Ухвала суду № 78525893, 13.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5583/18

УХВАЛА

13 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови № 080343 від 17.09.2018р. про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2018р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови № 080343 від 17.09.2018р. про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.,- задоволено:

визнано протиправною та скасовано постанову Управлінння Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №080343 від 17.09.2018р.;

стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

10.12.2018 р. (вхід. № 38327/18) до суду надійшла заява представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить:

ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити заяву, подану представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу;

стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничі допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Відповідно п. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи те, що судом було прийнято рішення у даній справі в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в такому ж порядку.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 5 ст. 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Так, в матеріалах справи наявний договір № 42/10 про надання правової допомоги від 05.10.2018 р. (а.с. 33), додаткова угода № 1 від 05.10.2018 р. (а.с. 29), укладені між клієнтом - ФОП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч. 5-7ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У заяві від 10.12.2018 р. представник позивача зазначає, що у зв'язку із розглядом справи №420/5583/18 позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 13 від 05.10.2018 р. за надання правової допомоги у розмірі 7000,00 грн. та копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 42/10 (а.с. 30-31).

Суд зауважує, що надані позивачем документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, в тому числі кількість часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тобто із наданого рахунку-фактури № 13 від 05.10.2018 р. та копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 42/10 неможливо встановити кількість часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), які вказані ним.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені документи мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, не підтверджена належними доказами, відтак не може бути задоволена судом.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 248, 292-295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя Г.П. Самойлюк