Рішення № 78519758, 06.12.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14386/15-ц

Провадження № 2/234/861/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

судді Марченко Л.М.,

за участю секретаря Овчарової Ю.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краматорську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2015 року, спрямувавши позовну заяву поштою, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19.08.2013 року станом на 14.08.2015 року в загальній сумі 50 337,55 грн., а також судових витрат.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09.11.2015 року позов було задоволено в повному обсязі.

За заявою відповідачки ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 14.12.2017 року заочне рішення суду від 09.11.2015 року скасовано, справу призначено до нового розгляду.

До початку розгляду позовної заяви по суті, позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» 22.01.2018 року позовні вимоги уточнені шляхом їх збільшення, а саме висунуті вимоги про стягнення кредитної заборгованості станом на 27.12.2017 року в загальній сумі 126 080,02 грн., а також понесених судових витрат.

Згідно позову з урахуванням його уточнення, 19.08.2013 року ФОП ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї ж заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 19.08.2013 року, та взяв на себе зобов’язання виконувати умови договору.

Відповідного до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26000053604110 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

24.07.2014 року відповідачем була припинена господарська діяльність, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Укладений ФОП ОСОБА_2 кредитний договір не є таким, що припинився через припинення останньою господарської діяльності, а узяті нею зобов’язання продовжили тривати як за фізичною особою.

Свої зобов’язання банк виконав належним чином, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 42 000 грн. Однак ОСОБА_2 в порушення узятих на себе зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань, допустила утворення станом на 27.12.2017 року заборгованості в сумі 126 080,02 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 21 882,24 грн., за процентами за користування кредитом – 41731,86 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 54 561,25 грн., за комісією за користування кредитом – 7 904,67 грн. На підставі наведеного та у відповідності до умов договору, положень ст.1054 ЦК України позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 зазначену заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 503,38 грн. та 1387,82 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 не з’явилися, були належним чином повідомлені. Представник відповідачки надав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що позовні вимоги визнає частково, просив застосувати положення про мораторій до пені, а також перерахувати відсотки, яки, на його думку, були збільшені банком в односторонньому порядку.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані заяви та докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Цей договір відповідно до ст.1055 ЦК України укладається в письмовій формі.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення статей 1046-1052 ЦК України.

Згідно ст.1050 ЦК України наслідками порушення кредитного договору є зобов’язання позичальника сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України та проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 19.08.2013 року ФОП ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї ж заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 19.08.2013 року, та взяв на себе зобов’язання виконувати умови договору. Відповідного до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26000053604110 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до розрахунку та довідки від 17.08.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 були встановлені кредитні ліміти наступних розмірів:, з 19.08.2013 року – 40 000 грн., з 08.10.2013 року – 42 000 грн., з 01.03.2014 року – 42 000 грн., з 02.03.2014 року – 32 326,81 грн., з 07.04.2014 року – 22 000 грн.,

24.07.2014 року ФОП ОСОБА_2 була припинена господарська діяльність, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідною довідкою).

Частиною 3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст.ст.51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов’язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже вимоги кредиторів фізичної особи-підприємця, чия діяльність була припинена, можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Вищевказані висновки викладені у постанові ВСУ від 04.12.2013 року (справа №6-125цс13) та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено, банк свої зобов’язання виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_2 відповідний кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий для відповідача поточний рахунок №26000053604110.

Однак, як вбачається з розрахунку, ОСОБА_2 в порушення узятих на себе зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань, допустила утворення станом на 27.12.2017 року заборгованості в сумі 126 080,02 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 21 882,24 грн., за процентами за користування кредитом – 41 731,86 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 54 561,25 грн., за комісією за користування кредитом – 7 904,67 грн.

Як вбачається із заперечень представника відповідача, останній вважає необґрунтованим нарахування процентів за підвищеною ставкою, що, на його думку, було вчинено в односторонньому порядку в порушення умов договору.

Так, згідно розрахунку нарахування процентів здійснювалося за ставкою 24%, а з 19.08.2014 року – 56%.

Однак таке підвищення процентів відбулося не за п.3.2.1.2.3.1. «Умов та правил надання банківських послуг», в якому зазначено:

Сторони в порядку ч.1 ст.212 ЦК України прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені «Умовами і правилами надання банківських послуг». Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення а інші),

а з інших положень «Умов та правил надання банківських послуг».

Так, згідно розрахунку позичальник ОСОБА_2 здійснила останнє погашення кредитної заборгованості 25.04.2014 року в сумі 3461,88 грн. Протягом наступних поточного місяця та трьох місяців банк не проводив нарахування процентів. 19.08.2014 року поточна заборгованість в розмірі 21 882,24 грн. була винесена на прострочення та нараховані проценти за ставкою 56%.

Згідно п.3.2.1.4.1 Умов… за користування кредитом в період дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п.3.2.1.4.1.1. Умов… за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі – період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п.3.2.1.4.1.3. Умов… у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов’язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов’язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На підставі наведеного, виходячи з наданого позивачем розрахунку суд погоджується в частині обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 21 882,24 грн. та за процентами за користування кредитом в сумі 41 731,86 грн., та вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії за користування кредитом – 7 904,67 грн., то суд вважає потрібним врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16, згідно якій –

Положення пунктів 22, 23 ст.1, ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладання кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Як вбачається з положень п.3.2.1.2.2.7. Умов… клієнт зобов’язується сплатити банку винагороду (комісію) відповідно до п.п. 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11. Так, згідно п.3.2.1.4.4. клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту; згідно п.3.2.1.4.5 клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом; згідно п.3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом; згідно п.3.2.1.4.11 – за здійснення договірного списання коштів у межах сум, що підлягають сплаті банку.

Таким чином, нарахування позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» комісії за послуги, що супроводжують кредит б/н від 19.08.2013 року, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника ОСОБА_2, є незаконним. У зв’язку з чим позов в частині стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення станом на 27.12.2017 року пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором в сумі 54 561,25 грн. суд вважає необхідним зазначити, -

14.10.2014 року набрав чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст.2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п.20 ч.1 цього Розпорядження м.Краматорськ Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року №1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа №826/18330/14).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м.Краматорськ Донецької області.

Відповідно до ст.3 ЦК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Оскільки м.Краматорськ, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_2, яка зареєстрована у м.Краматорську, і звільняють її від обов’язку по оплаті пені (штрафів) на користь ПАТ КБ «Приватбанк», з урахуванням положень ст.3 ЦК України та ст.58 Конституції України.

З огляду на вказане, у позовних вимогах про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пені в сумі 54 561,25 грн., що утворилися станом на 27.12.2017 року, при тому що станом на 14.04.2014 року заборгованості з пені немає, слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив суд стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 126 080,02 грн., за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 1891,20 грн. Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 63 614,10 грн.

Виходячи з принципу пропорційності розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, виглядає наступним чином 63614,10 х 1891,20 : 126080,02 = 954,21 грн.

Тобто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 954,21 грн.

Керуючись ст.ст.10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 628, 1046-1055, 1056-1 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія ВС 013247, виданий 20.10.1999 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 19.08.2013 року станом на 27.12.2017 року за тілом кредиту – 21882,24 грн., за процентами за користування кредитом – 41731,86 грн., а всього – 63614,10 грн. (шістдесят три тисячі шістсот чотирнадцять гривень 10 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія ВС 013247, виданий 20.10.1999 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 954,21 грн. (дев’ятсот п’ятдесят чотири гривні 21 коп.).

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Суддя Краматорського міського суду ОСОБА_4