Ухвала суду № 78523079, 13.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відвід

м.Вінниця

13 грудня 2018 р. Справа № 120/3884/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

позивача та його представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: Насоненко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (23100, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1)

до: Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Образцова, буд. 6, код ЄДРПОУ 26423258)

про: визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ухвали суду від 31.10.2018 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.

До судового засідання 13.12.2018 року позивачем подано заяву про відвід головуючого судді Альчука М.П., яка обгрунтована сумнівом у його неупередженості, зокрема, висловленням в судовому засіданні 11.12.2018 року свого переконання в взаємосуперечності позовних вимог, що свідчить про заздалегідь сформовану думку судді про відхилення позовної заяви. Також позивач вказує на те, що відповідач є судом, до якого головуючий суддя ставиться прихильно, так як вони є елементами однієї системи. У зв'язку із викладеним, у позивача існують сумніви щодо неупередженості та об'єктивності головуючого судді Альчука М.П.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали клопотання про відвід.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення заяви про відвід, посилаючись на затягування розгляду справи.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив із наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

При цьому, ч. 4 ст. 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно до положень ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суд зазначає, що незгода позивача або тлумачення на власний розсуд дій судді у даній адміністративній справі, є формою реалізації процесуальних та позапроцесуальних прав позивача. Відтак, сумнів у неупередженості судді, у зв'язку із вчиненням ним процесуальних дій, пов'язаних із з'ясуваннямм обставин справи, які мають значення для вирішення справи, не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.

Крім того, при вирішенні питання про відвід судді, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" від 17.07.1997 року, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 року, "для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності".

Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".

Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та п. 58 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 07.08.1996 року).

Як зазначалося, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Тому, для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Тому, враховуючи, що заява про відвід ґрунтується лише на суб'єктивних сумнівах позивача у неупередженості суду, переконливих підстав для таких сумнівів ним не наведено, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, зупинення провадження у справі та необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 36, 40, 236, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 120/3884/18-а зупинити та передати для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Альчук Максим Петрович