Ухвала суду № 78518335, 13.12.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"13" грудня 2018 р. Справа № 924/1117/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши заяву дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" про забезпечення позову у справі №924/1117/18

за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів

до 1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" м. Шепетівка

про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-1 від 26.09.18р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" недійсним з моменту його укладення,

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.12.2018 року відкрито провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів до 1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" м. Шепетівка про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-1 від 26.09.18р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" недійсним з моменту його укладення; призначено підготовче засідання.

Позивачем 13.12.2018 року подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 року про примусове виконання рішення по справі №924/234/18 (пункт 2 ч. 1 ст. 136 ГПК); заборонити приватному виконавцю ОСОБА_1 замінювати стягувача з відповідача 1 на відповідача 2 у виконавчому провадженні для виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 року про примусове виконання рішення по справі №924/234/18 (пункт 4 ч. 1 ст. 136 ГПК України).

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, 30.08.2018 року видано незаконний наказ у справі №924/234/18, та, у зв'язку з наявністю незаконного відкритого виконавчого провадження існує, на думку позивача, вірогідність заміни стягувача по стягненню заборгованості по договору поставки, який визнаний судом недійсним.

Окрім того, позивач зауважує, що наказ у справі №924/234/18 видано на виконання рішення, яке не набрало законної сили. Таким чином, позивач підсумовує, що на даний момент справа №924/234/18 оскаржується та видача нового наказу без порушення вимог законодавства потребує додаткового часу, а також враховуючи минулу незаконну діяльність ОСОБА_2 (представника Кооперативу) та інших осіб є об'єктивний ризик того, що ТОВ "Органік Сідс" або СВК "Перший національний виробничий кооператив" звернеться за заміною стягувача та за стягненням коштів по незаконно виданому наказу та незаконно відкритому виконавчому провадженню.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов’язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

11.07.2018 року Верховний суд, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц, зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Позивач у поданій заяві просить, зокрема, вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 року про примусове виконання рішення по справі №924/234/18 (пункт 2 ч. 1 ст. 136 ГПК); та заборони приватному виконавцю ОСОБА_1 замінювати стягувача з відповідача 1 на відповідача 2 у виконавчому провадженні для виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 року про примусове виконання рішення по справі №924/234/18 (пункт 4 ч. 1 ст. 136 ГПК України).

Водночас, предметом спору у даній справі є договір відступлення права вимоги, а не договір поставки №ВСП/2009-17, а також не стягнення заборгованості за будь-яким із зазначених договорів.

Позивачем у поданій заяві жодним чином не обґрунтовано, як невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову ускладнить виконання судового рішення, ухваленого за наслідками спору саме про визнання недійсним договору відступлення права вимоги. При цьому, що таке рішення, навіть у випадку його задоволення, не передбачатиме його виконання через виконавчі органи. Одночасно, судом приймається до уваги також те, що стягнення за наказом у справі №924/234/18 відбувається на підставі зовсім іншого договору, ніж той, що оскаржується у справі №924/1117/18.

Аналогічно припущення позивача про можливість заміни стягувача у виконавчому провадженні не підтверджено жодними доказами та носить характер припущення.

Окрім того, представниками позивача в підготовчому засіданні 13.12.2018 року по справі №924/1117/18 повідомлено про набранням рішенням господарського суду у справі №924/234/18 законної сили.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Аналогічно така ж позиція викладена у постанові ВГСУ від 26 липня 2016 року у справі №910/29237/15; постанові ВГСУ від 9 листопада 2015 року у справі №907/636/15, а у постанові від 9 листопада 2015 року ВГСУ зазначив, що суд не може заборонити органам державної влади (зокрема й органам Державної виконавчої служби) та/або органам місцевого самоврядування здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

У випадку незгоди з діями приватного виконавця позивач не позбавлений можливості оскаржити такі дії у встановленому законодавством порядку, а не шляхом подання заяв про забезпечення позову в іншій справі.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, зважаючи на предмет даного спору, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" від 13.12.2018 року про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 6 прим. :

1 - до справи,

2,3,4 - позивачу,(31104, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. І.Франка,47; 07101, Київськаобл., АДРЕСА_1; 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус "В", 5 поверх кім. №506)

5 - відповідачу 1 (30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, буд. 31),

6 - відповідачу 2 (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Тітова, буд. 1А).

Всім рекомендованим з повідомленням.