Рішення № 78525520, 13.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року м. Київ справа № 810/4495/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 7 березня 2018 р. №26 про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії;

- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу період її роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з 19 квітня 1988 р. по 23 жовтня 2000 р., що складає 25 років 00 місяців 10 днів та дає право на призначення пенсії за вислугу років, за її заявою від 8 грудня 2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пільгової пенсії за вислугу років, як медичному працівнику. Проте, у призначенні пенсії відповідач відмовив, мотивуючи це тим, що у позивача недостатньо стажу для призначення відповідного виду пенсії. Стверджує, що відповідачем до спеціального трудового стажу не зараховано період її роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з 19 квітня 1988 р. по 23 жовтня 2000 р., що складає 25 років 00 місяців 10 днів та дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Вказує, що робота за спеціальністю молодшої медсестри в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, а саме - постанови Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17 грудня 1959 р., зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Зазначає, що цією постановою визначено перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Так, відповідно до додатку до постанови Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17 грудня 1959 р., а саме розділом ІІ «Лікарі та інші медичні працівники» визначено, що право на призначення пільгової пенсії за вислугу років, також мають медичні сестри - всі, незалежно від найменування посад. Стверджує, що відповідачем протиправно не враховано положення постанови Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17 грудня 1959 р. при вирішенні питання про призначення їй пільгової пенсії за вислугу років.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

4 жовтня 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав. Зазначає, що відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал охорони здоров'я після досягнення ними певного віку та за наявності необхідного спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Стверджує, що за записами трудовій книжці з 11 квітня 1988 р. по 23 жовтня 2000 р. позивач працювала на посаді молодшої сестри по догляду, яка не належить до середнього медичного персоналу. Отже, зазначений період неможливо зарахувати до спеціального стажу роботи за вислугу років, підстав для проведення взаємного зарахування періоду роботи за вислугу років та періоду роботи в шкідливих і важких умовах праці за Списком № 2 немає.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

22 жовтня 2018 р. до суду надійшло клопотання позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

22 жовтня 2018 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

8 грудня 2017 р. позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівник охорони здоров'я, вказуючи про наявність спеціального стажу роботи 25 років, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До цієї заяви додану довідку Державної установи «Інституту травматології та ортопедії Національної Академії Медичних Наук України» від 4 грудня 2017 р. № 78ко. Із довідки вбачається, що позивач працювала в інституті на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації з палатами інтенсивної терапії з 19 квітня 1988 р. (наказ № 52л від 18 квітня 1988 р.) та була звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням 23 жовтня 2018 р. За період роботи позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 28 жовтня 1991 р. по 11 серпня 1994 р. відповідно до наказу №178ко від 11 листопада 1991 р.

19 грудня 2017 р. позивач звернулася із зверненням до Міністерства соціальної політики України, в якому просить:

1) надати роз'яснення про можливе зарахування періоду перебування її у відпустці по догляду за дитиною з 28 жовтня 1991 р. по 11 серпня 1994 р. до спеціального стажу роботи за вислугу років на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації з палатами інтенсивної терапії, у подвійному розмірі.

2) надати роз'яснення можливість зарахування для призначення пенсії за вислугу років одночасно: до спеціального стажу роботи молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації з палатами інтенсивної терапії - період зайнятості на роботах із шкідливими умовами в метрополітені за 2013-2017 роки.

2 лютого 2018 р. листом Міністерства соціальної політи України позивача повідомлено, що згідно із статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується з одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 1 січня 2004 р.), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, входить час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми; але не довше ніж до досягнення кожною дитиною З-річного віку.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який набув чинності з 15 серпня 2003 р.) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Для визначення права на призначення пенсії норми статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються як до 1 січня 2004 р., так і після цієї дати. А для обчислення розміру пенсії страховий стаж до 1 січня 2004 р. зараховується із урахуванням пільгового обчислення за статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у подвійному розмірі); а з 1 січня 2004 р. - відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто в одинарному розмірі.

Крім того, в листі позивача повідомлено, що Головним управління Пенсійного фонду України в Київській області буде надано детальну інформацію з порушених у зверненні питань.

20 лютого 2018 р. позивач звернулася до Міністерства соціальної політики України з повторним запитом для роз'яснення тих же питань, які були в зверненні від 19 грудня 2017 р.

13 березня 2018 р. позивач отримала лист № 699/к-06 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. В листі повідомлено, що відповідно до п 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. При частково оплачуваній відпустці особа, яка займається доглядом за дитиною, не звільнена з роботи. Період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується як в загальний трудовий стаж, так і в безперервний стаж роботи за спеціальністю за тією посадою, на якій вона значиться відповідно до запису трудової книжки.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення», який набув чинності з 15 серпня 2003 р.) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, в закладах (відділеннях) із лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

З огляду на зазначене, період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до стажу роботи в одинарному розмірі, підстав для зарахування зазначеного періоду в подвійному розмірі, немає.

Крім того, відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Категорії працівників, що мають право на пенсію за вислугу років, передбачені ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон). Відповідно до пункту «е» цієї статті Закону право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал охорони здоров'я після досягнення ними певного віку та за наявності необхідного спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у Порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

За записами трудової книжки з 11 квітня 1988 р. по 23 жовтня 2000 р. позивач працювала на посаді молодшої сестри по догляду, яка не належить до середнього медичного персоналу. Отже, зазначений період неможливо врахувати до спеціального стажу за вислугу років, підстав для проведення взаємного зарахування періоду роботи за вислугу років та періоду роботи в шкідливих і важких умовах праці за Списком №2, немає.

13 квітня 2018 р. відповідачем разом з супровідним листом вх. № 4019/03 було направлено копію рішення від 7 березня 2018 р. щодо відмови у призначенні пенсії.

Як убачається із рішення, відповідачем розглянуло заяву позивача від 8 грудня 2017 р. щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2).

Згідно з п.п.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"' право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зазначає також, що до досягнення встановленого віку мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, жінки після досягнення ними такого віку з 1 жовтня 1965 р. по 31 березня 1966 р.- 51 рік, за наявності загального стажу у період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 21 року 6 місяців. Жінкам, які не мають повного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених умовах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються, зі зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Тобто, підставою для розгляду питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва в конкретному Списку, а також підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня (не менше 80%). Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає права заявникові на таку пенсію.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 р. № 920), основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. Якщо у трудовій книжці відсутні відомості що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установленні для деяких категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються відповідні довідки підприємства або їх правонаступників встановленого зразка.

Стверджує, що згідно з наданою довідкою № 27\08-430 від 12 лютого 2018 р., до пільгового стажу можливо зарахувати період роботи з 1 травня 2015 р. по 8 грудня 2017 р. у КП «Київський метрополітен» структурний підрозділ «Служба колії, тунельних споруд і будівель». Таким чином, стаж роботи на пільгових умовах ОСОБА_1 складає 2 роки 7 місяців 8 днів.

Виходячи із всього вищезазначеного, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, але вона матиме право на призначення пенсії за віком при досягненні 60 років та за наявності стажу не менше 33 років.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії та не зарахування позивачу до спеціального трудового стажу період її роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації в Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з 19 квітня 1988 р. по 23 жовтня 2000 р., що складає 25 років 00 місяців 10 днів, у зв'язку з чим звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з вимогами п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Як убачається із ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у якій має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 19 квітня 1988 р. по 23 жовтня 2000 р. працювала на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», що підтверджується трудовою книжкою та довідкою №78ко від 4 грудня 2017 р., яка видана Державною установою «Інститут травматології та ортопедії НАМН України».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Отже, на підставі наведених норм законодавства робота позивача у реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я згідно з приписами ст.60 Закону №1788-XII дає підстави для зарахування їй стажу у подвійному розмірі.

Як встановлено судом, відмовляючи позивачу в нарахуванні пільгової пенсії відповідач посилався на те, що в постанові Кабінету Міністрів України № 909 від 4 листопада 1993 р. не зазначена посада молодшої медичної сестри, тому в призначенні пільгової пенсії їй відмовлено.

Суд не погоджується з такими підставами для відмови та зазначає наступне.

Відмовляючи позивачу в призначенні пільгової пенсії, відповідачем не враховано, що у постанові Кабінету Міністрів України № 909 від 4 листопада 1993 р. є посилання на те, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, а саме - постанови Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17 грудня 1959 р., зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до пункту 3 приміток постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 4 листопада 1993 р. робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства … зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Так, постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17 грудня 1959 р. затверджено Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.

Відповідно до додатку до постанови Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17 грудня 1959 р., а саме розділом ІІ «Лікарі та інші медичні працівники» визначено, що право на призначення пільгової пенсії за вислугу років, також мають наступні працівники: лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікарів, акушери, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі, незалежно від найменування посад, та дезінфекційні інструктори.

Це означає, що посада молодшої медичної сестри, яку з 19.04.1088 по 23.10.2000, тобто 12 років 6 місяців і 5 днів обіймала позивач, також підпадає під дію вказаної постанови і дає підстави для обчислення та зарахування пільгового стажу роботи в цій посаді.

Отже, у зв'язку з тим, що позивач почала працювати на посаді молодшої медсестри з 19 квітня 1988 р., то на неї розповсюджуються положення постанови Ради Міністрів СРСР №1397 від 17 грудня 1959 р. щодо пільгового обчислення стажу. Тому суд вважає, що позивач має право на зарахування цього стажу роботи в посаді молодшої медсестри до стажу для призначення пільгової пенсії за вислугу років.

Крім того, відповідачем не враховано положення ст. 60 Закону № 1788-XII, згідно з яким встановлено, що робота у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Як встановлено судом, позивач дійсно працювала на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України». Ці обставини відповідачем визнаються і не заперечуються.

Разом з тим, відповідач вважає, що посада молодшої медичної сестри, яку обіймала позивач, не дає права на пільгове обчислення стажу, оскільки ця посада не відноситься до категорії середнього медичного персоналу.

Проте, суд зауважує, що відповідачем не враховано, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, а саме - постанови Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17 грудня 1959 р., посада молодшої медичної сестри зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Тому з урахуванням обставин цієї адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідачам протиправно прийнято рішення від 7 березня 2018 р. № 26 про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були неправомірними. Право позивача на отримання належної їй пільгової пенсії у передбаченому чинному законодавстві порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно з квитанцією від 18 липня 2018 р. № 372.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, і беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 704 грн. 80 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 7 березня 2018 р. № 26 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії.

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37892505) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) до спеціального трудового стажу період роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення анестезіології та реанімації в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з 19 квітня 1988 р. по 23 жовтня 2000 р., що складає 25 років 00 місяців 10 днів та дає право на призначення пенсії за вислугу років, за її заявою від 8 грудня 2017 р.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37892505) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 07440, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Броварського об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: бул. Незалежності, 11, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ - 37892505.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 13 грудня 2018 року.