Ухвала суду № 78520896, 10.12.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5027/16-ц

провадження № 2/361/105/18

10.12.2018

У Х В А Л А

10 грудня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за ініціативою суду питання про ухвалення додаткового рішення у справі № 361/5027/16-ц (провадження №2/361/105/18) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та скасування реєстрації,

установив:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала наголошена вище цивільна справа.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

01 листопада 2018 року до суду надійшли заяви від представників відповідачів ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідно, про розподіл судових витрат.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заперечення проти задоволення заяв про стягнення з позивача на користь відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що витрати документально не обґрунтовані та не підтверджені.

В судове засідання представники відповідачів ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

В судове засідання треті особи ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заяви представників відповідачів ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про розподіл судових витрат підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

23 жовтня 2018 року представниками відповідачів ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було подано до суду заяви про надання доказів про витрати на правову допомогу протягом п’яти днів з моменту винесення рішення (а.с.199-200 том ІІІ).

01 листопада 2018 року поштою до суду надійшли заяви представників відповідачів ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» понесених судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в розмірі 50 000 грн., та на користь ОСОБА_2 – в розмірі 28 000 грн.

Згідно ст. 40 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 р.), представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 42 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 р.), повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Частиною 4 ст. 42 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Тобто, статтею 42 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката можуть посвідчуватися в тому числі довіреністю юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 84 ЦПК України 2004 року, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачу – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Витрати на правову допомогу мають бути документальне підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні, таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.

Верховний суд у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 127/13154/16-ц зокрема зазначає, що доводи касаційної скарги щодо безпідставності відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки його представник не залучався ухвалою суду, як особа, яка надає правову допомогу є необґрунтованими.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» п.131).

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником відповідача ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» ОСОБА_5 надано: копію договору про надання правничої допомоги від 20 вересня 2016 року, копію ордеру на надання правової допомоги, копію акту прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 20 вересня 2016 року, в якому зазначено найменування юридичних послуг, кількість витрачених годин та вартість таких послуг, копію платіжного доручення №88 від 26 жовтня 2018 року про оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 50000 грн. (а.с.226-229 том ІІІ).

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надано: копію договору про надання правової допомоги від 19 липня 2018 року, копію додаткового договору №1 від 23 липня 2018 року до договору про надання правової допомоги від 19 липня 2018 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_6, та копію ордеру на надання правової допомоги, копію акту про обсяг наданої правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 19.07.2018 р. та додаткового договору №1 від 23.07.2018 р., в якому зазначено найменування юридичних послуг, кількість витрачених годин та вартість таких послуг, копії квитанцій про оплату послуг з надання правової допомоги №22571532 та №22572142 від 26 жовтня 2018 року в загальному розмірі на суму 28000 грн. (а.с.238-246 том ІІІ).

Судом встановлено, що кількість годин, витрачених ОСОБА_5 на надання правової допомоги становить 47 годин, а ОСОБА_6 – 16 годин, протягом яких адвокати приймали участь у судових засіданнях, знайомилися з матеріалами справи, надавали правові консультації та готували процесуальні документи.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір яких визначено Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов’язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 відсотків установленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, що визначається у відповідному судовому рішенні. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

Враховуючи необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, наявність укладених ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 договорів про надання правової допомоги, документально підтверджених витрат відповідачів на його виконання, з наданням відповідного розрахунку, суд, з урахуванням складності, обсягу та характеру надання правової допомоги, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачів ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 50000 грн. та 28000 грн., відповідно.

Доводи позивача про безпідставне стягнення витрат на правову допомогу, з посиланням на недотримання судом визначеного статтею 56 ЦПК України 2004 року порядку допуску до участі в справі особи, що надає правову допомогу є безпідставними, оскільки участь у судових засіданнях ОСОБА_5, факт надання ним правової допомоги ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ» та понесених товариством витрат підтверджено належними і допустимими доказами.

У резолютивній частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2018 року, ухваленого у цивільній справі № 361/5027/16-ц (провадження №2/361/105/18) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Колекторська компанія «ГАРАНТ», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та скасування реєстрації, не вирішено питання про судові витрати.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про винесення в справі додаткового рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 270 ЦПК України, суд

вирішив:

Резолютивну частину рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2018 року у цивільній справі № 361/5027/16-ц (провадження №2/361/105/18) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та скасування реєстрації, після абзацу першого доповнити новими абзацами такого змісту:

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «ГАРАНТ», код ЄДРПОУ 39971452, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його ухвалення до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.С.Сердинський