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-420а13.

Окремо суд акцентує увагу відповідача на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 справа № 686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо неврахування при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103, всіх складових грошового забезпечення наявних на момент призначення пенсії позивача та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90% грошового забезпечення на 70%.

Щодо вимоги позивача в частині включення до грошових складових надбавки за особливі заслуги в розмірі 23% суд зазначає наступне.

Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними уповноваженими на те органами довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках. Таким чином Пенсійний фонд не міг нараховувати позивачу надбавку за особливі заслуги в розмірі 23% оскільки в розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі НОМЕР_1 ОСОБА_1 станом на 12.09.2017 надбавка за особливі заслуги встановлена в розмірі 20%.

З огляду на викладене, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку вимозі позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 недонарахованих сум пенсії з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених Постановою №103, у позивача виникло право на перерахунок пенсії з 01.01.2018.

Пунктом 2 Постанови №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Постанова №103 на час звернення позивача до суду останнім не оскаржується, є чинною, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

У рішенні від 02.03.1991 №2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

У рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 №3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії», також, констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 року.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018, не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови №103, що кореспондується з приписами частини четвертої статті 63 Закону в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови порядку виплати пенсії.

Тобто, в даному випадку, пенсійний орган діяв в рамках, встановлених законом, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вказаних вимог в досліджуваній частині.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 11.09.2018 №72279.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (03164, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) - задовольнити частково.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо неврахування при перерахунку пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 (03164, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) надбавки за кваліфікацію «майстер» в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність протиправними.

3. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо зменшення при перерахунку ОСОБА_1 (03164, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) з 01.01.2018 пенсії основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення протиправними.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (03164, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) з 01.01.2018, з урахуванням надбавки за кваліфікацію «майстер» в розмірі 11% посадового окладу, надбавки за секретність в розмірі 15% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 25% посадового окладу, надбавки за особливі заслуги в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (03164, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) сплачений ним судовий збір в сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова