Рішення № 78525949, 12.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року справа № 2340/4462/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ( далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність керівника головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області пов’язаної з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 за період з 08.02.2018 по 28.02.2018;

- зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 заробітну плату (оклад, ранг, вислуга) у відносинах публічної служби за період з 08.02.2018 по 28.02.2018 в сумі 8 325 грн 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів;

- відповідно до вимог п. 2 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць в сумі 8 325 грн 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не нарахував та не виплатив позивачу заробітну плату за період з 08.02.2018 по 28.02.2018 у сумі 8 325 грн 00 коп. .

Ухвалою суду від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

06 грудня 2018 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що фактично позивач у трудових відносинах із відповідачем у період з 07.02.2018 по 05.05.2018 не перебував.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Пенсійним фондом України прийнято наказ №213-о від 29.03.2017 «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області».

30 березня 2017 року головою комісії з припинення Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, заступником начальника управління ОСОБА_2 видано наказ від 30.03.2017 №17-о "Про оголошення п.4. наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області»", яким ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» .

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Пенсійного фонду України, Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасувано наказ Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017; стягнуто зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. (дев'яносто тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Крім того, вказаним рішенням Київський окружний адміністративний суд допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017, та звернув до негайного виконання рішення суду в частині стягнення зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 4488,75 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 75 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17 залишено без змін.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17 позивача поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 наказом Пенсійного фонду України від 24.04.2018 № 183-о.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.05.2018 № 212-о оголошено наказ Пенсійного фонду України від 24.04.2018 № 183-о про поновлення позивача на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017.

У подальшому позивач за даними з офіційного порталу Пенсійного фонду України станом на 21.02.2018 встановив, що йому не нараховано не виплачено заробітну плату за період з 08.02.2018 по 28.02.2018.

Вважаючи такі дії відповідача протимправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За правилами ч. 2 ст. 235 КзПП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить жодних застережень, що власник або уповноважений ним орган може не відповідати за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд зауважує, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У п.п. 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «ОСОБА_3 проти України» (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.

Судом встановлено, що наказ про поновлення позивача на посаді на виконання рішення суду Пенсійним фондом України було винесено 24.04.2018, а тому враховуючи підстави та предмет даного спору суд вважає, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за період з 07.02.2018 по 28.02.2018.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100)

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З розрахунку середньоденної заробітної плати, яка застосована у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17 середньоденна заробітна плата позивача становить 427 грн 50 коп.

Отже, враховуючи обов’язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 07.02.2018 по 28.02.2018.

Суд бере до уваги, що період невиконання рішення суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17 з 07.02.2018 по 28.02.2018 становить 16 робочих днів.

А тому середній заробіток за час затримки виконання рішення за вказаний період становить 6 840 грн 00 коп. (427 грн 50 коп. х 16 днів).

Щодо клопотання позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць в сумі 8 325 грн 00 коп., без урахування обов'язкових податків та зборів, суд зазначає, про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на підстави та предмет спору.

Так, предметом судового розгляду у даній справі є несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на посаді, а тому враховуючи правові наслідки передбачені ст. 236 КЗпП України за таку бездіяльність з боку відповідача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період із 07.02.2018 по 28.02.2018.

Разом з цим, п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

А тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цього клопотання позивача.

Згідно ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У відповідності до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, підстави та предмет спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, то з огляду на обставини справи суд не вбачає необхідності встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направлення її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України, а також клопотання про постановлення окремої ухвали суду, якою зобов'язати Правління Пенсійного фонду України усунути причини та умови, що сприяли порушенню трудового законодавства та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України, суд зазначає про таке.

Так, в обґрунтування вказаних вище клопотань позивач посилається на протиправність дій відповідача при виконанні постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі № 823/351/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Водночас, предметом дослідження у даній справі є протиправність дій відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Дана норма встановлює право суду у разі необхідності постановити окрему ухвалу та не є обов'язковою для суду.

Суд не знаходить підстав для прийняття окремих ухвал та як наслідок відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про постановлення окремих ухвал.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19,76, 77,139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (20423, Черкаська область, Тальнівський район, с. Соколівочка, вул. Коцюбинського, 2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати – задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за період із 07.02.2018 по 28.02.2018 у сумі 6 840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький