Рішення № 78525903, 12.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року справа № 2340/3133/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

06 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) , в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до п. 266.7.2 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути надіслане (вручене) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Отже, податкове повідомлення-рішення за 2015 рік мало бути надіслано позивачу до 01.07.2016, за 2016 рік – до 01.07.2017, за 2017 рік до 01.01.2018, однак оскаржувані рішення були надіслані з порушенням встановленого строку. Крім того, висновок про використання нерухомості (житла) з метою одержання доходів (використання у підприємницькій діяльності) є несумісним зі змістом чинних норм законодавства.

Ухвалою суду від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв.м. За даними інформаційних баз даних Головного управління ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ «Тепло-Інвест» та ТОВ «Еко-переробка», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, належна позивачу на правах власності житлова нерухомість використовується з метою отримання прибутку, а тому пільги з податку передбачені пп. 266.4.1 та 266.4.2 ПКУ для фізичних осіб не застосовуються. Щодо посилання позивача на порушення податковим органом терміну встановленого в ст. 266 ПКУ, як на одну з підстав скасування податкового повідомлення-рішення відповідач послався на ст. 102 ПКУ та зазначив, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 66 кв. м.

17.04.2018 позивачу винесено податкове повідомлення - рішення №0149808-1307-2301, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.

Позивач не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, 19.06.2018 надіслав до ГУ ДФС у Черкаській області заяву щодо його скасування

Підпунктом 266.7.3 п.366.7 ст.266 ПКУ визначено, що платники податку мають право звернутись з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання для проведення звірки даних щодо об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою зі сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Внаслідок проведеної за заявою платника звірки встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 66 кв.м.

За даними інформаційних баз даних ГУ ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ «Тепло-Інвест» та ТОВ «Еко-переробка», у яких юридична адреса АДРЕСА_3.

Відповідно до пп.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПКУ пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів.

За встановленими даними проведено перерахунок суми податку на нерухомість, винесено та надіслано нові податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055- 1307-2301, №0454056-1307-2301, №0454055-1307-2301.

Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 №0454055-1307-230, №0454056-1307-2301 та №0454055-1307-2301 зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Положеннями статті 265 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна до 01.01.2015 року, було передбачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, згідно підпункту 265.1.1 вказаної статті платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1).

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, статтю 265 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою було передбачено склад податку на майно. Так, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Також зазначеним Законом викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК), якою визначено порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (платників податків, об'єкт оподаткування, базу оподаткування, пільги із сплати податку, ставку податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком, порядок та строки сплати податку).

У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування, згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно положень пункту 266.3 статті 266 ПК, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно пп. 7.1.2 п. 7.1 статті 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як об'єкт оподаткування.

В силу статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно пункту 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.

У свою чергу, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно із статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК, до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (стаття 266).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як вже зазначалося, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси встановлений рішенням Черкаської міської ради 22.01.2015 № 2-672, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України з метою оподаткування належного позивачеві на праві приватної власності нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році. В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік) та №0454055-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік) суд зазначає таке.

Відповідно до п. 30.1. ст.30 ПК, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

У свою чергу, відповідно до п. 30.2. ст.30 ПК, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно з п. 30.9. цієї норми, податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

У даному випадку, пільги із сплати спірного податку установлені спеціальною нормою п. 266.4. ст.266 ПК, зокрема, у вигляді:

зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку (підпункт 266.4.1. п. 266.4. ст.266 ПК);

права сільських, селищних, міських рад встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України (підпункт 266.4.2. п. 266.4. ст.266 ПК).

Цим же підпунктом 266.4.2. п. 266.4. ст.266 ПК передбачено, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.

При цьому, підпунктом 266.4.3. п. 266.4. ст.266 ПК передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються, а саме: щодо об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Отже, системний аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що при застосуванні податкових пільг враховуються як особливості, пов'язані з платником податку, так із особливості, пов'язані із об'єктом оподаткування податком. При цьому, законодавцем чітко визначено, що для фізичних осіб не застосовуються пільги з цього податку щодо об'єктів оподаткування житлової та нежитлової нерухомості, що використовуються їх власниками у підприємницькій діяльності.

У даному випадку, позивач, як платник податку - фізична особа - використовує належну йому квартиру у підприємницькій діяльності, а тому, відповідно до підпункту 266.4.3. п. 266.4. ст.266 ПК, позивач не має пільг з такого об'єкту оподаткування.

Щодо посилання позивача на порушення податковим органом терміну встановленого в ст. 266 ПКУ, суд зазначає, що відповідно до ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином відповідачем не порушено строки при винесенні оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищевикладене податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік) та №0454055-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік) є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача сплачений позивачем судовий збір в розмірі 704,80 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235. ідентифікаційний код 39392109) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 12.12.2018.

Суддя В.П. Тимошенко