Окрема думка судді № 78520257, 12.12.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 233/5288/15-к

Окрема думка

на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року

12 грудня 2018 року м. Костянтинівка

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Сітнікова Т.Б., який входить до складу колегії суддів з розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01.02.2017 року за нововиявленими обставинами.

З позицією суддів Сітнікова Т.Б. і ОСОБА_2, які входять до складу колегії, щодо задоволення заяви судді про самовідвід від здійснення розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01.02.2017 року за нововиявленими обставинами, не згодна та вважаю за необхідне, відповідно до ч.3 ст. 375 КПК України, викласти окрему думку з таких підстав.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст.75,76 КПК України.

Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Положеннями ст.80 КПК України передбачено, що самовідвід повинен бути вмотивованим.

У своїй заяві про самовідвід головуючий суддя Сітніков Т.Б. зазначає, що не може здійснювати розгляд заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку оскільки його дружина ОСОБА_3 (до одруження мала прізвище Митрофанова), працює на посаді прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області. Згідно рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03.11.2017 року, цивільна справа №233/2582/17, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого Костянтинівського МВ ГУМВС у Донецькій області ОСОБА_4, яка полягла у навмисному ухиленні від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, навмисному ігноруванні як вказівок Апеляційного суду Запорізької області, так і вказівок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, прокурором є його дружина. Відповідно до ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10.10.2018 року, цивільна справа №233/1897/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, та прокуратури. Представником відповідача – Прокуратури Донецької області в даній цивільній справі є також його дружина ОСОБА_3 Також, відповідно до ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2018 року, цивільна справа №233/1997/18, за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю процесуальних керівників у кримінальному провадженні. Представником відповідача – Прокуратури Донецької області в даній цивільній справі є також його дружина ОСОБА_3, що може викликати сумніви в його безсторонності та неупередженості, як судді, при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Проте, на мою думку, участь прокурора Сітнікової Я.О. у цивільній справі, яка не стосуються суті кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187, п.п.1,6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, об’єктивно не може бути підставою для самовідводу судді Сітнікова Т.Б., оскільки прокурор Сітнікова Я.О. не є стороною вищевказаного кримінального провадження, не входила до складу процесуальних керівників у кримінальному провадженні, не підтримувала публічне обвинувачення в суді, не доводила перед судом доведеність висунутого обвинувачення і винуватість в ньому засудженого ОСОБА_1 у інкримінованих злочинах, не надавала суду жодного доказу на підтвердження його винуватості, тобто фактично жодного відношення до розгляду кримінального провадження по суті і постановлення у ньому вироку не мала і не має.

Право на розгляд справи неупередженим судом є частиною конституційних гарантій судочинства, а також передбачається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу або самовідводу судді у ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або іншим чином упереджений відносно будь-якої сторони.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

На мій погляд, до вирішення питання самовідводу судді треба ставитись виважено, аналізуючи, чи дійсно наявні підстави, які можуть викликати сумніви у його неупередженості, або такі відсутні.

В коментарі до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ОСОБА_4 суддів України № 1 від 04.02.2016 року зазначено про те, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. Заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об’єктивного рішення у справі.

На підставі вищенаведеного вважаю, що об’єктивних підстав для самовідводу судді Сітнікова Т.Б. не існує наразі, зважаючи на що, на мою думку, відсутні підстави для задоволення відповідної заяви.

Суддя: О.В.Стадченко