Рішення № 78521961, 15.11.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15874/17

Провадження № 2/234/394/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

судді Марченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Овчарової Ю.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краматорську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно позову, на підставі договору б/н від 24.06.2011 року, який разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами банку», є договором приєднання, ОСОБА_2 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в розмірі 4100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Станом на 31.08.2017 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 91402,35 грн., а саме: за кредитом – 7255,60 грн., за процентами за користування кредитом – 76222,12 грн., за пенею та комісією – 3095,95 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500 грн. (фіксована частина), та 4328,68 грн. (процентна складова), яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також відшкодувати понесені судові витратив сумі 1600 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов визначали частково. Просили суд застосувати мораторій до штрафу, пені та з огляду на відсутність такої заборгованості станом на 14.04.2014 року у стягнення штрафу, пені відмовити, а також проведену відповідачем оплату в сумі 700 грн. (100+17,52+482,48+100), направлену банком в порушення положення про мораторій на погашення пені, зарахувати до погашення процентів. Також вважали необґрунтованим підвищення банком процентів в односторонньому порядку. З огляду на вказане просили позов задовольнити частково.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Цей договір відповідно до ст.1055 ЦК України укладається в письмовій формі.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення статей 1046-1052 ЦК України.

Згідно ст.1050 ЦК України наслідками порушення кредитного договору є зобов’язання позичальника сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України та проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 24.06.2011 року ОСОБА_2 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в розмірі 4100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. (а.с.6)

Підписуючи договір позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком кредитний договір приєднання відповідно до ст.634 ч.1 ЦК України. (а.с.6, 7-31)

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк», на підставі вищевказаного договору за замовленням ОСОБА_2 кредитні картки пере випускалися та видавалися останньому, а саме: картка №5577212911013350, відкрита 20.01.2010 р., термін дії – жовтень 2013 р.,

картка №5577212701386503, відкрита 01.08.2011 р., термін дії – листопад 2014 р.,

картка №5168755409202864, відкрита 06.02.2015 р., термін дії – червень 2018 р.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до розрахунку (а.с.3-5) заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту станом на 31.08.2017 року становить 7255,60 грн., що також підтверджується випискою по рахунку та не спростовано відповідачем.

Підстав для застосування строку позовної давності, про що заявляв відповідач в ході судового розгляду, суд не вбачає, оскільки такий строк, який відповідно до ст.257 ЦК України становить три роки, рахується від моменту закінчення строку дії картки (червень 2018 року), а позивач звернувся з позовом до суду в жовтні 2017 року.

На підставі наведеного позов в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в сумі 7255,60 грн. підлягає задоволенню.

Також, згідно розрахунку (а.с.3-5) заборгованість ОСОБА_2 по процентами станом на 31.08.2017 року становить 76222,12 грн., про стягнення якої просить позивач.

З цього приводу слід зазначити наступне –

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30% на рік, далі процентна ставка була змінена, а саме з 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34,80% та з 01 квітня 2015 року встановлена у розмірі 43,20%, це не спростовується сторонами (а.с.3-5).

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п.1.1.3.1.9 вказаних Умов банк зобов’язаний не частіше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку. (а.с.7-31)

Заява не містить умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку (а.с.6). З 30.05.2014 року виникло сальдо простроченої заборгованості за кредитом, з цього часу по 31.08.2017 року на погашення заборгованості відповідачем було сплачено 700 грн. (26.07.2014 року – 100 грн., 30.08.2014 року – 17,52 грн., 31.12.2014 року – 482,48 грн., 31.01.2015 року – 100 грн.), які банк спрямував на погашення пені, 30.06.2018 року строк дії кредитної картки закінчився.

Позивач не надав доказів виконання ним п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасно сповіщення відповідача у спосіб, передбачений договором, про зміну розміру фіксованої процентної ставки.

У судовому засіданні представником позивача не надано доказів того, що відповідач про збільшення процентної ставки був повідомлений. Сам ж відповідач ОСОБА_2 свою обізнаність в цьому питанні заперечував.

Ст.55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч ст.1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Згідно Закону України від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» Цивільний кодекс України доповнено ст.1056-1, у якій встановлено заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку.

ОСОБА_4 набув чинності 10.01.2009 року та не має зворотної дії у часі.

Кредитний договір між сторонами укладено 27.11.2012 року, тобто після набрання чинності Закону України від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та ст.1056-1 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз'яснень, викладених у п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із ч.3 вищенаведеної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У ч.4 указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до п.3 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 17.08.2002 року №1155 (далі Правила), рекомендоване поштове відправлення це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п.114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі за №6-1374 цс17.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

За змістом ст.12 ч.1 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.ст.12 ч.3, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підстави звільнення від доказування визначені ст.82 ЦПК України.

Ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому збільшення процентної ставки було проведено в односторонньому порядку під час дії заборони на таке підвищення, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами з відповідача необхідно задовольнити частково.

Згідно анкети-заявки ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» оформлення кредитки «Універсальна», виданої відповідачу на підставі договору від 24.06.2011 року, відкритої 20.01.2010 року, пере випущеної 01.08.2011 року та 06.02.2015 року, обумовлена процентна ставка за користуванням кредитом 2,5% на місяць, тобто 30% річних на залишок заборгованості.

У даному випадку банком збільшено процентну ставку в односторонньому порядку з 01.09.2014 року під час дії заборони на таке підвищення, тому розмір заборгованості за процентами за період з 01.09.2014 року до 31.08.2017 року із розрахунку обумовленої договором ставки 30% річних становить:

3903,71 грн. (поточна заборгованість за кредитом) х 30% : 360 днів (передбачених п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою») х 1095 днів = 3562,13 грн.;

3351,89 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) х 30% : 360 днів (передбачених п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою») х 1095 днів = 3058,60 грн.;

3562,13 грн. + 3058,60 грн. = 6620,73 грн.

Згідно розрахунку (а.с.4) заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) із розрахунку обумовленої договором ставки 30% річних станом на 01.09.2014 року становить 1249,88 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) за період з 20.01.2010 року по 31.08.2017 року становить 7870,61 грн. (1249,88 грн. + 3562,13 грн. + 3058,60 грн.).

Враховуючи положення про мораторій, про що більш докладніше зазначено нижче, суд вважає безпідставним спрямування банком сплачених відповідачем ОСОБА_2 700 грн. в рахунок погашення пені. Дану грошову суму слід зарахувати до погашення процентів, у зв’язку з чим обґрунтовано підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) за період з 20.01.2010 року по 31.08.2017 року в сумі 7170,61 грн. (7870,61 грн. - 700 грн.).

Щодо пені та штрафів слід зазначити, що -

14.10.2014 року набрав чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст.2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п.20 ч.1 цього Розпорядження м.Краматорськ Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року №1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа №826/18330/14).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м.Краматорськ Донецької області.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час м.Краматорськ, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_2, який з 2007 року зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1, 32-33, 42), та звільняють його від обов’язку по оплаті пені та штрафів на користь ПАТ КБ «Приватбанк», з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст.58 Конституції України, за період з 14.04.2014 року.

З огляду на те, що згідно розрахунку (а.с.4) станом на 14.04.2014 року заборгованості з вказаних видів нарахувань немає, то в частині цих вимог слід відмовити.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованості станом на 31.08.2017 року за тілом кредиту в сумі 7255,60 грн., за процентами за користування кредитом в сумі 7170,61 грн., а всього – 14426,21 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив суд стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 91402,35 грн., за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 1600 грн. Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 14426,21 грн.

Виходячи з принципу пропорційності розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, виглядає наступним чином: 14426,21 х 1600 : 91402,35 = 252,53 грн.

Тобто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 252,53 грн.

Керуючись ст.ст.10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 628, 1046-1055, 1056-1 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія ВК 360668, виданий 25.01.2007 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.06.2011 року станом на 31.08.2017 року за тілом кредиту – 7255,60 грн., за процентами за користування кредитом – 7170,61 грн., а всього – 14426,21 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 21 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія ВК 360668, виданий 25.01.2007 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 252,53 грн. (двісті п’ятдесят дві гривні 53 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Суддя Краматорського міського суду ОСОБА_5