Рішення № 78519992, 12.12.2018, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/190/18

Номер провадження 2/162/120/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Будько І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів Волинської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ “ПриватБанк” 19 березня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2011 року в сумі 40 123,58 грн. та 1762,00 грн. судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного 26 вересня 2011 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 договору № б/н відповідач отримала кредит в розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки за його користування, комісію, а також інші витрати згідно договору. Однак у зв'язку з тим, що відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, станом на 31 грудня 2017 року виникла заборгованість на загальну суму 40 123,58 гривень, що складається із заборгованості за кредитом на суму 7114,71 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 28522,03 гривень, заборгованості за пенею та комісією – 2100,00 гривень, штрафу (фіксована частина) – 500,00 гривень та штрафу (процентна складова) – 1886,84 гривень.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою судді від 11 квітня 2018 року у справі відкрито провадження та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою судді від 08 червня 2018 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено та справу призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року змінено назву позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання на розгляд справи представник позивача ОСОБА_3 не з'явилась, але подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2. в судове засідання на розгляд справи також не з”явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, поважності причин своєї неявки суду не повідомилии.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н від 26 вересня 2011 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України та п.2.1.1.2.3 “Умов та правил надання банківських послуг” щодо встановлення та зміни кредитного ліміту зазначено, що при укладенні Договору Клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 “Умов та правил надання банківських послуг”.

Відповідно до матеріалів справи при укладені кредитного договору відповідач був ознайомлений з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами Банку”, на що вказує її підпис. Даний факт свідчить, що між ОСОБА_1 та Банком було укладено кредитний договір.

Пунктом 2.1.1.12.2 “Умов та правил надання банківських послуг” передбачено, що у випадку непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору.

Пунктом 1.1.3.2.3. “Умов та правил надання банківських послуг” передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту, зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п.1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п.1.1.2.5 “Умов та правил надання банківських послуг” - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п.1.1.2.6 “Умов та правил надання банківських послуг” – у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 “Умов та правил надання банківських послуг”.

Позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки за його користування, комісію, а також інші витрати згідно договору.

Однак відповідачем не виконуються вищевказані умови кредитного договору та згідно наданого представником позивача розрахунку станом на 31 грудня 2017 року виникла заборгованість на загальну суму 40 123,58 гривень, що складається із заборгованості за кредитом на суму 7114,71 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 28522,03 гривень, заборгованості за пенею та комісією – 2100,00 гривень, штрафу (фіксована частина) – 500,00 гривень та штрафу (процентна складова) – 1886,84 гривень.

В силу положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у встановлений кредитним договором термін, надає право позивачу вимагати від нього вчинення цих дій у судовому порядку.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафу.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, постанові від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” вказує на те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тому відповідно до зазначеного вище суд вважає, що штраф в розмірі 500,00 грн. та 1886,84 грн. не підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України “Про Акціонерні товариства” зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною назви.

Наведеної теоретичної позиції притримуються судові органи при розгляді судових справ.

Належна оцінка зібраних у справі доказів вказує на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

А тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1І на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість по кредитному договору від 26 вересня 2011 року в розмірі 37 736 грн. 74 коп., яка складається з наступного: 7114 грн. 71 коп. заборгованість за кредитом; 28 522 грн. 03 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2100 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією.

В іншій частині задоволення позовних вимог суд вважає, що слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” слід стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 гривні, сплачений позивачем при поданні позову.

На підставі ст.ст.509, 526, 527, 530, 534, 549, 551, 599, 616, 1049, 1054 ЦК України, ст.61 Конституції України та керуючись ст.ст.4, 12, 19, 81, 89,141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 вересня 2011 року в розмірі 37 736 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять шість) гривень 74 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом на суму 7114 (сім тисяч сто чотирнадцять) гривень 71 копійка, заборгованості по процентах за користування кредитом – 28 522 (двадцять вісім тисяч п”ятсот двадцять дві) гривні 03 копійки, заборгованість за пенею та комісією – 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: