Рішення № 7851838, 03.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.10 р.                     Справа № 23/240                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торгово-промислова компанія” м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” м. Донецьк

про стягнення 26 139,31 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 28.01.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 03.02.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Торгово-промислова компанія” м. Львів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” м. Донецьк, 26 139,31 грн. боргу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості товару поіменованого у видаткових накладних доданих до позову – з 163 268,67 грн. відповідач оплатив лише 137 129,36 грн.;

-          направлення відповідачу вимоги № 554 від 15.10.2009р. про необхідність оплати суми боргу;

-          ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК);

-          ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України (далі – ГК).

Заяву позивача про забезпечення позову суд відхилив оскільки не подано доказів того, що невжиття цих заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення.

У відзиві на позов № 2459 від 25.11.2009р. відповідач вимоги позивача не визнав оскільки вартість цього товару оплачена повністю, що підтверджується поданими суду платіжними дорученнями.

Позивач подав суду заяву про зміну підстав позову у якій з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) зазначено, що: позивач за період з 01.05.2005р. по 15.08.2008р. поставив відповідачу товар на суму 473 285,41 грн. з якої було оплачено лише 447 146,10 грн.; згідно актів звіряння розрахунків № 325 від 10.11.2008р. та № 335 від 21.01.2009р. борг відповідача перед позивачем складає суму 26 139,31 грн.; узгоджений сторонами борг за актами звіряння відповідає ціні позову; неоплачена вартість товару за накладними поіменованими у цій заяві.

У доповненні до відзиву на позов відповідач зазначив, що уточнені вимоги позивача теж необґрунтовані, тому що: вимога № 334 юс від 02.12.2009р. була направлена йому лише 07.12.2009р. та отримана ним лише 14.12.2009р., тобто після подання позову до суду; вимоги № 554 від 15.10.2009р. відповідач не отримував.

Позивач 19.01.2010р. подав суду письмові пояснення у яких з посиланням на ст. 22 ГПК знову уточнив свої вимоги і зазначає, що сума боргу виникла за видатковими накладними №№06ДО-103039 від 30.10.2007р., 06ДО111905 від 19.11.2007р. та № 06ДО81510 від 15.08.2008р.

Клопотання представника відповідача про відкладення справи слуханням, яке надійшло до суду 28.01.2010р. через канцелярію суду, судом відхилено, тому що: не подано доказів і підстав для відкладення слухання справи; заява надійшла до суду не в засіданні, а через канцелярію суду, коли суд з посиланням на ст. 85 ГПК закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Представники відповідача за видатковими накладними № 06ДО 103039 від 30.10.2007р., № 06ДО 111905 від 19.11.2007р. та № 06ДО 81510 від 15.08.2008р. отримали товар на загальну суму 26 139,38 грн., що підтверджується доданими до матеріалів довіреностями та заявами представника відповідача (див. протокол судового засідання від 26.11.2009р. та від 14.12.2009р.). Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК позивач направив відповідачу вимогу про оплату № 554 від 15.10.2009р., про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення від 16.10.2009р. Тому на день подання позову (03.11.2009р.). строк оплати вартості товару поіменованого у вищезгаданих накладних вважається таким що настав.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на оплату товару за накладними, сума яких становить ціну позову, тому що у графі “призначення платежу” платіжних доручень наданих відповідачем зазначені рахунки, які мають стосунок до інших накладних доданих до позову, але за якими, як засвідчує позивач у своїх письмових поясненнях № 8 від 14.01.2010р., борг до стягнення не заявлявся.

Відповідач не надав суду доказів оплати вартості товару по накладним за якими утворився борг. Тому суд задовольняє позовні вимоги позивача.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 641, 642, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” (м. Донецьк, вул. Постишева, р/р 26004301777060 у філії ГУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 32123041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія” (м. Львів, вул. Коперніка, 39/1) – 26 139 грн. 31 коп. боргу, 261 грн. 39 коп. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя