Ухвала суду № 78519765, 05.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11437/18

Провадження № 4-с/161/98/18

У Х В А Л А

05 грудня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Олексюка А.В.

при секретарі – Шумиводі О.І.

з участю: представника заявника – ОСОБА_1

державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на дії посадової особи Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області, визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду з даною скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3

Скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 25.03.2014 року в цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4, управління державної міграційної служби у Волинській області про звернення стягнення та виселення, виселено ОСОБА_4 із займаної нею квартири № 88, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 22 без надання іншого жилого приміщення.

На примусове виконання вищевказаного рішення суду, 19.06.2014 року Луцьким міськрайонним судом 19.06.2014 року видано виконавчий лист.

Державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області 16.07.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 44018676) щодо примусового виконання виконавчого листа № 161/2235/14-ц, виданого 19.06.2014 року Луцьким міськрайонним судом.

13.04.2018 року ухвалою Луцького міськрайонного суду, яка набрала законної замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача ПАТ «КБ «Хрещатик» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

05.07.2018 року вона звернулась до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області із заявою щодо строку зупинення вчинення виконавчих дій та про закінчення виконавчого провадження № 44018676 щодо її виселення, оскільки виконавче провадження (ВП № 35425858) з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2844 від 23.12.2010 року, яким звернуто стягнення на належну їй квартиру закінчено, у зв’язку з погашенням боргу. Залишок виконавчого збору усумі 16776,88 грн. виведений в окреме виконавче провадження для подальшого виконання.

Крім того, вказала, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року визнано виконавчий напис № 2844, вчинений 23 грудня 2010 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню.

Однак листом № 29643 від 18.07.2018 року державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3, її повідомлено, що не передбачено законних підстав для закінчення виконавчого провадження (ВП № 44018676).

Зазначає, що не може скористатись у повному обсязі своїми правами вільного володіння належним їй майном, оскільки державний виконавець не винесла постанову про закінчення ВП № 44018676 за виконавчим документом про її виселення.

Просить суд визнати дії незаконними та визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП № 44018676 та своєчасного повідомлення її про винесені, а також направлені на її адресу процесуальні документи у ВП № 44018676за результатми розгляду її заяви від 05.07.2018 року щодо строку зупинення виконавчих дій та про закінчення виконавчого провадження, зобов’язати державного виконавця закінчити дане виконавче провадження та зобов’язати Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області надіслати виконавчий документ разом з постановою про закінчення виконавчого провадження до органу, який його видав.

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав з підстав викладених в ній. Просив суд скаргу задовольнити.

Державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вважає скаргу безпідставною та такою, що відповідно до діючого законодавства не підлягає до задоволення. Просила суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»)

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду і від 25.03.2014 року задоволено позов ПАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4, Управління Державної міграційної служби у Волинській області та ухвалено виселити ОСОБА_4 із займаної нею квартири за адресою: пр.Соборності, 22/88, м. Луцьк без надання іншого жилого приміщення. Дане рішення набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення суду Луцьким міськрайонним судом Волинської області 19.06.2014 року видано виконавчий лист №161/2235/14ц про виселення ОСОБА_4 із займаної нею квартири за адресою: пр. Соборності, 22/88, м. Луцьк без надання іншого жилого приміщення.

Державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області 16.07.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 44018676) щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

13.04.2018 року ухвалою Луцького міськрайонного суду, яка набрала законної замінено сторону даного виконавчого провадження, а саме: стягувача ПАТ «КБ «Хрещатик» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Звертаючись із даною скаргою до суду, заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що нею сплачено заборгованість за кредитним договором, внаслідок невиконання якого звернуто стягнення на належну їй квартиру і виселено її з даної квартири, виконавчий напис, яким звернуто стягнення на цю квартиру, визнаносудом таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження щодо звернення стягнення на квартиру закінчено, а тому обов’язки по виконанню рішення у неї відсутні.

Частиною 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Однак, як встановлено судом вказане рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист про виселення ОСОБА_4 із займаної нею квартири за адресою: пр.Соборності, 22/88, м. Луцьк без надання іншого жилого приміщення не скасоване, набрало законної сили та згідно з ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України підлягає обов’язковому виконанню. Боржником ОСОБА_4 рішення суду про виселення не виконане, отже обов’язок по виконанню не припинений.

Тому враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 258-261, 353, 354, 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії посадової особи Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області, визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайоного суду А.В. Олексюк