Рішення № 78524871, 03.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 р. Справа№200/10703/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - УПФ) про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.06.2017 року № 6114/08-1 з 01.10.2015 року основний розмір його пенсії, визначений відповідно до вказаного Закону, становить 53 % грошового забезпечення, загальна сума якого дорівнювала 6237,09 грн., а пенсія відповідно - 3305,66 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 805/1489/18-а його позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дії щодо перерахунку пенсії задоволено частково, зокрема: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити з 01.01.2016 року пенсію ОСОБА_1 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у розмірі 53% грошового забезпечення на підставі довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 09.02.2018 року № 77ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

06.08.2018 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провело перерахунок пенсії позивача (з огляду на копію протоколу (без дати складання) від 01.01.2016 на підставі довідки ЛК ГУ МВС України в Донецькій області від 09.02.2018 року № 77ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, зазначивши в протоколі, що грошове забезпечення для обчислення моєї пенсії складає - 27590,63 грн. та вірно визначивши розмір пенсії, у 53% грошового забезпечення, що у сумі становить 14623,03 грн. Проте призначило пенсію, відповідно до вищевказаного протоколу та розрахунку на доплату (без дати складання), щомісячно з 01.01.2016 року в сумі 10740,00 грн., що становить тільки 38,92% грошового забезпечення. Також, з огляду на представлені відповідачем розрахунки можна встановити, що відповідачем вчинялись дії та приймалися рішення про призначення пенсії з 01.01.2018 року в сумі 13730,00 грн., що становить тільки 49,76% грошового забезпечення, з 01.08.2018 року в сумі 14350,00 грн., що становить тільки 52,01% грошового забезпечення.

На думку позивача, з 01.01.2016 року довічно йому має бути призначена пенсія у загальному розмірі 14623,03 грн., що становить 53% від суми грошового забезпечення - 27590,63 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просив:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оформлені розпорядженням про перерахунок/призначення пенсії в частині призначення ОСОБА_1 пенсії щомісячно з 01.01.2016 року в сумі 10740,00 грн., з 01.01.2018 року в сумі 13730,00 грн., з 01.08.2018 року в сумі 14350,00, оскільки ними обмежено граничний розмір пенсії та визначено проведення виплати заборгованості з відстроченням та прив'язкою до періодів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 після перерахунку загальний розмір пенсії щомісячно у розмірі 53% грошового забезпечення в сумі 14623,03 грн. з 01.01.2016 року довічно і виплатити різницю перерахованої пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум пенсії) за минулий час, без оподаткування, обмеження граничного розміру та без відстрочення і прив'язки до періодів, які встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

14 листопада 2018 року судом задоволено клопотання УПФ та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 листопада 2018 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, щодо позовної вимоги про виплату різниці перерахованої пенсії без оподаткування, то відповідно до Податкового кодексу України базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. розд. ХХ «Перехідні положення» вказаного Кодексу встановлено військовий збір на такі суми. Відповідно до пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Щодо позовної вимоги про виплату пенсії без обмеження граничного розміру, то вона суперечить Законам України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», "Про Державний бюджет України на 2017 рік", відповідно до яких максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що дорівнює 10740 грн. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в рішенні від 03.04.2018 року в справі №361/4922/17 та Верховним судом України в рішенні від 06.03.2017 року в справі №490/5309/16-а.

Щодо позовної вимоги про виплату пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року без відстрочення, то 28.08.2018 року набув чинності Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 22.08.2018 року №649, і він має бути дотриманий. Тому виплата суми пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перерахованої за рішенням суду, буде проведено відповідно до вказаного Порядку за рахунок коштів Державного бюджету України. Здійснити відповідні виплати нараховані за рішенням суду в повному обсязі Головне управління не має можливості, через відсутність відповідного бюджетного призначення. Перераховану суму пенсії буде виплачено після виділення коштів на фінансування таких пенсій з державного бюджету в порядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Відповідач вважає, що судове рішення у справі № 805/1489/18-а виконано в межах покладених зобов'язань та фінансового забезпечення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач, в судовому засіданні, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. В обґрунтування позову надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, з 01.10.2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 805/1489/18-а, яке набрало законної сили 20.06.2018 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дії щодо перерахунку пенсії задоволено частково: 1) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати з 01 січня 2016 року пенсії ОСОБА_1 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 09.02.2018 року № 77ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії; 2) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити з 01.01.2016 року пенсію ОСОБА_1 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у розмірі 53% грошового забезпечення на підставі довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 09.02.2018 року № 77ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача за період з 01.01.2016 року на підставі довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 09.02.2018 року № 77ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, про що видані відповідні розпорядження про перерахунок пенсії позивача: з 01.01.2016 року із розрахунку основного розміру пенсії 53% грошового забезпечення - 14623,03 грн., який обмежено максимальним розміром пенсії і з 01.01.2016 року становив 10746 грн.; з 01.01.2018 року із розрахунку основного розміру пенсії 53% грошового забезпечення - 14623,03 грн., який обмежено максимальним розміром пенсії і з 01.01.2016 року становив 13730,00 грн.; 3) з 01.08.2018 року із розрахунку основного розміру пенсії 53% грошового забезпечення - 14623,03 грн., який обмежено максимальним розміром пенсії і з 01.01.2016 року становив 14350,00 грн.

Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Позивач оскаржує вищевказані дії та рішення відповідача, як такі, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки обмежують максимальний розміром пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Такими законами є: Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та спеціальні закони, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду стало обмеження пенсійним фондом пенсійних виплат максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, здійснивши перевірку дій та рішень відповідача у спірних правовідносинах встановлено, що рішенням суду від 11.04.2018 року у справі № 805/1489/18-а, яке набрало законної сили 20.06.2018 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити з 01.01.2016 року пенсію ОСОБА_1, як пенсіонеру за вислугою років, із визначенням розміру такої пенсії - 53% грошового забезпечення на підставі довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 09.02.2018 року № 77ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, що становить 14623,03 грн. Суд також, при вирішенні справи, врахував та надав оцінку приписам Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 та зауважив, що відповідна постанова була прийнята після виникнення спірних правовідносин. Властивістю будь-якого юридичного процесу є стадійність, тобто структурно обумовлена послідовність процесуальних дій. Проходження справи в адміністративному суді теж має стадійний характер.

Зокрема, можна виділити наступні стадії адміністративного судочинства:

1)звернення з адміністративним позовом і відкриття провадження в адміністративній справі;

2) підготовче провадження;

3) судовий розгляд та ухвалення судового рішення;

4) перегляд судового рішення (апеляційний порядок; касаційний порядок; перегляд рішення Верховним Судом України; за нововиявленими обставинами);

5) виконання судового рішення.

Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України визначені процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, у відповідності до статті 370 КАС України Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, набрання рішенням суду законної сили породжує певні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, судове рішення стає загальнообов'язковим, незмінним та остаточним і може бути виконане примусово.

Згідно зі статтею 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 вказаної статті).

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 5 вказаної статті).

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 вказаної статті).

Також, частиною 1 статті 383 Кодексу передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина 4 даної статті).

Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Окрім того, у відповідності до частини 1 статті 378 КАС України, зокрема, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Отже, наведеними нормами чинного процесуального законодавства визначено певний процесуальний порядок оскарження дій щодо виконання судових рішень.

Натомість, позивач звернувся до суду із позовною заявою у загальному порядку, в якій фактично оскаржує дії та рішення пенсійного органу щодо виконання судового рішення від 11.04.2018 року у справі № 805/1489/18-а.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Суд не вправі зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про виплату різниці перерахованої пенсії без оподаткування, суд зазначає наступне.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесені зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України.

Відповідно до пп. 162.1.1, 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Згідно з пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Судом встановлено, що розмір нарахованої пенсії позивачу перевищує три розміри мінімальної заробітної плати у відповідному періоді, у зв'язку з чим із пенсії позивача було утримано податок на доходи фізичних осіб.

Отже, положення Податкового кодексу України, в частині оподаткування пенсій, набрали чинності 01.01.2015 року і не були визнані такими, що не відповідають Конституції України на час виникнення спірних правовідносин, а тому УПФ при утриманні податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсії позивача, що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, діяло правомірно.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018 визнано неконституційним положення абзацу 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення абзацу 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України втратили чинність з 27 лютого 2018 року.

Згідно розпорядження про перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 року з пенсії позивача не утримуються податки та збори (а.с. 43).

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку, що станом на дату виникнення спірних правовідносин абзац 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України був чинним, підлягав застосуванню та поширював свою дію на спірні правовідносини щодо пенсійних виплат за 2016 та 2017 роки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22 травня 2018 року у справі № 755/3939/15-а.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, 84511, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 03 грудня 2018 року.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.