Рішення № 78526255, 12.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову в ухваленні

додаткового судового рішення

12 грудня 2018 року м. Київ № 826/3396/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (далі - відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач - 2) та просив суд:

- визнати протиправною відмову фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_1;

- зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_1, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про врахування полковнику запасу ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві врахувати полковнику запасу ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячну додаткову грошову винагороду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, код ЄДРПОУ 22869069) задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві врахувати полковнику запасу ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячну додаткову грошову винагороду. У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови про врахування полковнику запису ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди відмовлено.

На адресу суду 28.11.2018 надійшла заява, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі №826/3396/17, яким визначити спосіб виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 в частині врахування позивачу до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячну додаткову грошову винагороду з моменту її призначення, а саме: з 01.12.2016.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що в резолютивній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018, суд не зазначив способу виконання судового рішення.

З огляду на те, що рішення в адміністративній справі №826/3396/17 ухвалено в письмовому провадженні, суд приходить до висновку щодо можливості розгляду заяви також в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (третьої особи), наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Дослідивши заяву позивача про винесення додаткового судового рішення в частині визначення способу виконання рішення від 17.05.2018, суд зазначає наступне.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України роз'яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Судом встановлено, що вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві врахувати полковнику запасу ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячну додаткову грошову винагороду була досліджена судом у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність роз'яснити позивачу, що визначення строку, за який має бути враховано до складу грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода не було предметом спору у даній справі. Матеріали справи не місять доказів того, що відповідач обмежував строк з якого обчислюється пенсія з врахуванням додаткової грошової винагороди, а також відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть протиправно застосовані такі обмеження у майбутньому.

Враховуючи викладені обставини, вимога позивача про винесення додаткового рішення, шляхом визначення способу виконання рішення Окружного адміністративного суду України від 17.05.2018, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №826/857/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до статті 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов