Рішення № 78525100, 13.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Житомир справа № 806/2419/18

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання провести розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходу, індексації пенсії, відсотків, компенсацію несвоєчасної виплати індексації, -

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 31.05.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому він просить:

- визнати дії Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, щодо індексації пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, щодо компенсації несвоєчасної виплати сум індексації пенсії, щодо знецінення грошових коштів і порушення права на володіння позивача своїм майном - протиправними;

- зобов’язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести розрахунок і виплатити без обмеження будь-яким строком незалежно від того чи були такі суми нараховані:

- компенсацію втрати частини доходу пенсії у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період невиплати пенсії з 25.02.2005 до 01.08.2017, враховуючи сплачену заборгованість на суму 89003,06 грн;

- індексацію пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 25.02.2005 до 01.08.2017, враховуючи сплачену заборгованість на суму 89003,06 грн;

- відсотки у розмірі облікової ставки Нацбанку за весь час позбавлення позивача можливості володіння своїм майном з 25.02.2005 до 15.05.2018, враховуючи сплачену заборгованість на суму 89003,06 грн;

- компенсацію несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян у вигляді пенсії за період з 25.02.2005 до 15.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем на виконання постанов Коростенського міськрайонного суду було здійснено йому перерахунок пенсії та 01.08.2017 позивачем отримано заборгованість за період з 25.02.2005 до 22.07.2011 у сумі 89003,06 грн. Однак відповідачем не було проведено індексацію належної позивачу заробітної плати/пенсії, у зв'язку з тим, що виплата коштів перерахованої пенсії була проведена лише 01.08.2017, а тому позивач має право на отримання: компенсації втрати частини доходу пенсії у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період її невиплати з 25.02.2005 до 01.08.2017, індексації пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з 25.02.2005 до 01.08.2017; компенсації несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян у вигляді пенсії за період з 25.02.2005 до 15.05.2018; виплати відсотків у розмірі облікової ставки Нацбанку за весь час позбавлення ОСОБА_1 володіння своїм майном у вигляді грошових коштів з 25.02.2005 до 15.05.2018.

Процедура

2. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 відкрите провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.

3. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання 06.09.2018 о 15:00 (а.с. 63-65).

4. 06.09.2018 до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вих. №7625/07 від 06.09.2018, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 68).

5. У підготовчому судовому засіданні 06.09.2018 оголошено перерву до 18.10.2018 до 11:30 для надання відповідачу часу для підготовки відзиву на позовну заяву (а.с. 78).

6. 25.09.2018 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору, у вказаних поясненнях позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов. Крім того просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с. 83-84).

7. Згідно з довідкою у справі через перебування судді Єфіменко О.В. на амбулаторному лікуванні з 16.10.2018 судове засідання, призначене на 11 год. 30 хв. 18 жовтня 2018 року у справі №806/2419/18 за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходу, індексації пенсії, відсотків, компенсацію несвоєчасної виплати індексації не відбулося. Наступне судове засідання призначене на 14.11.2018 на 14:00 (а.с. 85).

8. 13.11.2018 на адресу суду електронною поштою надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 88-90). В якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю та вказує на пропуск позивачем строків звернення із позовом до суду.

Суд наголошує, що відповідачем у порушення положень статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформлене належним чином та викладене окремим письмовим документом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не подав. Із клопотанням про поновлення процесуального строку для подання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача також не звертався.

Крім того, викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 КАС України.

Суд звертає увагу відповідача, що подальше недотримання суб'єктом владних повноважень норм процесуального законодавства при поданні відзиву на адміністративний позов, інших заяв та клопотань має наслідком застосування судом положень частини другої статті 167 КАС України в частині повернення таких заяв по суті справи та інших клопотань без розгляду.

9. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 продовжено підготовче провадження у справі та призначено наступне судове засідання на 13.12.2018 на 09:30 (а.с. 92-93).

10. У судове засідання, призначене на 13.12.2018 позивач та представник відповідача не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 95-96). Позивачем раніше заявлялось клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 83-84). 12.12.2018 на адресу суду надійшов лист від відповідача від 11.12.2018 №10517/07 у якому він просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов за №7625/07 від 06.09.2018 та №9699/07 від 13.11.2018 (а.с. 100).

Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Аргументи учасників справи

11. Як встановлено зі змісту позовної заяви та письмових пояснень, позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідачем остаточне виконання постанов Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.03.2012, від 20.09.2011, від 14.12.2009 та від 13.03.2012 було здійснено лише 01.08.2017, тобто із фактичною тривалою затримкою розрахунку, що є правовою підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати частини пенсії.

Крім того, за твердженнями позивача, при виконанні вказаних рішень суду відповідачем протиправно не було проведено індексацію пенсії, а тому позивач також має право як на виплату відповідної індексації пенсії, так і компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації пенсії.

Наголошує, що тривала невиплата грошових коштів є порушенням права позивача на володіння та розпорядження належними йому коштами, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату відсотків в розмірі облікової ставки Нацбанку за весь час позбавлення ОСОБА_1 володіння своїм майном у вигляді грошових коштів.

12. Згідно з відзиву на позовну заяву (а.с. 68, 88-90) та наданих у попередніх судових засіданнях представником відповідача пояснень, Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати виникає у тому разі, коли виплата не носить разовий характер. Наголошує, що виплата позивачу була призначена за рішеннями суду та мала одноразовий характер, а тому не підлягає індексації.

Крім того, представником відповідача зазначено, що здійснення органом пенсійного фонду перерахунку пенсії на виконання рішень суду не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача у контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексації доходів громадян не відбулось, перерахунок пенсії позивача на підставі рішення суду є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін.

Також відповідачем зазначено, що до компетенції відповідача не входять повноваження щодо прийняття рішення про проведення індексації пенсії чи підвищення пенсії. Окрім того, законодавчо не передбачено механізму проведення виплати компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошових доходів громадян.

Стосовно нарахування та виплати відсотків у розмірі облікової ставки НБУ, оскільки орган пенсійного фонду не може користуватися грошовими коштами, які перераховуються для виплати пенсії, а тим більше коштами, які виплачуються на виконання рішення суду з Державного бюджету України Державною казначейською службою України.

Вказує, що відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникають з приводу виконання судових рішень та врегульовані спеціальним законодавством, не застосовуються.

На думку відповідача, оскільки фактичне виконання рішення судів та виплата коштів здійснювалась органами Державної казначейської служби України, юридична відповідальність за несвоєчасне виконання судового рішення має покладатися саме на фактичного виконавця, а тому Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не є належним відповідачем е контексті заявлених позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13. Положеннями статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання невиплати ОСОБА_1 коштів у порядку статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, були предметом розгляду у справах №2-а-8467/11, №2а-610/11, №2-а-8764/09, №2а-10197/2011 та №2-251/07.

За рішенням Коростенського міськрайонного суду у справі №2а-610/11 від 20.09.2011 про перерахунок пенсії ОСОБА_1, як проживаючому у зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 25.07.2010 до 25.01.2011 перераховано 9370,16 грн.

За рішенням Коростенського міськрайонного суду у справі №2-а-8764/09 від 14.12.2009 про перерахунок пенсії, ОСОБА_1, як проживаючому у зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 01.01.2007 до 01.10.2009 перераховано 33913,50 грн.

За рішення Коростенського міськрайонного суду у справі №2а-10197/2011 від 13.03.2012 про перерахунок пенсії, ОСОБА_1, як проживаючому у зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 02.05.2011 до 22.07.2011 перераховано 1346,72 грн.

За рішенням Коростенського міськрайонного суду від 04.04.2007 у справі №2-251/07 про перерахунок пенсії, як учаснику бойових дій, ОСОБА_1 з 25.02.2005 до 25.09.2009 перераховано 32976,25 грн.

14. Позивач звертався із заявою від 19.03.2018 на ім'я начальника Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до змісту якого просив провести індексацію та компенсацію виплаченої пенсії згідно з рішень судів у справах №2а-610/11 від 20.09.2011, №2-а-8764/09 від 14.12.2009, №2а-10197/2011 від 13.03.2012, від 04.04.2007 у справі №2-251/07 (а.с. 22).

15. Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №48/К-8 від 26.03.2018 повідомило позивачу, що його заяву від 19.03.2018 розглянуто. Відповідно до п.20 Постанови №440 від 03.09.2014 погашення заборгованості здійснюється Казначейством у межах бюджетних асигнувань, визначених Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених Постановою КМУ від 03.08.2011 №845 (а.с. 23-24).

Крім того, відповідач листом від 31.05.2017 №60/В-8 повідомив ОСОБА_1 про розгляд його письмового звернення від 26.05.2017 вх. №60/В-8. Зазначив, що рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.04.2007 №2-251/07 про здійснення перерахунку призначеної пенсії та виплати недоотриманої різниці до пенсії як учаснику бойових дій, починаючи з 25.02.2005 управлінням у відповідності до протоколу від 25.09.2009 виконано. Доплату по перерахунку разом із пенсією у сумі 32976,25 грн ОСОБА_1 отримано у жовтні 2009 року. Про виплату у подальшому такого підвищення, як учаснику бойових дій, у жодному із судових рішень не йдеться. Отже, в управлінні відсутні вимоги щодо подальшої виплати чи підвищення, як учаснику бойових дій у зв’язку із зростанням прожиткового мінімуму (а.с. 34).

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про індексацію доходів населення" соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер індексації не підлягають. Проведена ОСОБА_1 виплата по рішенням суду перерахунку пенсії носить разовий характер, що не підлягає індексації. Таким чином, рішення судів виконано у повному обсязі.

16. Державна казначейська служба України листом вих. №5-13/2459-6347 від 17.04.2018 повідомила позивачу, що його заяву від 28.03.2018 розглянуто, у зв'язку з чим надсилає копії платіжних доручень від 19.07.2016 №28246 та від 03.08.2017 №185, №607, №608, №609 про перерахування коштів на користь ОСОБА_1 (а.с. 14-19).

17. Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи, що у зв'язку із тривалою невиплатою коштів за рішеннями суду позивач має право на отримання: компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати частини пенсії; індексації пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати; компенсації несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян у вигляді пенсії; виплати відсотків в розмірі облікової ставки Нацбанку за весь час позбавлення володіння своїм майном у вигляді грошових коштів, ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

19. Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 серпня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

20. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 №435-IV (далі - Цивільний кодекс України).

21. За змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

22. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

Частиною першою статті 3 Закону №4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №4901-VI компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями частини четвертої статті 5 Закону №4901-VI встановлено, що у разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

23. Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

24. У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

25. Статтею першою Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Положеннями статті 6 Закону №2050-III врегульовано, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно з статтею 7 Закону №2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

26. Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати встановлено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

У відповідності до пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

27. Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

ОЦІНКА СУДУ

28. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту позовної заяви, заявлені вимоги обґрунтовуються тим, що у зв'язку із тривалою невиплатою коштів за рішенням судів позивач має право, зокрема, на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати.

29. Суд звертає увагу позивача, що вказана виплата призначена позивачу за рішеннями судів та була виплачена у повному обсязі органами Державної казначейської служби України у відповідності до положень Закону №4901-VI, а тому визначаючи можливі правові наслідки несвоєчасного перерахування коштів при виконанні рішень судів слід застосовувати спеціальне законодавство, зокрема, положення Закону №4901-VІ.

Враховуючи положення статті 5 Закону №4901-VІ, нарахування та виплата компенсації за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду має проводитися органами Державної казначейської служби України, а не безпосередньо боржником за рішенням суду.

30. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Зважаючи на обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, позовні вимоги щодо проведення розрахунку та виплати щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не підлягають задоволенню.

31. Щодо позовних вимог в частині проведення розрахунку та виплати ОСОБА_1 індексації коштів, нарахованих позивачу згідно рішень Коростенського міськрайонного суду у справах №2-а-8467/11, №2а-610/11, №2-а-8764/09, №2а-10197/2011 та №2-251/07, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що вказана виплата має разовий характер, а тому у відповідності до положень Закону №1282-XII та Порядку №1078 не підлягає індексації.

Крім того, вказаними нормативно-правовими актами та підзаконними нормативно-правовими актами також не регламентовано індексацію разових соціальних виплат, призначених за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у частині нарахування та виплати індексації не підлягають задоволенню.

32. Надаючи правову оцінку позовним вимогам у частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від вимоги щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 індексації коштів, нарахованих позивачу рішеннями Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справах №2-а-8467/11, №2а-610/11, №2-а-8764/09, №2а-10197/2011 та №2-251/07, а тому також не підлягають задоволенню.

33. Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати відсотків у розмірі облікової ставки Нацбанку за весь час позбавлення ОСОБА_1 володіння своїм майном з 25.02.2005 до 15.05.2018, враховуючи сплачену заборгованість на суму 89003,06 грн, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на факт тривалого позбавлення володіння виплаченими грошовими коштами, як належному йому майну в розумінні Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу позивача, що за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

На підставі попереднього судового рішення позивач набув право власності на кошти та йому, як власнику цих коштів, належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Оскільки вказані позовні вимоги стосуються неможливості реалізації позивачем свого права власності та володіння на кошти, то у даному випадку наявний спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.03.2016 (справі №6-495цс16) та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 (справа № П/811/1917/14), висновки якого, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії", заява № 7360/76).

У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства.; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-IV встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на юридичну природу спірних правовідносин та враховуючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, позовні вимоги в частині нарахування та виплати відсотків в розмірі облікової ставки Нацбанку за весь час позбавлення ОСОБА_1 володіння своїм майном з 25.02.2005 до 15.05.2018, враховуючи сплачену заборгованість на суму 89003,06 грн не підлягають задоволенню.

Висновки суду за результатом розгляду справи

34. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що дії відповідача у спірних правовідносинах відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України та вчинені відповідно до частини другої статті 19 Конституції України.

35. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

36. Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, а позивачем не спростовано правомірність дій за результатами розгляду заяви позивача від 19.03.2018 та від 26.05.2017, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (11509, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновського, 21, 51, РНОКПП НОМЕР_1) до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (11501, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 16/1, код ЄДРПОУ 37909216) про визнання дій протиправними, зобов'язання провести розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходу, індексації пенсії, відсотків, компенсацію несвоєчасної виплати індексації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 13 грудня 2018 року.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко