Рішення № 78525344, 13.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5417/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо обмеження призначеної пенсії та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) максимальним розміром та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з дня призначення пенсії по інвалідності по день фактичного проведення доплати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни і розмір його пенсії має становити 80% відповідної суми грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії. Позивач вважає, що з урахуванням загального розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії 14851,25 гривень основний розмір його пенсії має становити 11881,00 гривень. З урахуванням доплат та підвищень до пенсії, а саме: збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 2970,25 грн., підвищення пенсії як інваліду війни ІІ групи в сумі 580,80 грн., надбавка до пенсії як інваліду війни ІІ групи в сумі 50,00 грн., надбавка особі, яка має на утриманні непрацездатних осіб в сумі 726,00 грн., надбавка особі, яка має на утриманні непрацездатних осіб в сумі 726,00грн., загальний розмір пенсії позивача має складати 16934,05 грн., проте відповідач, безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, і здійснював виплату пенсії позивача з 02.07.2018 року (з дня призначення пенсії по інвалідності) в сумі 14350,00 грн. На переконання позивача таке обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром є протиправним, не відповідає нормам Конституції України та порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.

Представником ГУ ПФУ в Одеській області надано до суду відзив на позов (а.с.16-79), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачу з 15.05.2018 була призначена пенсія по інвалідності згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, звертаємо увагу суду, що ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ в редакції від 24.12.2015 року встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Конституційним Судом України 20.12.2016 року у справі №7-рп/2016 прийнято рішення, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ. В подальшому Законом України “Про внесення змін де деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-УІІІ внесене зміни до ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992 №2262, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, як мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожитковій мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Таким чином, Рішення КСУ від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, як акт офіційного тлумачення права, не може застосовуватися до правової норми, описаної в такому Рішенні як неконституційна, якщо ця норма в подальшому була змінена чи виключена повністю. Крім того, положення першого речення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІ1 в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 року №1774-VII на теперішній час не було визнано неконституційним. Таким чином, з урахуванням положень ч.7 ст.43 Закону № 2262 та ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік”, загальний розмір пенсії Позивача на момент її призначення (15.05.2018) становив саме 13730 грн. та станом на теперішній час (на момент звернення з позовною заявою) становить 14350 грн., а тому дії головного управління щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є правомірними та реалізовані в межах діючого законодавства України.

У відповіді на відзив від 16.11.2018 року (а.с. 21-23) позивач зазначив, що викладені у відзиві доводи та міркування відповідача є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам законодавства України.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником позивача 29.11.2018 року надано до суду клопотання про проведення судового засідання 03.12.2018 року за відсутності позивача та його представника.

У зв’язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 з 15.05.2018 року призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про призначення пенсії (а.с.7). При обчисленні пенсії позивачу враховано наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад (6110,00 грн.), оклад за військове звання (1480,00 грн.), процентна надбавка з вислугу років 45%(3712,50 грн.), середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці в тому числі: робота з таємними виробами, носіями, док.15% 15%,надбавка за специфічні умови проходження служби 10%, премія 27% всього 14851,25 грн., в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 14851,25 грн. Основний розмір пенсії: 62% грошового забезпечення (9207,78 грн.), а також підвищення та надбавки до пенсії, а саме: учасник АТО учасник бойових дій (363,00грн), учасник бойових дій (40,00 грн.). Загальний розмір пенсії з надбавками позивача склав 9610,78 грн.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, що підтверджується наявним в матеріалах справи довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.07.2018 року серія 12 ААА (а.с.9) та посвідченням серії Є №033820 (а.с.10).

Головним управлінням ПФУ в Одеській області з 01.07.2018 року здійснено перерахунок пенсії позивачу у зв’язку з переходом на інший вид пенсії, а саме пенсії по інвалідності.

Відповідно до перерахунку пенсії позивачу (а.с.8), підсумок пенсії з надбавками становить 16934,05 грн., а з урахування максимального розміру пенсії – 14350,00 грн.

Тобто розмір пенсії позивача зменшено з урахуванням максимально відповідного.

Позивач вважає таке обмеження пенсії протиправним та таким, що суперечить законодавству, а тому звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262), передбачено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закону № 2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 та 2 ст.1 ЗУ № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ № 2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Розміри пенсій по інвалідності передбачені ст. 21 ЗУ № 2262-XII та призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Згідно ч.7 ст.43 ЗУ №2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.63 ЗУ №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Щодо внесення змін та визнання неконституційними положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 у справі №1-38/2016 вирішено, зокрема, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

В мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ (який набув чинності 01.01.2017 року), внесено зміни, зокрема, у ч.7 ст.43 ЗУ №2262-XII. У ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Виходячи з аналізу вищезазначеного законодавства та обставин справи, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43. Тобто положення ч.7 ст.43 ЗУ №2262-XII в цілому, не першого речення і не другого, а повністю всієї частини.

Крім того, зміни, які були внесені законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ до ч.7 ст.43 ЗУ №2262-XII стосувались змін визначення періоду щодо максимального розміру пенсії. До того ж, суд звертає увагу що вказані зміни не мають ніякого відношення до пенсії позивача так, як встановлювали конкретний період обмеження, а саме «по 31 грудня 2017 року» в той час, як пенсія позивачу початково була призначена з 15.05.2018 року, а переведено позивача на пенсію по інвалідності з 01.07.2018 року. На момент призначення пенсії позивачу а також на момент переведення позивача на інший вид пенсії (по інвалідності) положення другого речення ч.7 ст.43 ЗУ №2262-XII не діяли, а положення першого речення ч.7 ст.43 ЗУ №2262-XII визнані неконституційними.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що відповідач діяв не відповідно до вимог та у спосіб, що передбачені законом чим протиправно обмежив розмір пенсії позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІ в часі, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відповідач не мав права обмежувати позивачу розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії, а тому дії відповідача є протиправним, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо обмеження призначеної пенсії та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) максимальним розміром.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з дня призначення пенсії по інвалідності по день фактичного проведення доплати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 65007, м.Одеса, пров.Єлісаветградський, 9 кв.20);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м.Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя П.П. Марин

.