Рішення № 78524684, 30.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року справа № 810/2763/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Згурівської Центральної районної лікарні, Переяслав - Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Згурівської центральної районної лікарні, Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, за участю третьої особи Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, у якому просила:

визнати протиправними дії посадових та службових осіб Згурівської центральної районної лікарні Київської області та Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо віднесення при складанні штатного розпису посади медичної сестри-анестезистки до структурного підрозділу «хірургічного відділення»;

надання довідок з порушенням абз.2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ за №637 від 12 серпня 1993 р.;

приниження та прояву неповаги до її честі та гідності та відмови у перерахунку пенсії на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

визнати за позивачем право на перерахування пенсії за період роботи з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р. у відповідностями із положеннями, передбаченими ст. 60 Законом України «Про пенсійне забезпечення»; скасувати розпорядження від 19 квітня 2018р. за №141029 першого заступника начальника Переяслав-Хмельницького об'єднаного Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_2 про відмову у перерахунку пенсії;

зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перерахувати розмір пенсійних виплат ОСОБА_1 за відповідний період роботи з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р., у відповідності до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі визначеному ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане Пенсійне управління України Київської області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсійних нарахувань, починаючи з 03 травня 2014 р. по день фактичного вчинення перерахунку у відповідності та у розмірі визначеному ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

стягнути із Згурівської районної центральної лікарні Київської області на користь позивача кошти, як компенсацію за завдану моральну шкоду, протиправною поведінкою, протиправними діями співробітників Згурівської центральної районної лікарні Київської області у розмірі 70480грн., а також стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р. працювала на посаді медичної сестри-анестезиста у Згурівській центральній районній лікарні у складі анестезіологічно-реанімаційної групи. Однак, у подальшому посадовими особами при складанні штатного розпису посада сестри медичної анестезистки була віднесена до структурного підрозділу «Хірургічне відділення». При виході на пенсію, позивач розраховувала на зарахування їй стажу у відповідності до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак цього не відбулось, оскільки згідно роз'яснень Депертаменту Соціального захисту населення за №02-39/4235, позивач повинна була надати до територіального органу уточнюючу довідку Згурівської ЦРЛ про характер її роботи на посаді медсестри-анестезистки, а також копії штатного розпису та структуру лікарні на час прийняття на роботу та виходу на пенсію. Звернувшись до уповноважених осіб Згурівської ЦРЛ з вказаними документами, позивач зазнала моральних страждань та переживань, оскільки посадові особи у грубій формі відмовлялись надавати запитувані нею документи. Отримавши, все ж таки необхідні документи, позивачем подано їх до територіального органу ПФУ, де за наслідком їх розгляду було прийнято розпорядження від 19 квітня 2018р. за №141029, яким позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії. Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідачів, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 07 червня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі та призначене судове засідання на 04 липня 2018 року.

В судовому засіданні 04 липня 2018 року оголошено перерву для витребовування додаткових доказів та для виклику свідків. Наступне судове засідання призначене на 19 вересня 2018 року.

В судовому засіданні 17 вересня 2018 року були допитані свідки та витребувано від Міністерства охорони здоров"я письмові докази. Наступне судове засідання призначене на 02 жовтня 2018 року, яке у зв"язку із хворобою судді знято з розгляду та призначено на 16 листопада 2018 року.

У судових засіданнях позивач підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити. У подальшому направила на адресу суду листа з проханням розглядати справу у її відсутність, у порядку письмового провадження.

Представник Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління ПФУ Київської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду письмовий відзив у якому зазначив, що оскільки за даними документів пенсійної справи позивача, у штатному розписі Згурівської ЦРЛ була відсутня анестезіологічна група, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час розрахунку стажу позивача для нарахування пенсії. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Згурівської ЦРЛ Київської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомний належним чином. Направив на адресу відзив, у якому зазначив, що у позивача жодних перепон у підтвердженні пенсійного стажу не було, а посадовими особами лікарні жодних протиправних дій не вчиняли. Посилання позивача на спричинення їй моральної шкоди працівниками лікарні є надуманими та належним чином не підтверджені. Просив у задоволенні позову відмовити, а справу розглянути у його відсутність.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки та свою правову позицію стосовно заявлених позовних вимог не висловив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 26 липня 1988 року була прийнята на посаду медсестри-анестезистки Згурівської центральної районної лікарні, відповідно до наказу № 351 від 26 липня 1988р.

Згідно штатного розпису Згурівської центральної районної лікарні за 1988р., затвердженого головою виконкому Згурівської районної ради, на момент зарахування ОСОБА_1 на посаду медсестри-анестезистки, дана посада відносилась до п. IV штатного розпису «Допоміжні лікувально-діагностичні підрозділи», та визначалось, що в лікарні є посада лікаря-анестизіолога-реаніматолога.

Відповідно до посадової інструкції сестри медичної-анестизиста, яка була затверджена головним лікарем Згурівської ЦРЛ, та з якою була ознайомлена ОСОБА_1 вбачається, що до обов'язків останньої входило виконання лікувально-діагностичних маніпуляцій, призначених лікарем анестезіологом, проведення наркозу під контролем лікаря анестезіолога, спостереження за станом хворого під час наркозу, інтенсивної терапії та реанімації, спостереження за хворим в ранній післяопераційний період, обробка наркозно-дихальної апаратури після експлуатації, підготовка наркозно-дихальної апаратури до роботи.

Згідно листа головного лікаря Згурівської ЦРЛ за №419 від 12 квітня 2018р. вбачається, що за весь період роботи ОСОБА_1 на посаді медичної сестри-анестизистки, остання отримувала надбавку у розмірі 15%, згідно наказу МОЗ СРСР за №1188 від 29 грудня 1975 р., мала щорічну відпустку 36 днів, та отримувала спеціальне харчування.

У той же час, при складані у 2000р. штатного розпису Згурівської ЦРЛ посада сестри медичної анестезистки була віднесена до структурного підрозділу «Хірургічне відділення».

03 травня 2014р. позивача на підставі наказу №183 від 28 квітня 2014р., було звільнено із займаної посади, відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з виходом на пенсію.

При отриманні пенсії, позивач дізналась, що положення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розрахунку їй пенсії не були враховані територіальним органом Пенсійного фонду.

10 січня 2018р. позивач звернулась до Згурівської ЦРЛ із заявою про видачу уточнюючої довідки про характер роботи на посаді медичної сестри-анестезистки за весь період її роботи на вказаній посаді, а також копії штатного розкладу та структури лікарні на час прийняття її на роботу та звільнення.

За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1, головним лікарем Згурівської ЦРЛ було видано довідку за №178 від 12 лютого 2018р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Зі змісту вказаної довідки вбачається, ОСОБА_1 працювала у Згурівській ЦРЛ на посаді медичної сестри-анестезистки у період часу з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р., та виконувала функціональні обов'язки згідно своєї посадової інструкції.

19 квітня 2018р. позивач звернулась до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок їй пенсії, до якої долучила отримані зі Згурівської ЦРЛ документи. Проте, розпорядженням за №161/07 від 23 квітня 2018р., їй було відмовлено у перерахунку пенсії, з тих підстав, що за наданими документами та даними пенсійної справи у штатному розписі Згурівської ЦРЛ, за період роботи ОСОБА_1 у лікарні, анестезіологічна група була відсутня.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідачів, позивач звернулась з вказаним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами суд зазначає наступне.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституції України, регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У силу ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами та доповненнями, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У суді доведено, що позивач з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р. працювала на посаді медсестри-анестезистки Згурівської ЦРЛ.

Дана обставина підтверджена оглянутими в суді доказами, а саме: записами в трудовій книжці ОСОБА_1, витягами з книги наказів по Згурівській ЦРЛ за 1998-1999рр., з яких вбачається, що відносно медичної сестри-анестезистки ОСОБА_1 вирішувалось питання про зменшення розміру та у подальшому збільшення розміру норми часів посадового окладу.

Оглянутими у судовому засіданні витягами зі штатних розписів Згурівської ЦРЛ за 1988р. вбачається, що у лікарні була посада лікаря-анестезиста-реаніматолога та посада медичної сестри-анестезистки, які відносились до «Допоміжні лікувально-діагностичні підрозділи».

З оглянутої у суді копії свідоцтва за №1438, вбачається, що ОСОБА_1 проходила курси підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних спеціалістів Київської області за програмою «Удосконалення сестри медичних-анестезисток відділень анестезіології і реаніматології».

У судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що медсестра-анестезистка ОСОБА_1 отримувала відповідні пільги, які надаються працюючим в анестезіологічній групі, а саме: отримувала надбавку у розмірі 15% від посадового окладу, мала щорічну відпустку тривалістю 36 днів, та отримувала спеціальне харчування.

Не заперечують той факт, що лікар-анестезіолог і медсестра-анестезистка обслуговували всю центральну районну лікарню і виконували весь комплекс роботи по анестезії і допитані в якості свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Крім того, сам факт роботи ОСОБА_1 на посаді медичної сестри-анестезистки також не оспорюється і відповідачем - Згурівською ЦРЛ.

У той же час, зі встановлених судом обставин, можна дійти висновку, що у Згурівській ЦРЛ, фактично відсутні належні документи про створення анестезіологічної групи, відсутні зміни в штатному розписі і, як наслідок, відсутні записи про роботу в анестезіологічній групі у трудовій книжці позивача.

Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 19.08.1969 р. №605 «Про покращення анестезіолого-реанімаційної служби в державі» та Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 11.06.1986 р. №841 «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» було регламентовано створення відділень (груп) анестезіології-реанімації в лікувально-профілактичних закладах в тому числі в центральних районних лікарнях.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» було затверджено Рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України (далі - Рекомендації) та Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів (далі - Положення).

Рекомендаціями (п.1) передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток.

Положенням (п.п.1,4) передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі анестезіологічні групи.

Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Основні завдання структурних підрозділів анестезіологічної служби визначені в п. 7 даного Положення. Ці завдання у Згурівській ЦРЛ виконувала анестезіологічна група в складі лікаря-анестезіолога і медсестри-анестезистки, що пітвердили всі свідки, що були допитані в судовому засіданні і не заперечується відоповідачем Згурівської ЦРЛ у його відзиві на позов.

У роз'ясненні Міністерства охорони здоров'я України надісланому у вигляді листа на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 зазначено, що відповідно до наказу МОЗ України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я повинні створюватися відділення анестезіологічного відділення або відділення анестезіології організовуються у лікувально - профілактичних закладах, в яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів - анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер - анестезистів.

Відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України від 24.01.2007 року № 10.03.67/135 щодо віднесення окремих структурних підрозділів закладів охорони здоров'я до відділень реанімації зазначено, що до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, Міністерством охорони здоров'я листом від 02.12.2006 року № 10.01.09/2209 надано роз'яснення Пенсійному фонду України з цього питання, з яким Пенсійний фонд України погодився.

Не виконання Згурівською ЦРЛ вищевказаних наказів МОЗ , не винесення наказу про створення анестезіологічної групи, не внесення цих відомостей в штатний розпис, а відповідно, і в трудові книжки працівників анестезіологічної служби, не може бути підставою порушення законних прав ОСОБА_1, яка у період з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р. фактично працювала на посаді медичної сестри-анестезистки у складі анестезіологічної групи, хоча цей факт юридично не був адміністрацією ЦРЛ оформлений.

Проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що робота позивача медсестрою-анестезисткою повинна рахуватися як робота в анестезіологічній групі і є підстави для зарахування стажу роботи за час з 26 липня 1988 року по 03 травня 2014р. у подвійному розмірі, у зв'язку з чим рішення Переяслав-Хмельницького об'єднаного УПФУ про відмову у перерахунку пенсії слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» посадова особа оформляє необхідні документи і у випадку права на пенсію на пільгових умовах повідомляє про це особу, оформляє необхідні документи, надає допомогу щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії.

У суді встановлено, що уповноважена посадова особа Згурівської ЦРЛ при оформлені документів та подання про призначення пенсії ОСОБА_1 неналежним чином оформила подання, не включивши до нього дані про наявність у неї права на пенсію на пільгових умовах.

Усупереч вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» Переяслав-Хмельницьке об'єднане УПФУ не надало посадовій особі Згурівської ЦРЛ та позивачу роз'яснень щодо можливого призначення їй пенсії на пільгових умовах, щодо особливостей підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, не роз'яснив порядку подачі уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу, не надав бланк цієї довідки.

Аналогічні порушення були допущені уповноваженими посадовими особами Згурівської ЦРЛ та Переяслав-Хмельницьким об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України і після звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма Закону стосується вже до нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про перерахунок пенсії з 04 травня 2014р. підлягають задоволенню не у зв'язку з наявністю законних підстав для перерахунку, які виникли на час подання заяви про перерахунок пенсії від 19 квітня 2018р., а через те, що на час призначення пенсії не були враховані вимоги ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дії посадових та службових осіб Згурівської центральної районної лікарні Київської області щодо віднесення при складанні штатного розпису посади медичної сестри-анестезистки до структурного підрозділу «хірургічного відділення»; надання довідок з порушенням абз.2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ за №637 від 12 серпня 1993 р., приниження та прояву неповаги до честі та гідності, то суд виходячи з положень ст. 4,5, 19 КАС України, вважає, що провадження з розгляду вимог, які заявлені до Згурівської ЦРЛ підлягають закриттю, оскільки відповідач у даному випадку не є суб'єктом владних повноважень, а є комунальним закладом охорони здоров'я, що виключає можливість розгляду вказаних вимог у порядку адміністративного судочинства. Ці ж вимоги, що заявлені до Переяслав-Хмельницького об'єднаного УПФУ підлягають залишенню без задоволення, оскільки позивачем у супереч вимог ст. 77 КАС України не надано жодних доказів на підтвердження протиправності дій Переяслав-Хмельницького об'єднаного ПФУ, під час видачі Згурівською ЦРЛ довідки про підтвердження стажу, затвердження лікарнею штатного розпису, та приниження та прояву неповаги до її честі та гідності.

Що стосується вимоги позивача про стягнення зі Згурівської ЦРЛ спричиненої моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

У силу ст. 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №5 від 31.05.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною першою ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Надані докази і фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що позивачу було завдано моральної шкоди, остання не довела та не надала належні та допустимі докази заподіяння їй такої шкоди, обґрунтованості зазначеного розміру такої шкоди. Тобто відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні і даної частини вимог.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом частково задоволено вимоги позивача, тому з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2819,2 грн. та понесені судові витрати на прибуття до суду позивача та свідків, а також пересилання кореспонденції на загальну суму 1454,3 грн. Інші витрати стягненню не підлягають оскільки позивачем не доведено необхідності здійснення витрат саме на особисте прибуття до суду для подачі позову та клопотань, а також необхідністю використання власного транспортного засобу та неможливістю використання транспорту загального користування.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на перерахування пенсії за період роботи з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р. у відповідності із положеннями, передбаченими ст. 60 Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Скасувати розпорядження від 19 квітня 2018р. за №141029 першого заступника начальника Переяслав-Хмельницького об'єднаного Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_2 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перерахувати розмір пенсійних виплат ОСОБА_1 за відповідний період роботи з 26 липня 1988р. по 03 травня 2014р., у відповідності до положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити виплату недоотриману суму пенсійних нарахувань, починаючи з 03 травня 2014р. по день фактичного вчинення перерахунку у відповідності та у розмірі визначених чинним законодавством України.

Провадження в частині позовних вимог до Згурівської центральної районної лікарні Київської області щодо віднесення при складанні штатного розпису посади медичної сестри-анестезистки до структурного підрозділу «хірургічного відділення»; надання довідок з порушенням абз.2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ за №637 від 12 серпня 1993 р.; приниження та прояву неповаги до честі та гідності ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Переяслав-Хмельницького управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 37757652) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 4273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн. 50 коп.

В іншій частині вимог позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.