Рішення № 78517846, 13.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2018

Справа № 910/14073/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е С У»

про стягнення 166 204,49 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е С У» про стягнення 166 204,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем замовлень наданих позивачем в рамках укладеного між сторонами Договору підряду на будівництво базових станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв’язку на умовах «під ключ» № MTS ESU-2016 віл 01.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14073/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

14.11.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що враховуючи п. 8.10 Договору та умови Додатку 17 до Договору, початок строку виконання будівельно-монтажних робіт, як то вказано в блок-схемі на сторінці 6 Додатку 17 до Договору, починається з моменту закінчення етапу погодження проекту на будівництво та починається з моменту отримання Розпорядження замовника на початок будівельно-монтажних робіт, однак, відповідач не отримав жодного письмового розпорядження замовника на початок проведення будівельно-монтажних робіт по об’єктах та замовленнях, що зазначені у позовній заяві позивачем, однак, враховуючи важливість проекту та дотримуючись принципу сумлінності виконання своїх зобов’язань, а також керуючись п. 8.8 Договору підряду, відповідач на свій ризик починав виконання будівельно-монтажних робіт на об’єктах. При цьому, відповідач зазначає, що термін фактичного початку виконання будівельно-монтажних робіт жодним чином не впливає на право позивача посилатись на порушення строку початку та закінчення виконання робіт, як то передбачено умовами Договору, оскільки початок перебігу такого строку напряму залежить від отримання підрядником письмового розпорядження замовника на початок таких робіт. Відповідач також зазначає, що затримки у підписанні Актів виконаних робіт обумовлені затриманням зі сторони позивача, оскільки такі затримання відбулися у зв’язку із несвоєчасним наданням замовником матеріалів та обладнання, що надаються замовником підряднику в монтаж. Крім того, згідно пунктів 4.2.4 Договору замовник зобов’язаний вчасно надавати підрядникові якісні матеріали та обладнання, що надаються замовником підряднику в монтаж, згідно Акту, форма якого наведена в Додатку 18 до даного Договору. Також, згідно п. 4.3.2 Договору підрядник має право призупиняти роботи за замовленнями у разі затримки надання замовником обладнання та матеріалів, які необхідні для виконання таких робіт та у випадку настання обставин непереборної сили і не більше ніж на строк такої затримки чи настання обставин. Відповідач вказує, що факт затримки постачання обладнання зі сторони замовника підтверджується позивачем у листі № ТД-17-15565 від 29.11.2017. Таким чином, відповідач зазначає, що керуючись умовами Договору, у позивача не виникло право посилатись на порушення відповідачем строку виконання робіт, оскільки збільшення загального строку виконання робіт відбулося у зв’язку із затримками зі сторони позивача у виконання останнім своїх договірних зобов’язань та строк виконання будівельно-монтажних робіт, за умовами які передбачені умовами Договору підряду та Додатку 17 до Договору, не був порушений зі сторони відповідача, оскільки не має жодних правових підстав стверджувати, що такий строк розпочався (початок строку пов’язаний із подією, а саме наявністю письмового розпорядження позивача на його початок), що відповідає ч. 2 ст. 530 ЦК України. Також, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. Крім того, відповідач зазначає, що станом на день подання позовної заяви позивача до суду, роботи прийняті в березні-квітні 2017 року за замовленнями, виконані в повному обсязі, Акти виконаних робіт по даних замовленнях підписані сторонами.

26.11.2018 представником позивача подано відповідь на відзив.

10.12.2018 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «МТС Україна» (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі – замовник, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Е С У» (далі – підрядник, відповідач), укладено Договір підряду на будівництво станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв’язку на умовах «під ключ» № MTS/ESU-2016 (далі – Договір), за умовами якого підрядник, за окремими замовленнями замовника, на свій ризик та на умовах визначених даним Договором, зобов’язується здійснювати комплекс робіт з проектування, будівництва, переоснащення, дообладнання базових станцій та контролерів (рухомого) зв’язку, монтажу та розміщення обладнання зв’язку, виконувати інші роботи та надавати передбачені даним Договором послуги в територіальних межах усіх регіонів ПрАТ «МТС Україна», а замовник зобов’язується прийняти їх Результати та оплатити такі роботи і послуги. Сторони домовились, що виконання робіт за Договором відбуватиметься за різними напрямами (загальними проектами), які зазначаються у замовленні, форма якого встановлена Додатком 7 до Договору. Перелік робіт, порядок їх виконання та приймання, залишаються однаковим для кожного з напрямів (загальних проектів). Для робіт в рамках загальних проектів «SWAP» та «East» застосуються товарно-цінові показники, наведені у Додатках № 5_ SWAP, № 5_ East.

Пунктом 2.2 Договору сторони визначили комплекси робіт, які підрядник у відповідності до окремих замовлень, здійснюватиме в рамках Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору роботи, передбачені даним Договором, виконуються з матеріалів та обладнання підрядника за винятком обладнання та матеріалів, які будуть передаватися від замовника в монтаж згідно Акту передачі обладнання та матеріалів в монтаж, форма якого наведена у Додатку 18 до цього Договору.

Підрядник дійсним заявляє, що всі надані замовником замовлення, в залежності від їх кількості, будуть належним чином виконані, згідно даного Договору. Кількість замовлень, що можуть бути отримані підрядником протягом строку дії даного Договору залежить від якості та своєчасності виконання робіт підрядником (п. 2.6 Договору).

Пунктом 3.1 Договору погоджено, що всі роботи, які підлягають виконанню підрядником будуть виконуватись в строки передбачені сторонами в Додатку 17 до даного Договору – часова шкала.

Сторони домовились, що строки, які передбачені сторонами в Додатку 17 до даного Договору часова шкала – є абсолютно достатніми для виконання відповідних робіт та надання послуг та їх порушення підпадає під дію статті 16 даного Договору (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.9 Договору у разі порушення підрядником строків виконання відповідних робіт за Договором, що сталися з вини замовника, як наприклад, в результаті затримки передачі підрядникові відповідного обладнання та матеріалів, згідно Додатку 18 до Договору, перебіг строку виконання таких робіт продовжується на строк відповідної затримки, що не потребує додаткового узгодження сторонами.

Сторони домовились, що підрядник повинен розпочати роботи за замовленням не пізніше ніж через два робочих днів, з моменту прийняття замовлення до виконання (п. 3.10 Договору).

У відповідності до п. 3.11 Договору замовник надає підрядникові відповідне замовлення у двох підписаних зі своєї сторони екземплярах для його підписання та прийняття підрядником. З метою прискорення обміну інформацією, допускається попереднє направлення замовлень із застосуванням електронних засобів зв’язку (факсимільних апаратів, засобів електронної пошти та інших). Вимога підрядника про підтвердження відповідності оригіналу замовлення, одержаного з використанням електронних засобів, підлягає задоволенню замовником протягом п’яти робочих днів з моменту їх отримання.

Згідно з п. 3.12 Договору за порушення строків, початку, виконання та завершення робіт, підрядник несе відповідальність передбачену даним Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 4.2.4 Договору узгоджено, що замовник зобов’язаний вчасно надавати підрядникові якісні матеріали та обладнання, що надаються замовником підряднику в монтаж, згідно Акту, форма якого наведена в Додатку 18 до даного Договору.

Згідно з п. 4.4.2 Договору підрядник зобов’язаний належним чином виконувати роботи та надавати послуги у встановлені Договором та відповідним замовленням строки з використанням власних матеріалів та обладнання та, у випадках передбачених умовами Договору, матеріалів і обладнання замовника, а також надавати представницькі послуги з метою виконання робіт та забезпечення функціонування і правових підстав розміщення об’єктів.

Відповідно до п. 4.4.7 Договору підрядник зобов’язаний своєчасно повідомити замовник про обставини, що загрожують якості, збільшенню відповідних строків виконання робіт та про наявність інших обставин, які можуть викликати загрозу неналежного виконання даного Договору підрядником і надавати замовнику пропозиції, щодо їх усунення.

Замовник надає підряднику замовлення згідно зі встановленими Договором формами на здійснення будівництва та на здійснення розширення об’єктів з обов’язковим зазначенням назви загального проекту (п. 2.1), за яким видається замовлення. Замовник має право надавати, а підрядник зобов’язаний приймати до виконання замовлення на окремі роботи/послуги (які передбачені сторонами у Додатках № 5_SWAP, № 5_EAST до Договору). Замовлення окремих робіт/послуг здійснюється шляхом видачі замовником підряднику замовлень у формі встановленій Додатком № 7 до даного Договору (п. 6.1 Договору).

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що замовлення у формі Додатку 7 до Договору можуть надаватись від імені замовника менеджером проекту та іншими уповноваженими на це замовником особами.

У відповідності до п. 6.4 Договору замовник надає підрядникові відповідне замовлення у двох підписаних зі своє сторони екземплярах для його підписання та прийняття підрядником. Замовлення вважаються прийнятими з моменту їх отримання підрядником.

Відмова підрядника від прийняття замовлення не допускається (п. 6.5 Договору).

Пунктом 7.6 Договору узгоджено, що замовник забезпечує постачання обладнання, перелік та найменування якого, визначено Додатком 18 до Договору. Обладнання, забезпечення яким покладено на замовника, передається останнім підряднику (вказаній ним транспортній організації) на складі замовника в межах територіального управління замовника за адресою, що письмово повідомляється замовником за три робочі дні до строку такої передачі. При цьому, замовник забезпечує оформлення видаткових товаротранспортних документів та Акту передачі обладнання в монтаж і вчиняє всі інші необхідні дії для передачі обладнання транспортній організації, яка залучена до виконання цих видів робіт підрядником. Передача обладнання оформлюється сторонами актом передачі обладнання в монтаж згідно форми встановленої Додатком 18 до Договору. Підрядник, з моменту отримання ним або вказаною ним транспортною організацією, переданого замовником обладнання та матеріалів, починає нести ризики та відповідальність встановлену даним Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 8.2 Договору підрядник, в залежності від замовлення та типу об’єкту будівництва буде виконувати відповідні роботи керуючись Додатком 1 до даного Договору, у відповідності до строків встановлених Додатком 17, чинним державним нормами і стандартами будівництва, положеннями чинного законодавства України та проектною документацією.

Згідно з п. 8.8 Договору замовник (менеджер проекту) має право надавати підрядникові вказівки, щодо ходу виконання робіт, їх швидкості, способу здійснення та ін., в рамках чинного законодавства України. Підрядник зобов’язаний дотримуватись таких вказівок, а якщо таке дотримання вказівок негативно впливатиме на хід виконання робіт – повідомити про це замовника.

Сторони домовились, що для цілей даного Договору підрядник розпочне роботи за відповідними замовленнями за наявності правових підстав та прав на майданчик, однак не раніше ніж з моменту отримання Радіо-параметрів об’єкту, та узгодження ескізного проекту та попередньої специфікації (попередній розрахунок переліку та кількості обладнання, робіт, матеріалів згідно Додатку 16 (п. 8.9 Договору).

Також, сторони домовились, що будівельно-монтажні роботи можуть бути розпочаті після закінчення проектних робіт і одержання від замовника письмового розпорядження на початок проведення будівельно-монтажних робіт (Додатку 19). Якщо підрядник виконав роботи без письмового розпорядження замовника замовник має повне право не відшкодовувати затрати, які поніс підрядник по такому об’єкту (п. 8.10 Договору).

Даний Договір вступає в дію та вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діятиме до 30.06.2017. Зобов’язання сторін за Договором, що виникнуть до моменту його припинення та які не будуть погашені, повинні бути виконанні відповідною стороною у повному обсязі у строки та на умовах Договору. Таке виконання непогашених зобов’язань не тягне за собою відновлення або продовження дії даного Договору. Замовлення, прийняті підрядником до моменту припинення дії даного Договору, та до виконання яких він не приступив, повинні бути виконані в повному обсязі на умовах даного Договору, якщо інше не буде впливати із взаємовідносин сторін (п. 14.1 Договору).

Згідно з п. 14.5 Договору вирахування строків виконання робіт, згідно часової шкали – Додаток 17 до Договору, здійснюється у календарних днях.

У відповідності до п. 14.6 Договору фактичний строк виконання робіт за замовленням на об’єкт складатиме період з моменту прийняття підрядником відповідного замовлення, до моменту прийняття об’єкту в експлуатацію, а щодо замовлень на розширення об’єкту з моменту прийняття підрядником замовлення на розширення об’єкту до моменту передачі замовнику повністю завершеного комплексу робіт за відповідним замовленням по акту прийому-передачі виконаних робіт, а у випадку якщо такі результати робіт потребуватимуть прийняття в експлуатацію – до моменту їх прийняття в експлуатацію.

Пунктом 16.1 Договору узгоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умова даного Договору.

За умовами п. 16.3 Договору за прострочення строків виконання робіт, згідно даного Договору підрядник зобов’язаний компенсувати замовнику всі збитки, що виникли в нього у зв’язку з такою затримкою та сплатити йому штраф у розмірі 1 % від вартості робіт за замовленням за кожен день такого прострочення, вказаної у попередній специфікації,, а уразі відсутності збитків – 0,5% від вартості робіт за замовленням, вказаної у попередній специфікації, за кожен день прострочення.

Сторони домовились, що положення п. 16.3 даного Договору можуть бути застосовані лише за прострочення строку виконання робіт, згідно Додатку 17 до Договору, які здійснюються в період, починаючи з моменту отримання CD та до моменту укладення сторонами Акту здачі-приймання робіт, обладнання, матеріалів (на момент ПВ (приймальні випробування) – для об’єктів, замовлених за замовленням на будівництво об’єктів, або акту здачі-приймання вказаних робіт на момент ПВ (приймальні випробування) – для замовлень з розширення об’єктів (п. 16.8 Договору).

Згідно з п. 16.9 Договору, пункт 16.3 Договору не застосовується до прострочення строків здійснення відповідних дій (виконання робіт та/або надання послуг) підрядником, які вчиняються ним, згідно Додатку 17 до Договору, після підписання сторонами Акту здачі-приймання робіт, обладнання, матеріалів – для об’єктів виданих за замовленням на будівництво об’єктів або Акту здачі-приймання виконаних робіт – для замовлень з розширення об’єктів. П. 16.3 Договору не застосовується до строків виконання робіт (надання послуг), що передують видачі замовником CD.

Додатком № 17 до Договору сторонами узгоджено часову шкалу на виконання замовлення.

Як зазначає позивач, в рамках Договору позивачем надано відповідачу замовлення № 09131, № 09133, № 09135, № 09136, № 09137, № 09139, № 09143, № 09146, № 09147, № 09149, № 09178, № 09179, № 09181, № 09184 від 21.02.2017, № 09639, № 09642 від 10.03.2017, № 09686, № 09688 від 13.03.2017, № 09809, № 09810 від 20.03.2017, № 09886 від 24.03.2017, № 10183 від 07.04.2017, роботи за якими виконані з порушенням строків, обумовлених сторонами, в зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 166 204,49 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник надає підряднику замовлення згідно зі встановленими Договором формами на здійснення будівництва та на здійснення розширення об’єктів з обов’язковим зазначенням назви загального проекту (п. 2.1), за яким видається замовлення. Замовник має право надавати, а підрядник зобов’язаний приймати до виконання замовлення на окремі роботи/послуги (які передбачені сторонами у Додатках № 5_SWAP, № 5_EAST до Договору). Замовлення окремих робіт/послуг здійснюється шляхом видачі замовником підряднику замовлень у формі встановленій Додатком № 7 до даного Договору (п. 6.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору погоджено, що всі роботи, які підлягають виконанню підрядником будуть виконуватись в строки передбачені сторонами в Додатку 17 до даного Договору – часова шкала.

Сторони домовились, що строки, які передбачені сторонами в Додатку 17 до даного Договору часова шкала – є абсолютно достатніми для виконання відповідних робіт та надання послуг та їх порушення підпадає під дію статті 16 даного Договору (п. 3.2 Договору).

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що замовлення у формі Додатку 7 до Договору можуть надаватись від імені замовника менеджером проекту та іншими уповноваженими на це замовником особами.

У відповідності до п. 6.4 Договору замовник надає підрядникові відповідне замовлення у двох підписаних зі своє сторони екземплярах для його підписання та прийняття підрядником. Замовлення вважаються прийнятими з моменту їх отримання підрядником.

Відмова підрядника від прийняття замовлення не допускається (п. 6.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках Договору позивачем надано відповідачу замовлення від 21.02.2017 - № 09131, № 09133, № 09135, № 09137, № 09139, № 09143, № 09146, № 09147, № 09149, № 09178, № 09179, № 09181, № 09184, як отримані відповідачем – 10.03.2017, від 21.02.2017 - № 09136, яке отримане відповідачем – 28.03.2017, від 10.03.2017 - № 09639, № 09642, які отримані відповідачем 10.03.2017, від 13.03.2017 - № 09686, № 09688, які отримані відповідачем 28.03.2017, від 20.03.2017 - № 09809, № 09810, які отримані відповідачем – 28.03.2017, від 24.03.2017 № 09886, яке отримане відповідачем – 27.03.2017, від 07.04.2017 № 10183, яке отримане відповідачем – 07.04.2017.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 14.5 Договору вирахування строків виконання робіт, згідно часової шкали – Додаток 17 до Договору, здійснюється у календарних днях.

Відповідно до Додатку № 17 до Договору, роботи, визначені у даних замовленнях, мали бути виконанні відповідачем протягом 85 днів з моменту отримання відповідачем відповідного замовлення.

У відповідності до п. 14.6 Договору фактичний строк виконання робіт за замовленням на об’єкт складатиме період з моменту прийняття підрядником відповідного замовлення, до моменту прийняття об’єкту в експлуатацію, а щодо замовлень на розширення об’єкту з моменту прийняття підрядником замовлення на розширення об’єкту до моменту передачі замовнику повністю завершеного комплексу робіт за відповідним замовленням по акту прийому-передачі виконаних робіт, а у випадку якщо такі результати робіт потребуватимуть прийняття в експлуатацію – до моменту їх прийняття в експлуатацію.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що роботи за замовленням № 09131 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 21.11.2017, за замовленням № 09133 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт від 24.11.2017, за замовленням № 09135 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 24.11.2017, за замовленням № 09136 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 28.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 15.11.2017, за замовленням № 09137 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 04.12.2017, за замовленням № 09139 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 04.12.2017, за замовленням № 09143 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 04.12.2017, за замовленням № 09146 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 04.12.2017, за замовленням № 09147 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 12.12.2017, за замовленням № 09149 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 23.10.2017, за замовленням № 09178 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 21.11.2017, за замовленням № 09179 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 24.11.2017, за замовленням № 09181 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 20.12.2017, за замовленням № 09184 від 21.02.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 24.11.2017, за замовленням № 09639 від 10.03.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 28.12.2017, за замовленням № 09642 від 10.03.2017, прийнятим відповідачем 10.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 28.12.2017, за замовленням № 09686 від 13.03.2017, прийнятим відповідачем 28.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 26.10.2017, за замовленням № 09688 від 13.03.2017, прийнятим відповідачем 28.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 24.01.2018, за замовленням № 09809 від 20.03.2017, прийнятим відповідачем 28.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 26.10.2017, за замовленням № 09886 від 24.03.2017, прийнятим відповідачем 27.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 24.01.2018, за замовленням № 10183 від 07.04.2017, прийнятим відповідачем 28.03.2017, передані позивачу за Актом прийому-передачі виконаних робіт 04.12.2017.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів передачі виконаних за замовленням № 09810 від 20.03.2017, прийнятим відповідачем 28.03.2017 робіт саме 24.01.2018, однак, означений факт відповідачем не заперечується та також наводиться у розрахунку, а отже в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що до замовлення № 09149 від 21.02.2017 сторонами підписано Протокол № 17/114 погодження продовження виконання робіт, згідно якого, сторонами погоджено продовження строку виконання робіт по замовленню № 09149 від 21.02.2017 до 20.10.2017.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що враховуючи п. 8.10 Договору та умови Додатку 17 до Договору, початок строку виконання будівельно-монтажних робіт, як то вказано в блок-схемі на сторінці 6 Додатку 17 до Договору, починається з моменту закінчення етапу погодження проекту на будівництво та починається з моменту отримання Розпорядження замовника на початок будівельно-монтажних робіт, однак, відповідач не отримав жодного письмового розпорядження замовника на початок проведення будівельно-монтажних робіт по об’єктах та замовленнях, що зазначені у позовній заяві позивачем, однак, враховуючи важливість проекту та дотримуючись принципу сумлінності виконання своїх зобов’язань, а також керуючись п. 8.8 Договору підряду, відповідач на свій ризик починав виконання будівельно-монтажних робіт на об’єктах. При цьому, відповідач зазначає, що термін фактичного початку виконання будівельно-монтажних робіт, жодним чином не впливає на право позивач посилатись а порушення строку початку та закінчення виконання робіт, як то передбачено умовами Договору, оскільки початок перебігу такого строку напряму залежить від отримання підрядником письмового розпорядження замовника на початок таких робіт.

Відповідно до п. 8.10 Договору, сторони домовились, що будівельно-монтажні роботи можуть бути розпочаті після закінчення проектних робіт і одержання від замовника письмового розпорядження на початок проведення будівельно-монтажних робіт (Додатку 19). Якщо підрядник виконав роботи без письмового розпорядження замовника замовник має повне право не відшкодовувати затрати, які поніс підрядник по такому об’єкту (п. 8.10 Договору).

Однак, згідно з п. 8.9 Договору сторони домовились, що для цілей даного Договору підрядник розпочне роботи за відповідними замовленнями за наявності правових підстав та прав на майданчик, однак не раніше ніж з моменту отримання Радіо-параметрів об’єкту, та узгодження ескізного проекту та попередньої специфікації (попередній розрахунок переліку та кількості обладнання, робіт, матеріалів згідно Додатку 16 (п. 8.9 Договору).

Сторони домовились, що строки, які передбачені сторонами в Додатку 17 до даного Договору часова шкала – є абсолютно достатніми для виконання відповідних робіт та надання послуг та їх порушення підпадає під дію статті 16 даного Договору (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.9 Договору у разі порушення підрядником строків виконання відповідних робіт за Договором, що сталися з вини замовника, як наприклад, в результаті затримки передачі підрядникові відповідного обладнання та матеріалів, згідно Додатку 18 до Договору, перебіг строку виконання таких робіт продовжується на строк відповідної затримки, що не потребує додаткового узгодження сторонами.

Сторони домовились, що підрядник повинен розпочати роботи за замовленням не пізніше ніж через два робочих днів, з моменту прийняття замовлення до виконання (п. 3.10 Договору).

У відповідності до п. 14.6 Договору фактичний строк виконання робіт за замовленням на об’єкт складатиме період з моменту прийняття підрядником відповідного замовлення, до моменту прийняття об’єкту в експлуатацію, а щодо замовлень на розширення об’єкту з моменту прийняття підрядником замовлення на розширення об’єкту до моменту передачі замовнику повністю завершеного комплексу робіт за відповідним замовленням по акту прийому-передачі виконаних робіт, а у випадку якщо такі результати робіт потребуватимуть прийняття в експлуатацію – до моменту їх прийняття в експлуатацію.

З аналізу означених умов Договору вбачається, що початок виконання робіт відповідачем пов’язаний саме з прийняттям в роботу замовлення, наданого позивачем, а відтак доводи відповідача щодо відсутності розпоряджень, як на умову для початку виконання робіт, судом до уваги не беруться.

Також, відповідач зазначає, що затримки у підписанні Актів виконаних робіт обумовлені затриманням зі сторони позивача, оскільки такі затримання відбулися у зв’язку із несвоєчасним наданням замовником матеріалів та обладнання, що надаються замовником підряднику в монтаж. Крім того, згідно пунктів 4.2.4 Договору замовник зобов’язаний вчасно надавати підрядникові якісні матеріали та обладнання, що надаються замовником підряднику в монтаж, згідно Акту, форма якого наведена в Додатку 18 до даного Договору. Також, згідно п. 4.3.2 Договору підрядник має право призупиняти роботи за замовленнями у разі затримки надання замовником обладнання та матеріалів, які необхідні для виконання таких робіт та у випадку настання обставин непереборної сили і не більше ніж на строк такої затримки чи настання обставин. Відповідач зазначає, що факт затримки постачання обладнання зі сторони замовника підтверджується позивачем у листі № ТД-17-15565 від 29.11.2017.

При цьому, статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що термін "кредитор" у ст. 613 ЦК України використовується умовно як сторона, що у зобов'язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Виходячи з чого, зазначені в ч. 4 ст. 612 ЦК України умови настають, зокрема, у разі невиконання кредитором свого зобов’язання за договором шляхом належного прийняття або неприйняття виконаного боржником зобов’язання за договором, внаслідок чого прострочення боржника не може настати до виконання кредитором свого обов’язку.

Пунктом 4.2.4 Договору узгоджено, що замовник зобов’язаний вчасно надавати підрядникові якісні матеріали та обладнання, що надаються замовником підряднику в монтаж, згідно Акту, форма якого наведена в Додатку 18 до даного Договору.

При цьому, пунктом 7.6 Договору узгоджено, що замовник забезпечує постачання обладнання, перелік та найменування якого, визначено Додатком 18 до Договору. Обладнання, забезпечення яким покладено на замовника, передається останнім підряднику (вказаній ним транспортній організації) на складі замовника в межах територіального управління замовника за адресою, що письмово повідомляється замовником за три робочі дні до строку такої передачі. При цьому, замовник забезпечує оформлення видаткових товаротранспортних документів та Акту передачі обладнання в монтаж і вчиняє всі інші необхідні дії для передачі обладнання транспортній організації, яка залучена до виконання цих видів робіт підрядником. Передача обладнання оформлюється сторонами актом передачі обладнання в монтаж згідно форми встановленої Додатком 18 до Договору. Підрядник, з моменту отримання ним або вказаною ним транспортною організацією, переданого замовником обладнання та матеріалів, починає нести ризики та відповідальність встановлену даним Договором та чинним законодавством.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, з яких би можливо було встановити прострочення позивача з надання необхідних для виконання замовлень матеріалів.

Водночас, відповідно до п. 4.4.7 Договору підрядник зобов’язаний своєчасно повідомити замовника про обставини, що загрожують якості, збільшенню відповідних строків виконання робіт та про наявність інших обставин, які можуть викликати загрозу неналежного виконання даного Договору підрядником і надавати замовнику пропозиції, щодо їх усунення.

Будь-яких листів, адресованих позивачу від відповідача з повідомленнями про обставини порушення позивачем строків надання необхідних для виконання робіт, матеріали справи не містять.

В свою чергу, посилання відповідача на Лист ТД-17-15565 від 29.11.2017, як на підставу визнання наявності прострочення з боку позивача щодо надання матеріалів необхідних для виконання замовлень, судом до уваги не приймається, оскільки у даному листі зазначено про необхідність надання актів приймання-передачі, протоколів продовження строків, листів про погодження до здачі, інформації про дати направлення робочих проектів на затвердження і т.д.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем було прострочено виконання обов'язку з виконання робіт за Договором за наданими позивачем замовленнями, а отже, має місце несвоєчасне виконання обов'язку, порушення строку виконання робіт, обумовленого договором.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Пунктом 16.1 Договору узгоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умова даного Договору.

За умовами п. 16.3 Договору за прострочення строків виконання робіт, згідно даного Договору підрядник зобов’язаний компенсувати замовнику всі збитки, що виникли в нього у зв’язку з такою затримкою та сплатити йому штраф у розмірі 1 % від вартості робіт за замовленням за кожен день такого прострочення, вказаної у попередній специфікації,, а уразі відсутності збитків – 0,5% від вартості робіт за замовленням, вказаної у попередній специфікації, за кожен день прострочення.

З аналізу наведеного пункту вбачається, що сторонами узгоджено нарахування за порушення строків виконання робіт саме пені.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України” зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб’єктів господарювання за порушення господарських зобов’язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов’язання у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв’язку з простроченням зобов’язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов’язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як “зобов’язання”, “грошова сума”.

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов’язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов’язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та наданий відповідачем контррозрахунок, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку.

Здійснивши власний розрахунок пені, у межах шестимісячного строку, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 133 944,91 грн.

Водночас суд враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, у зв’язку з чим зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 ГК передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-1217гс-16 від 08.02.2017.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивач здійснює нарахування пені на отримані відповідачем замовлення, починаючи з 19.10.2017.

В свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача, означена заява була направлена позивачем засобами поштового зв’язку 19.10.2018.

При цьому, частиною 7 ст. 116 ГПК України унормовано, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Відтак, річний строк для нарахування пені складає період з 19.10.2017 по 19.10.2018.

З огляду на викладене, позивачем здійснено нарахування пені у межах річного строку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е С У» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд 8; ідентифікаційний код: 38464859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; ідентифікаційний код: 14333937) пеню в розмірі 133 944 (сто тридцять три тисячі дев’ятсот сорок чотири) грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 019 (дві тисячі дев’ятнадцять) грн. 39 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 13.12.2018.

Суддя О.А. Грєхова