Вирок № 78519930, 10.12.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 243/598/18

1-кп/229/250/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області у складі колегії:

головуючого - судді Лебеженка В.О.

суддів Панової Т.Л.

Петрова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.

прокурора Костенка М.П.

захисника Даншина С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка Донецької області кримінальне провадження №1-кп/229/250/2018 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Омська Омської області, громадянка України, освіта середня-спеціальна, не одружена, не працює, раніше не судима, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_8

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

5 лютого 2017 року в період часу з 16 години 00 хвилин до 20 години 35 хвилин засуджений вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_3 перебували за місцем мешкання ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1, де вони спільно вживали спиртні напої. В ході вживання спиртних напоїв, у засудженого ОСОБА_4 з корисливих мотивів виник злочинний умисел, спрямований на вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкала по сусідству, за адресою: АДРЕСА_2, з метою заволодіння її майном. Засуджений ОСОБА_4 повідомив про свій намір обвинуваченій ОСОБА_3, яка дала згоду на спільне вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, 5 лютого 2017 року близько 20 години 40 хвилин, засуджений ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом, розуміючи протиправний характер своїх дій, підійшли до вхідних дверей АДРЕСА_9, в м.Слов'янськ, Донецької області. Далі, обвинувачена ОСОБА_3 подзвонила у дверний дзвінок вказаної квартири. Потерпіла ОСОБА_6 відкрила вхідні двері, при цьому не відчиняючи запірний пристрій дверей - вбудований металевий ланцюжок. Засуджений ОСОБА_4, з метою незаконного проникнення у житло потерпілої ОСОБА_6, застосував фізичну силу та різко потягнув вхідні двері у свій бік, в результаті чого зірвав металевий ланцюжок, тим самим відчинив вхідні двері вказаної квартири. Потім засуджений ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_3 незаконно проникли до приміщення квартири АДРЕСА_3. Після цього, засуджений ОСОБА_4, використовуючи свою фізичну перевагу над жінкою похилого віку, із застосуванням фізичної сили, став руками тримати потерпілу ОСОБА_6 за шию, закриваючи долонею їй рота, тим самим подолав її волю до опору та не давав можливості потерпілій покликати на допомогу. Від вказаних насильницьких дій засудженого ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6, перебуваючи в коридорі своєї квартири, оступилася та впала на підлогу, де засуджений ОСОБА_4 продовжив її утримувати, в результаті чого потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин лобної та потиличної областей, саден обличчя справа та правої руки, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В цей час, обвинувачена ОСОБА_3, утримуючи в руках невстановлений предмет схожий на молоток, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6, стала вимагати від останньої негайно повідомити місцезнаходження грошових коштів в квартирі. Засуджений ОСОБА_4 пройшов в зальну кімнату квартири АДРЕСА_4, де почав шукати гроші та питати про їх місце знаходження.

Побоюючись за своє життя та здоров'я, потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що гроші знаходяться в паспорті громадянина України на її ім'я, який перебував на полиці меблі знаходяться гроші в зальній кімнаті. Після цього, обвинувачена ОСОБА_3 взяла паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6, звідки вийняла грошові кошти, що належать потерпілій ОСОБА_6 в сумі 270 гривень, та передала їх засудженому ОСОБА_4 Засуджений ОСОБА_4, отримавши вказані кошти, разом з обвинуваченою ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 270 гривень 00 коп.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю та пояснила, що з засудженим ОСОБА_4 вона познайомилася в грудні 2016 року в м.Харків. З 30 грудня 2016 року вони почали разом мешкали в м.Барвенково, а 7 січня 2017 року переїхали до м.Слов'янськ. 5 лютого 2017 року вона з ОСОБА_4 перебувала в гостях у знайомого ОСОБА_5, де вони спільно вживали спиртні напої. Потім, приблизно о 16 годині ОСОБА_4 запропонував їй зайти до сусідки, з метою заволодіти її грошовими коштами на що вона дала свою згоду. Вона подзвонила у дверний дзвінок сусідньої квартири, потерпіла ОСОБА_6 відчинила двері на ланцюжку. ОСОБА_4 різко зірвав ланцюжок і зайшов до квартири і покликав її. ОСОБА_4 почав вимагати у потерпілої ОСОБА_6 гроші, тримаючи її за шию. Вона в цей час стояла в коридорі та погрожувала потерпілій молотком. Потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що гроші знаходяться в паспорті, який лежить на полиці у зальній кімнаті. Вона взяла гроші та передала їх ОСОБА_4, після чого вони втекли. Гроші вони витратили на спиртне та на дорогу до м.Дніпро. Розуміє, що вчинила злочин у вчиненому кається, просить суд суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність. Претензій до обвинуваченої ОСОБА_3 вона не має (т.2 а.с.57).

Судом вживалися усі можливі заходи для допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_5, виносилися ухвали про його привід (т.2 а.с.40,53), проте, згідно рапортів співробітників Слов'янського ВП, останній за місцем мешкання не проживає, місце його знаходження не відоме (т.2 а.с.44,58).

Суд, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Крім показань обвинуваченої ОСОБА_3, подія кримінального правопорушення та її винуватість у вчиненні розбою, поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб за обставин, які вказані у вироку, у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, згідно витягу з ЄРДР №12017050510001793, 5 липня 2017 року були внесені відомості за ст.187 ч.3 КК України. Фабула: при розслідуванні кримінального провадження №12017050510000370 від 06.02.2017 року встановлено, що 05.02.2017 року близько 20 год. 40 хв., ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленою особою та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проникли у АДРЕСА_5, де з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_6, завдавши їй тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин лобної та потиличної областей, саден обличчя справа та правої руки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, заволоділи її грошовими коштами в сумі 270 грн., після чого залишили місце вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.с.127).

Крім того, винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 також підтверджується наступними доказами:

-протоколом огляду місця події від 05.02.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого була оглянута ділянка місцевості, яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_10 (т.1 а.с.137-142).

-висновком судово-медичної експертизи №44 від 06.02.2017 року, відповідно до якого встановлено, що виявлені у ОСОБА_6 забої м'яких тканин лобної та потиличної областей, садна обличчя справа та правої руки, утворились від дії тупих предметів, можливо у зазначений період та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.143).

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.02.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_6, згідно якого остання впізнала ОСОБА_3, як жінку, яка скоїла напад на неї (т.1 а.с.163-165).

-протоколом огляду місця події від 06.02.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого була оглянута ділянка місцевості, яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_12 у м.Слов'янську Донецької області (т.1 а.с.159-161).

-протоколом огляду місця події від 06.02.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого була оглянута ділянка місцевості, яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_11 (т.1 а.с.175-176).

-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.02.2017 року з фототоблицею за участю свідка ОСОБА_5, в ході якого останній на місті пояснив, що 5 лютого 2017 року він разом з чоловіком на ім'я ОСОБА_4 та жінкою на ім'я ОСОБА_3 вживали спиртні напої у нього вдома. Близько 20 год. 40 хв. ОСОБА_4 вирішив піти до сусідки ОСОБА_6 з метою заволодіти ї майном. Далі, ОСОБА_5 вказав на двері квартири АДРЕСА_6 в мСловянськ та пояснив, що ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 подзвонили у дзвінок. ОСОБА_6 спитала: Хто?» Він відповів: «Сусід ОСОБА_9». ОСОБА_6 відчинила двері, але залишила їх на металевому ланцюжку. Після цього, ОСОБА_4 різко потягнув двері на себе і зірвав ланцюжок. Потім ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 зайшли до приміщення квартири, при цьому ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_6, в результаті чого остання впала. Він допоміг ОСОБА_6 піднятися. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зальній кімнаті, після чого втекли в невідомому напрямку (т.1 а.с.180-182).

-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.2017 року з відеозаписом за участю потерпілої ОСОБА_6, в ході якого остання на місті пояснила, що 5 лютого 2017 року у вечірній час доби роздався дзвінок. Вона відчинила двері, які були на ланцюжку. Двері відчинили, до квартири зайшов чоловік, який схватив її за обличчя і сказав не кричати. Потім він став її тягнути, вона впала і вдарилася. Чоловік став вимагати гроші. Вона попросила його допомогти піднятися. В цей час незнайома жінка бігала по квартирі з молотком, погрожуючи їй. Вона дуже злякалася і повідомила, що гроші знаходяться в паспорті. Вони схопили паспорт і хотіли бігти. Вона сказала їм, щоб вони повернули їй паспорт. Вони кинули паспорт на підлогу та втекли. (т.1 а.с.210-214).

-протоколом проведення слідчого експерименту від 31.12.2017 року з фототоблицею за участю обвинуваченої ОСОБА_3, в ході якого остання на місті пояснила, що на початку лютого 2017 року у нічний час вона разом з ОСОБА_4 прийшли до квартири АДРЕСА_7. Вхідні двері відчинила старенька жінка. ОСОБА_4 штовхнув двері та зірвав їх ланцюжка, після чого проник до квартири, де почав вимагати гроші. Вона також проникла до квартири, де бачила протиправні дії ОСОБА_7 (т.1 а.с.133-137).

Виходячи з конкретної обстановки нападу, приймаючи до уваги похилий вік та стан здоров'я потерпілої ОСОБА_6, суд вважає, що погрози, які висловлював засуджений ОСОБА_4, на адресу потерпілої ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з обвинуваченою ОСОБА_3, мали реальний характер і сприймалися потерпілою ОСОБА_6, як такі, що дійсно можуть бути реалізовані, оскільки останні, висловлюючи потерпілій погрози фізичною розправою, поводили себе зухвало, погрожуючи потерпілій ОСОБА_6 невстановленим предметом, схожим на молоток.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 6.11.2009р., під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном.

Тобто, ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні розбою є встановлення того, з якою метою обвинувачені потрапили до житла.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові №5-15 кс12 від 15 листопада 2012 року, зазначивши, що якщо суб'єкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном певного виду (якості, значення тощо), місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження чи потрапляння в приміщення, незважаючи на режим доступу до нього (вільний/заборонений), то фізичне опинення в такому приміщенні з означеною ціллю є незаконним, а з вчиненням наступних дій із застосуванням насильства чи погроз його застосування з метою заволодіння майном має кваліфікуватися як розбій, поєднаний з проникненням у приміщення.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4, направлені на пошук грошових коштів в квартирі потерпілої ОСОБА_6, час та спосіб обраний ними для проникнення в дану квартиру, вказує на наявність в їх діях умислу на незаконне проникнення до квартири, з метою вчинення розбійного нападу.

Суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_3 під час вчинення даного кримінального правопорушення діяла з прямим умислом, оскільки вона усвідомлювала, що посягає на чужу власність, на яку не мала ніякого права, передбачала спричинення матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 і бажала спричинити таку шкоду.

Мотивом злочину стало спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самої.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року наголошує, що при оцінки доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтвердженими в судовому засіданні доказами, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні доведена і її дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року (в ред. Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 року) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, особу винної, той факт, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, до затримання ніде не працювала.

В якості обставини, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.

В якості обставин, які обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину відносно особи похилого віку.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, даних про особу винної, приймаючи до уваги позицію потерпілої щодо покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження вчинення нею нових злочинів.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_3 була затримана 31.12.2017 року об 11 год. 20 хв. (т.1 а.с.192-195).

В ході досудового розслідування згідно ухвали слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 2 січня 2018 року відносно ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 28 лютого 2018 року включно (т.1 а.с.205-207).

В ході судового розгляду даний запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 неодноразово продовжувався.

Суд вважає необхідним, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №663/537/17, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ. В такому разі Закон №838-VІІІ має переживаючу (ультраактивну) дію.

Застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення 5 лютого 2017 року, за яке її затримано 31 грудня 2017 року та в подальшому застосовувалися заходи попереднього ув'язнення, то, приймаючи до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №663/537/17, суд вважає необхідним зарахувати засудженій ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, з моменту їх затримання до моменту постановлення вироку, тобто з 31 грудня 2017 року по 10 грудня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов'язані з проведенням дактилоскопічної експертизи, проведеної Донецьким НДЕКЦ МВС України, вартість якої, згідно довідки №2/5-37 від 13.02.2017 року, складає 263 грн. 88 коп. (т.1 а.с.145),

Суд вважає, що ці витрати відносяться до процесуальних витрат і на підставі ч.2 ст.124 КПК України повинні бути стягнуті з обвинуваченої ОСОБА_3

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст.368, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити без змін та утримувати її в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6 ).

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту її затримання, тобто з 31 грудня 2017 року.

На підставі ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015р.) ОСОБА_3 зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 31 грудня 2017 року по 10 грудня 2018 року включно, з розрахунку: один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Донецького НДЕКЦ МВС України (р/р 31119115700052, ЄДРПОУ 37989721, МФО 834016, УДКСУ у м.Маріуполь /Жовтневий район/ 24060300, код:24060300, ГУ ДКСУ в Донецькій області, призначення платежу: за висновок експерта №2/5-37 від 13.02.2017 року процесуальні витрати в сумі 263 грн. 88 коп.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку в суді, обвинуваченою - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Головуючий суддя:

Судді: