Рішення № 78525779, 12.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р. Справа № 2040/6697/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязмітіновій Т.В.,

за участю:

представника відповідача - Михайлової О.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТХОЛДИНГ" (код ЄДРПОУ 38281341, 61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 19) до Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 3959198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТХОЛДИНГ» (надалі за текстом ТОВ «ВОСТХОЛДИНГ», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області у Харківській області № 12675213 від 06.08.2018 року, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОСТХОЛДИНГ" штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн., за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на суб'єкти господарювання, у власності яких знаходиться об'єкти нерухомого майна, визначені в ст. 266.2.2 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), не покладено обов'язок подання податкових декларацій за об'єкти житлової/нежитлової нерухомості, з яких податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Разом з тим з боку позивача зазначено про порушення п.п. 12.3.4 п. 12.2 ст. 12 ПК України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовчому засіданні. (а.с.2-3).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 13.09.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості. (а.с. 108-113).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 19.09.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив. (а.с.118-119).

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, в надісланому на адресу Харківського окружного адміністративного суду заяві від 12.12.2018 року просив суд розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилившись на правову позицію викладену у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб території Центральної ОДПІ м. Харкова управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Харківській області Ястребовою О.О., на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І та в порядку ст. 76 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку з питання не подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік ТОВ «ВОСТХОЛДИНГ».

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2018 року № 10439/20-40-12-13-20/38281341 про результати камеральної перевірки з питання не подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік ТОВ «ВОСТХОЛДИНГ». (а.с.15-16).

В ході перевірки встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ТОВ «ВОСТХОЛДИНГ» має у власності нежитлові будівлі загальною площею 8556,8 кв.м. Опис:

Нежитлові будівлі: літ. «И-2» загальною площею 1371,6 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 250,2 кв.м., літ. «Л-1» загальною площею 1209,1 кв.м., літ. «М-1» загальною площею 101,7 кв.м., літ. «Н-1» загальною площею 22,9 кв.м., літ. «О-1» загальною площею 5549,1 кв.м., літ. «П-1» загальною площею 52,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 19.

Також в акті перевірки від 17.07.2018 року № 10439/20-40-12-13-20/38281341 зазначено про КВЕД виду діяльності (основний): 68:20 - надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, окреслена обставина в ході розгляду справи представника сторін не заперечувалась.

За висновками акту перевірки від 17.07.2018 року № 10439/20-40-12-13-20/38281341 зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про неподання ТОВ «ВОСТХОЛДИНГ» (п.н. 38281341) податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік. Відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 розділу II ПК України. (а.с.16).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.11.2012 року який укладено між ТОВ «ВОСТОК» (продавець за умовами договору) та ТОВ «ВОСТХОЛДИНГ» (покупець за умовами договору) про передачу продавцем у власність покупця нежитлові будівлі: літ. «И-2» загальною площею 1371,6 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 250,2 кв.м., літ. «Л-1» загальною площею 1209,1 кв.м., літ. «М-1» загальною площею 101,7 кв.м., літ. «Н-1» загальною площею 22,9 кв.м., літ. «О-1» загальною площею 5549,1 кв.м., літ. «П-1» загальною площею 52,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 19 за обумовлену грошову суму, (а.с. 81-84) з подальшим відображенням вчинених дій у реєстрах (а.с.87-89), (а.с.137-141).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015 року, (надалі за текстом - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з ч. 3 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У розумінні ч. 3 ст. 78 КАС України загальновідомими обставинами є відомості, щодо прийняття Харківською міською радою Харківської області наступних рішень: від 21.01.2015 року № 1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України»; Рішення 11 сесії 7 скликання від 22.02.2017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові».

Згідно з п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК України зазначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи зазначене, ставки податку, встановлені рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015 року підлягали застосуванню саме з 2016 року.

Пунктами 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», при цьому, було встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги п.п. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 ПК України.

Таким чином, в 2017 року діяли ставки, встановлені рішенням Харківської міської ради 2017 року, такі ж ставки підлягають застосуванню і в 2018 році.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в 2016, 2017 та 2018 роках в місті Харкові нормативно було врегульовано питання розміру ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України ).

Відповідно до положень п.п. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Підпункт «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Позивач дійшов помилкових висновків, ототожнюючи будівлі, що йому належать, які використовує позивач у власній господарській діяльності із будівлями промислових підприємств, зазначивши, що умовою для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є крім іншого фактичне її використання як об'єкту промисловості.

Системне тлумачення п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених п.п. 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Буквальний аналіз пункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

За положеннями п.п. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають Суду підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2018 року № 806/2461/17 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 2040/6697/18.

Щодо посилань позивача на постанову Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 813/3803/16 суд зазначає, що окреслена правова позиція не підлягає задоволенню зважаючи на її часові проміжки формування.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов'язкових умов - виробничі приміщення.

Відтак, об'єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу не підпадає під дію пункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується не у власній господарській діяльності.

Окремо суд зазначає, що факт подання податкової звітності не віднесено в залежність до сплати податку та можливої відсутності при цьому обов'язку щодо сплати податку та наявності певних пільг.

Враховуючи вищенаведене, спірне податкове повідомлення-рішення № 12675213 від 06.08.2018 року є такими, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТХОЛДИНГ" (код ЄДРПОУ 38281341, 61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 19) до Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 3959198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2018 року.

Суддя Ю.О. Супрун