Рішення № 78524738, 13.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року м. Київ справа № 810/5056/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- зобов'язати відповідача здійснити обчислення, нарахування та виплату позивачу пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 27, ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 роки з дня призначення пенсії за віком, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу 25 лютого 2003 р. призначено пенсію за вислугу років (як працівнику льотного складу) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсії за вислугу років працівникам авіації та льотно-випробного складу» від 21 липня 1992 р. №418. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, досягнувши 60 років та набувши право на призначення іншої пенсії, позивач подав до відповідача заяву про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за вислугу років. Стверджує, що відповідачем невірно застосовано показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні. Замість вірного, за 2016-2017 роки, застосовано середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

19 жовтня 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав. Стверджує, що з 16 березня 2018 р. позивача було переведено з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Тому пенсія позивача повинна бути перерахована із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки року страхового стажу у розмірі 1% (п. 4-3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

26 жовтня 2018 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з відзивом в повному обсязі. Зазначає, що пенсія за віком йому призначена вперше, а тому посилання відповідача на п. 4-3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставним та неправомірним. Стверджує, що відповідач мав здійснити обчислення, нарахування та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.27, ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 роки.

У цей же день до суду надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

26 жовтня 2018 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що з 25 лютого 2003 р. позивачу призначено пенсію за вислугу років (як працівнику льотного складу) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсії за вислугу років працівникам авіації та льотно-випробного складу» від 21 липня 1992 р. № 418.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року, досягнувши 60 років та набувши згідно з вимогами ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком, позивач подав до відповідача заяву про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за вислугу років, призначеної раніше відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. №1788-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсії за вислугу років працівникам авіації та льотно-випробного складу» від 21 липня 1992 р. № 418.

Відповідачем здійснено розрахунок пенсії позивача за віком, за наслідками якого виявилось, що розмір пенсії за віком менший, ніж мав становити за умовами, передбаченими Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 11 червня 2018 р. звернувся з заявою до відповідача, в якій просив провести обчислення пенсії за віком, відповідно до його заяви від 03.01.2018 замість пенсії за вислугу років «військової» із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2016 та 2017 роки відповідно до редакції ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чинної для 2018 року, оскільки його пенсія за віком є першою, яку йому було призначено відповідно до Закону № 1058.

Крім того, зазначає, що попередня пенсія за вислугу років була призначена йому на підставі ст.ст. 52-54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже застосовувати до його випадку норми абзацу другого ч.3 ст.45 Закону №1058 є юридично некоректним.

Листом від 25 червня 2018 р. №6274/03 відповідач повідомив, що для застосовування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки, при обчисленні пенсії за віком підстави відсутні.

Позивач вважає ці дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як убачається з ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто даною нормою встановлено вичерпний перелік пенсій, на які поширюється правове регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання даного Закону, а регулюється виключно Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсії за вислугу років працівникам авіації та льотно-випробного складу» від 21 липня 1992 р. № 418 і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, отримуючи пенсію за вислугою років, позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому звернувшись до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вперше.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом.

Як встановлено судом, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсії за вислугу років працівникам авіації та льотно-випробного складу» від 21 липня 1992 р. № 418, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше після досягнення 60-річного віку.

Тобто, в цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин п. 4-3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 р. у справі № 127/18159/17 та від 22 травня 2018 р. у справі № 520/6354/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 27 Закону № 1058-ІV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Оскільки із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся у квітні 2018 року, то для призначення йому пенсії слід застосовувати саме заробітну плату (дохід) визначену із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до п.п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У п. 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити обчислення, нарахування та виплату позивачу пенсії за віком згідно з ч.1 ст.27, ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 роки у відповідному розмірі з дня призначення пенсії за віком, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивач слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо розрахунку пенсії позивача з 19 квітня 2018 р. із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено в обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за віком згідно з ч.1 ст.27, ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 роки, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були неправомірними. Право позивача на отримання належної йому пенсії за віком у передбаченому чинним законодавством розмірі порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно з квитанцією від 3 серпня 2018 р. № 0.0.1100482489.1.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, і беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 704 грн 80 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо розрахунку пенсії ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37838060) здійснити обчислення, нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) пенсії за віком згідно з ч.1 ст.27, ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 роки у відповідному розмірі з дня призначення пенсії за віком, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37838060) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 08303, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: вул. Головатого, 4, м. Бориспіль, Київська область, 08302, код ЄДРПОУ - 37838060.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 13 грудня 2018 року