Рішення № 78524942, 12.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3417/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельоває Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Рубіжанське ОУПФУ Луганської області), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком;

- скасувати рішення відповідача №60 від 28.08.2018 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком;

- зобов’язати відповідача зарахувати до загального стажу позивача період роботи з 15 вересня 1982 по 20 березня 1990 року та призначити пенсію за віком відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 30.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.05.2018 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 26ї Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення до органів Пенсійного фонду досяг віку 60 років та мав загальний стаж роботи понад 25 років.

Із змісту позовної заяви вбачається, що рішенням Рубіжанського ОУПФУ Луганської області № 60 від 28.08.2018 позивачу було відмовлено в призначені пенсії з тих підстав, що загальний стаж позивача складає 23 роки 01 місяць 0 днів, тоді як згідно із законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії необхідно мати щонайменше 25 років стажу.

Дії відповідача, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності з 15.09.1982 по 20.03.1990, і як наслідок цих дій, відмову у призначенні пенсії за віком позивач вважає незаконними та такими, що порушують його права на соціальний захист.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.54).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, просив суд розглянути справу без участі представника у зв’язку із відсутністю фінансування на відрядження (арк.спр.32).

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.сп.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕМ 318755, виданий 14.09.1999 Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській області ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 30.05.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив відповідача призначити пенсію за віком, зазначивши при цьому, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати не призначались, не працює (арк.спр.37).

Вищевказана заява про призначення/перерахунок пенсії разом із переліком документів, які були додані до заяви, були прийняті спеціалістом Рубіжанського ОУПФУ Луганської області 30.05.20108 і зареєстровані за № 682, про що свідчить відповідна розписка-повідомлення (зворотній бік арк.спр.37).

Судом встановлено, що рішенням Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 60 від 28.08.2018 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України № 1058-IV (далі – Рішення № 60 від 28.08.2018) (арк.спр.68).

Відповідно до змісту Рішення № 60 від 28.08.2018, Рубіжанське ОУПФУ Луганської області, розглянувши надані ОСОБА_1 документи, встановило, що запис в трудовій книжці за період роботи в «Лисичанському загоні професійної пожежної охорони» з 15.09.1982 по 20.03.1990 зроблено з порушенням пунктів 2.14-2.22 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 за № 58 (при звільненні відсутні записи, щодо посади особи, яка здійснювала запис в трудовій книжці). Як вбачається із Рішення № 60 від 28.08.2018, станом на 30.05.2018 (дату звернення) загальний трудовий страховий стаж складає 23 роки 01 місяць 0 днів (арк.спр.68).

Матеріалами справи підтверджується, що позивача на підставі наказу № 55/л від 15.09.1982 було прийнято в «Лисичанський загін професійної пожежної охорони» водієм другого класу пожежного автомобіля (арк.спр.11).

20.03.1990 на підставі наказу № 8 л/с від 19.03.1990 позивача було звільнено з «Лисичанський загону професійної пожежної охорони» (арк.спр.11).

Зазначені відомості про трудову діяльність позивача підтверджуються записами із трудової книжки ОСОБА_1 від 23.03.1976 (арк.спр.11).

Разом з тим, відповідно до довідки Головного управління Державної пожежної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 25.06.2018 за № 121, ОСОБА_1 дійсно працював у 82-й професійній пожежній частині Лисичанського загону професійної пожежної охорони та його особиста справа знаходиться в архіві м. Луганськ на території непідконтрольній українській владі (арк.спр.21).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).

Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини четвертої статті 26 Закону № 1058-IV).

Частиною першої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок

У свою чергу, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі – Закону № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за № 58 від 29.07.1993 (далі – Інструкція № 58).

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу (п. 2.2. Інструкції № 58).

Відповідно до п. 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (абзац 8 пункту 2.14. Інструкції № 58).

Зазначеною Інструкцією № 58 встановлено та визначено процедуру заповнення керівником підприємства, установи, організації трудових книжок працівників при звільненні, переведені з одного підприємства на інше або на іншу роботу на тому ж підприємстві, тощо.

Згідно до п. 2.26. Інструкції № 58, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України" (п. 2.28. Інструкції № 58).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно п 1.5. Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та

іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Як вбачається із змісту рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 60 від 28.08.2018, підставою для не зарахування до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в «Лисичанському загоні професійної пожежної охорони» з 15.09.1982 по 20.03.1990 стало відсутність при звільнені записів щодо посади особи, яка здійснювала запис в трудовій книжці (арк.спр.66).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає посилання відповідача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Аналізуючи чинні нормативно – правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов’язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.

Крім того, зазначеним правовим нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).

Водночас, під час з’ясування обставин у справі та перевірку їх доказами, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень на якого нормами процесуального права покладено обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів у встановленому порядку про наявність підстав щодо застосування положень Порядку № 637 до спірних правовідносин, як-то: відсутність у позивача трудової книжки, необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, що визначає його право на пенсію за віком.

Відповідно до записів, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1, підтверджено зайнятість позивача за період з 15.09.1982 по 20.03.1990 в «Лисичанському загоні професійної пожежної охорони».

На підставі вищевикладеного, суд вважає посилання відповідача як на підставу щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно з абзацом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування до загального страхового стажу період роботи позивача з 15.09.1982 по 20.03.1990 у зв’язку із відсутністю при звільненні запису щодо посади особи, яка здійснювала запис в трудовій книжці необґрунтованими та безпідставними.

Аналіз застосованих відповідачем підзаконних нормативно-правових актів при винесенні Рішення № 60 від 28.08.2018 свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, відтак вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Як наслідок, в наявності підстави для прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасувати Рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 60 від 28.08.2018 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно з абзацом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зобов’язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 15.09.1982 по 20.03.1990 в «Лисичанському загоні професійної пожежної охорони», а також зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивачем при звернені до суду був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн., про що суду надано квитанцію № 0.0.1170046437.1 від 26.10.2018 (арк.спр.3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, позивачу необхідно відшкодувати 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 60 від 28 серпня 2018 про відмову в призначенні пенсії згідно абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1.

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 15 вересня 1982 року по 20 березня 1990 року в «Лисичанському загоні професійної пожежної охорони».

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41245565, місцезнаходження юридичної особи: Луганська обл., місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35, А) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) гривні 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2