Рішення № 78517930, 10.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 Справа №910/10571/18

За позовом: Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс», м. Львів,про: стягнення 10’ 279,55 грн. неустойки.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Від позивача: не з’явився,

Від відповідача: ОСОБА_1 – представник.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» про стягнення 10’ 279,55 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 22.10.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 13.11.2018 р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 04.12.2018р. розгляд справи відкладено на 10.12.2018р.

Позиція позивача.

У судове засідання 10.12.2018р. представник позивача не з’явився. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач невчасно, з порушенням умов Договору №040/0917/т від 14.11.2017р., недопоставив продукцію на загальну суму 63’ 642,00грн., на підставі чого позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару в розмірі 4’ 454,94 грн., а також пеню в розмірі 5’ 824,61 грн., на загальну суму 10’ 279,55 грн.

Позиція відповідача.

У судове засідання 10.12.2018р. представник відповідача з’явився. Подав пояснення по суті справі, в якому зазначив, що позивачем не доведено обов’язку ТзОВ «Смарт Фабрікс» поставити продукцію у граничний термін 14.11.2017р., оскільки відсутні письмові заявки-замовлення позивача на поставки партій товару. Заперечив проти розрахунку періоду прострочення в календарних, а не робочих днях, заперечив також і проти нарахування пені, оскільки вважає зобов’язанні відповідача перед позивачем не грошовим.

Крім того подав заяву про зменшення розміру неустойки на 90% у випадку задоволення позовних вимог, а також про розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців рівними частинами.

Обставини справи.

26.07.2017р. за результатами проведених торгів та відповідно до вимог ЗУ «Про публічні закупівлі» між Публічним акціонерним товаристом «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» укладено договір №040/0917/т про постачання відповідачем спецодягу, найменування та ціни якого визначені у Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до п.4.1 договору товар повинен бути поставлений протягом 30 робочих днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця.

Постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості простроченого зобов’язання за кожен день прострочення; крім того, за прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вартості товару (п.10.3 договору).

У період грудня 2017р. сума поставки товару по заявці покупця склала 191’ 805,00 грн.

У матеріалах справи містяться видаткові накладні та Акти прийняття-передачі товарів, обумовлених договором поставки №040/0917, підписані сторонами спору.

Листом №36/1350 від 06.06.2018р. позивач звертався до відповідача з претензією про сплату неустойки на загальну суму 10’ 279,55грн. (4’ 454,94 грн. штрафу та 5’ 824,61грн. пені).

Станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідачем не оплачена.

Позиція суду.

Між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару в розмірі 4’ 454,94 грн., а також пеню в розмірі 5’ 824,61 грн., на загальну суму 10’ 279,55 грн. за порушення строків поставки товару.

Здійснивши перевірку розрахунку, суд встановив правильність нарахувань пені та штрафу, а відтак і правомірність стягнення з відповідача 4’ 454,94 грн. штрафу та 5’ 824,61 грн пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, то відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені та штрафу на 90 % відповідач мотивував тим, що нарахування штрафних санкцій не є способом збагачення, а засобом відповідальності боржника за порушення зобов’язання, позивач не довів понесення збитків внаслідок дій відповідача, заборгованість позивача перед відповідачем, не навівши винятковості даного випадку.

Суд звертає увагу відповідача на факт порушення товариством-постачальником умов договору поставки, що і визнається самим відповідачем; крім того, сума пені та штрафу є незначною порівняно з обсягами грошового обороту ТзОВ «Смарт Фабрікс», що прямо вбачається з оборотно-сальдової відомості за січень-листопад 2018р. Враховуючи наведене, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, то суд зазначає таке. За приписами ст.331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, серед іншого, враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може розстрочити чи відстрочити виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї документів, наведені відповідачем доводи щодо тяжкого фінансового стану, відсутності коштів та наявності боргів не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для відстрочення виконання рішення суду, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.

Відповідачем не наведено таких обставин, що б істотно ускладнювали чи унеможливлювали виконання рішення суду, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.

Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог п. 1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» (адреса: вул. Степанівни, буд.45-а, м.Львів, 79018, код ЄДРПОУ 39234237) на користь Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 01030, м. Київ, вул. І.Франка, б.21, код ЄДРПОУ 03329054) 5’ 824,61 грн. пені, 4’ 454,94 грн. штрафу та судовий збір у сумі 1’ 762,00 грн.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» у задоволенні клопотання про зменшення неустойки на 90% та розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2018 р.

Суддя Козак І.Б.