Рішення № 78517131, 11.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4121/18За позовом Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про визнання недійсним п. 3.2 Додатку №3 "Порядок розрахунків" договору про постачання електричної енергії №13793 від 01.01.2008

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-07/2236 від 20 листопада 2018 року, начальник юридичного відділу

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №832 від 21 травня 2018 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить визнати недійсним п. 3.2 Додатку №3 "Порядок розрахунків" договору про постачання електричної енергії №13793 від 01.01.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Виробничим житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднанням, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради", укладено договір про постачання електричної енергії №13739. Згідно п. 3.2 Додатка до договору "Порядок розрахунків" обсяг відпущеної електроенергії споживачу на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, ліфти, антенні підсилювачі, тощо) Wвб визначається по кожному будинку, як різниця між обсягом електроенергії, врахованої лічильником загального обсягу на будинок, та обсягом врахованої електроенергії електролічильниками побутових споживачів та субспоживачів з урахуванням обсягу нормативних втрат електроенергії за розрахунковий період в межах споживача визначається за формулою: Wвб=Wзаг.ліч.-Wпоб.спож.-Wнорм.спож. Позивач вважає формулу визначення обсягу відпущеної електроенергії споживачу на внутрішньобудинкові потреби такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме: п.п.3, 5, абз.2,3 пункту 3.6 Правил користування електроенергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 № 1357.

Відповідач, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що відповідно до п.1 Правил користування електроенергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 № 1357 (далі ПКЕЕН), Правила регулюють відносини між громадянами (споживачі електроенергії) та енергопостачальниками. Позивач до категорії громадян не відноситься, відтак дія цього нормативно-правового акту по колу осіб не поширюється на правовідносини з постачання електроенергії, учасником яких є позивач, а тому посилання на цей нормативно-правовий акт є безпідставним і необґрунтованим. У договорі про постачання електроенергії, який укладено між сторонами, відсутні Додатки № 2 та № 10, в яких зазначені межа балансової належності та однолінійні схеми електропостачання, а тому АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" визначає обсяг електроенергії, спожитої КП "ВЖРЕО" ЖМР, розрахунковим шляхом, використовуючи наявну у нього інформацію. Позивач не здійснив жодних дій, спрямованих на оформлення Додатку №2 (однолінійна схема електропостачання) до договору, а відтак ситуація надання необхідної технічної документації та надання актів передачі електроенергії не змінилася. Судовими рішеннями, у тому числі апеляційної та касаційної інстанцій, вже аналізувався спірний пункт договору, та визнано правомірність дій та розрахунків ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" по визначенню обсягів електроенергії, яка споживається на внутрішньобудинкові потреби.

З моменту прийняття судових рішень, сторонами не змінювалися умови договору щодо порядку визначення обсягу спожитої електроенергії, а тому відповідач вважає встановленим факт правомірності своїх дій по визначенню розрахунковим шляхом обсягу електроенергії, яка витрачається на внутрішньобудинкові потреби.

Стосовно неможливості визначення достовірного обсягу електричної енергії, спожитої на внутрішньобудинкові потреби житлових будинків у зв'язку з відсутністю автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ), позивач не здійснив дії, спрямовані на забезпечення житлових будинків засобами обліку електричної енергії, які б враховували обсяг електроенергії, спожитий на освітлення сходових клітин та поверхів під'їздів, а також обсяг електроенергії, яка використовується ліфтами житлових будинків, як то передбачено умовами ПКЕЕ, а вину за відсутність приладів обліку та АСКОЕ на об'єктах позивача намагається перекласти на відповідача. АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" (колишнє ПАТ "ЕК Дніпрообленерго", ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго"), за будь-яких умов не зобов'язано встановлювати за свій рахунок лічильники електроенергії у житлових будинках, які обліковуються на балансі позивача. Щодо наявності різного тарифу за електричну енергію, який застосовується на об'єктах позивача, відповідач наголошує на тому, що до обсягу електричної енергії, який визначається розрахунковим шляхом, відповідно до спірного пункту Додатку 3 до договору про споживання електроенергії, застосовується тариф "Прирівняні до населення", тобто, самий низький, тому не може йти мова про те, що КП "ВЖРЕО" переплачує за спожиту електроенергію по високому тарифу.

Також, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог КП "ВЖРЕО" ЖМР. Заява мотивована тим, що договір, про визнання недійсним пункту 3.2. Додатку 3 до якого, укладений сторонами у 2008 році. З моменту укладення 01.01.2008 договору про постачання електроенергії, п. 3.2. Додатку 3 "Порядок розрахунків" до договору не змінювався, отже, якщо, на думку споживача, він є недійсним, з причини того, що він суперечить вимогам чинного законодавства, то, цей пункт не відповідав вимогам законодавства з моменту укладення договору про постачання електроенергії, тобто, з 01.01.2008.

Позивач заперечує проти застосування строку позовної давності до спірних правовідносин посилаючись на те, що відносини між сторонами є триваючими і обов'язки встановлені спірним договором підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору.

16 листопада 2018 року до господарського суду від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшли письмові пояснення в яких відповідач зазначає, що лист НКРЕКП від 22.03.2018, вих. № 2848/20.2/7-18, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є відповіддю на лист КП "ВЖРЕО" ЖМР від 06.02.2018 № 01-07/307, який був адресований Апарату Верховної Ради України, а вже ним направлений на розгляд НКРЕКП.

Лист КП "ВЖРЕО" ЖМР від 06.02.2018 № 01-07/307, на який НКРЕКП надавало відповідь листом, на який посилається позивач, у матеріалах справи відсутній, тому, зміст листа, на який надавалася відповідь, ні суду, ні відповідачу не відомий, відтак відповідач не може визначити свою думку стосовно відповіді Регулятора ринку, наданої на звернення споживача. У листі-відповіді НКРЕКП містяться посилання на Правила користування для населення, вказується тариф, за яким оплачується електроенергія, спожита на освітлення дворів, сходів і номерних знаків відпускається за тарифом 168 коп. за 1 кВт.

Відповідач наполягає на тому, що позивач не здійснив дії, спрямовані на забезпечення житлових будинків засобами обліку електричної енергії, які б враховували обсяг електроенергії, спожитий на освітлення сходових клітин та поверхів під'їздів, а також обсяг електроенергії, яка використовується ліфтами житлових будинків, як то передбачено умовами ПКЕЕ, а вину за відсутність приладів обліку та АСКОЕ на об'єктах позивача намагається перекласти на відповідача.

У поясненнях від 06.12.2018 відповідач наполягає на застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, а також вказує про неможливість використання замість спірного пункту договору п.2.3 Додатку №3, оскільки даний пункт застосовується лише у разі неможливості отримання постачальником показів окремих лічильників електроенергії, за якими розраховуються споживачі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.10.2018. З 11.10.2018 підготовче засідання відкладено на 07.11.2018. У судовому засіданні 07.11.2018 оголошено перерву до 21.11.2018, при цьому продовжено строк розгляду справи на 30 днів. З 21.11.2018 оголошено перерву до 05.12.2018, з 05.12.2018 оголошено перерву до 11.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 за письмовою згодою сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.12.2018 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (постачальник) та Комунальним підприємством "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об’єднання" Жовтоводської міської ради, правонаступником якого є комунальне підприємство "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради" (споживач) було укладено договір №13793 про постачання електричної енергії (надалі – договір), згідно до п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу на забезпечення роботи його електроустановок, розташованих в житлових будинках, при наданні послуг на загальнобудинкові потреби для населення, (освітлення місць загального користування, робота ліфтів та інше), величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії – межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем, та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною цього договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

Відповідно до п. 9.8 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (9.8.1 договору).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі – ПКЕЕ) – п. 2.1 договору.

Відповідно до п. 1 додатку №3, який є невід'ємною частиною договору №13793, розрахунки споживача за використану електричну енергію з постачальником здійснюються за тарифами, недиференційованими за зонами доби, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ і діють на протязі розрахункового періоду.

Пунктом 2 додатку №3 договору визначено, що обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються на підставі показів засобів розрахункового обліку електричної енергії за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ.

Згідно п. 3.2. додатку №3 договору обсяг відпущеної електроенергії споживачу на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, ліфти, антенні підсилювачі, тощо) W вб визначається по кожному будинку, як різниця між обсягом електроенергії, врахованої лічильником загального обсягу на будинок, та обсягом врахованої електроенергії електролічильниками побутових споживачів та субспоживачів з урахуванням обсягу нормативних втрат електроенергії за розрахунковий період в мережах споживача по формулі:

W вб = W заг.ліч - W поб.спож. - W суб.спож. - ?W норм.втрат.

Позивач вважає формулу визначення обсягу відпущеної електроенергії споживачу на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, ліфти, антенні підсилювачі, тощо), яка визначена п. 3.2. Додатка "Порядок розрахунків" такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України з наступних підстав:

- відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ від 26.07.1999 № 1357 (далі - ПКЕЕН). Правила обов'язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності;

- відповідно до пункту 3 ПКЕЕН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією;

- згідно з положеннями пункту 5 ПКЕЕН у багатоквартирному будинку єнергопостачальник укладає договори з кожним наймачем (власником) квартири;

- на виконання вищевказаних положень ПКЕЕН відповідачем були укладені відповідні договори про користування електричною енергією з наймачами (власниками) квартир в багатоквартирних будинках, які перебувають в управлінні позивачем;

- однак, якщо між енергопостачальником та мешканцями(власниками) квартир багатоквартирного житлового будинку укладені договори про користування електричною енергією та розрахунки за спожиту ними електричну енергію здійснюється на підставі показів поквартирних засобів обліку, то використання для розрахунків за електричну енергію загальнобудинкового засобу обліку електричної енергії цього багатоквартирного житлового будинку можливе лише за умови забезпечення складання балансу електричної енергії використаної споживачами в цьому будинку, для чого необхідно забезпечити одночасне зняття показів всіх розрахункових засобів обліку електричної енергії, встановлених у багатоквартирному житловому будинку, що можливе лише за умови, якщо електропередавальна організація, як організація, яка відповідає за облік електричної енергії використаної населенням, забезпечить створення та організацію автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ) в багатоквартирному житловому будинку шляхом забезпечення точок розрахункового обліку на об'єкті локальним устаткуванням збору та обробки даних (лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2848/20.2/7-18 від 22.03.2018);

- жодний багатоквартирний житловий будинок, що перебуває в управління позивача, на сьогоднішній день не обладнаний системою комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ).

Позивач вважає, що відповідач не мав права включати до договору про постачання електричної енергії № 13793 від 01.01.2018 загальнобудинковий засіб обліку електричної енергії для розрахунків без організації автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ). У багатоквартирних будинках споживачі мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи. Оскільки, згідно ПКЕЕ різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником (абзац 2 пункту 3.6. ПКЕЕ), то обсяг споживання електроенергіїї відповідачем не має розраховуватися за лічильником, який обліковує різні групи споживання.

Отже, загальнобудинковий лічильник може застосовуватися лише як технічний прилад обліку, для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньо-будинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку.

Позивач вважає, що п. 3.2. Додатку № 3 "Порядок розрахунків" договору про постачання електричної енергії № 13793 від 01.01.2008 суперечить вимогам чинного законодавства України, а відтак просить визнати його недійсним, що і стало причиною виникнення спору.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. п. 1, 2, 7 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У даному випадку позивач посилається на те, що п. 3.2 Додатку № 3 "Порядок розрахунків" договору про постачання електричної енергії № 13793 від 01.01.2008 суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки при його укладенні порушено порядок визначення кількості електроенергії, спожитої його внутрішньобудинковими мережами.

Згідно з ч 3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відносини сторін у сфері електропостачання регулюються спірним договором з 2008 року, у тому числі і п.3.2 Додатку №3 до договору.

Вказаний пункт договору сторонами не змінювався та аналізувався судовими інстанціями.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 та Вищого господарського суду України від 26.06.2014 у справі №904/7073/13 визнано правомірність дій та розрахунків ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" по визначенню обсягу електроенергії, яка витрачається на внутрішньобудинкові потреби. Рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 у справі №904/9230/15 та від 19.06.2017 у справі №904/11170/16, які набрали законної сили, стягнуто з Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради" заборгованість за електроенергію, спожиту на внутрішньобудинкові потреби, обсяг якої визначено розрахунковим шляхом, відповідно до п. 3.2 Додатку №3 до договору.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 24.04.2014 встановлено, що пунктом 7.2. Договору передбачено обов'язок споживача виконати розрахунок втрат електричної енергії у своїх мережах та надати його постачальнику разом з актом про передачу електроенергії (п. 2.1.4. додатку № 3) як вихідні дані для їх перевірки та остаточного розрахунку постачальником обсягу відпущеної електроенергії споживачу.

Обов'язок постачальника електричної енергії полягає лише у визначені загального обсягу відпущеної електроенергії споживачу на внутрішньобудинкові потреби по будинкам, які знаходяться на балансі споживача (п. 7.2. Договору, п. 3.4. додатку № 3). У спірний період (з лютого по листопад 2011 року) у відповідності з умовами Договору позивач не подавав постачальнику акти про передачу електроенергії та розрахунки втрат в електричних мережах позивача, на підставі яких відповідач виконує перевірку розрахунку втрат та визначає загальний обсяг відпущеної електроенергії споживачу. У свою чергу, в додатку № 8 до Договору наведені формули для розрахунку втрат електричної енергії відповідно до Методики, на яку йде посилання у п. 7.2. Договору, та наведені таблиці, рекомендовані НКРЕ для спрощення процедури розрахунку втрат по комунальним будинкам. У примітці додатку № 8 зазначено, що розрахунки технологічних втрат здійснюються за однолінійною схемою, що відображена у додатку № 10 до Договору. Пунктом 9.4. Договору також передбачена наявність додатка № 10 "Загальна однолінійна схема електропостачання".

Однолінійна схема повинна містити схему підключення кожного об'єкта споживача окремо від джерела живлення до всіх меж балансової належності, у тому числі населення і субспоживачів. Однолінійна схема виконується схематично в одну лінію із загальноприйнятим зазначенням елементів електроустаткування, засобів обліку, а також з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії, у тому числі для підприємств та організацій, які обслуговують (утримують) внутрішньобудинкові електричні мережі, вказується кількість квартир, під'їздів та інформація про наявність або відсутність ввідного ГРЩ.

Споживачем (позивачем) однолінійна схема електропостачання будинків та внутрішньобудинкових мереж з необхідними технічними характеристиками для оформлення додатку № 10 до Договору відповідачу не надавалась (протилежне позивачем не доведено), узгоджений сторонами Договору додаток № 10 до Договору в матеріалах справи відсутній.

Як на час розгляду справи №904/7073/13, так і на теперішній час позивачем не оформлено Додатку №10 (однолінійна схема електропостачання), не надано необхідної технічної документації та актів приймання-передачі електричної енергії. За відсутності Додатків №2 та №10, які визначають межу балансової належності та однолінійної схеми електропостачання у відповідача відсутня можливість визначити обсяг електроенергії, спожитої КП "ВЖРЕО" ЖМР інакше, ніж розрахунковим шляхом.

АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" визначає обсяг електроенергії, спожитої позивачем, розрахунковим шляхом, використовуючи наявну у нього інформацію. Після прийняття судами рішень, зміни та/або доповнення до договору не вносились.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснено дії, спрямовані на забезпечення житлових будинків засобами обліку електричної енергії, які б враховували обсяг електроенергії, спожитий на освітлення сходових клітин та поверхів під’їздів, а також обсяг електроенергії, яка використовується ліфтами житлових будинків, як того передбачають Правила.

Враховуючи, що споживання електроенергії можливе лише на договірній основі, беручи до уваги, що іншим чином визначити обсяг спожитої електроенергії для вищевказаних цілей відповідно до умов діючого договору неможливо, відповідність вказаної формули нарахування чинному законодавству, суд доходить до висновку про відсутність підстав для визнання п. 3.2 Додатку №3 "Порядок розрахунків" договору про постачання електричної енергії №13793 від 01.01.2008 недійсним.

Щодо доводів позивача про неможливість визначення достовірного обсягу електричної енергії, спожитої на внутрішньобудинкові потреби житлових будинків у зв'язку з відсутністю АСКОЕ, слід зазначити, що відповідно до п.п.3.9-3.14 ПКЕЕ Автоматизована система комерційного обліку електричної енергії встановлюється споживачем, а не постачальником.

Відповідно до п.3.1. Правил, електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Також, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

У Цивільному кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 267 стаття 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 стаття 257 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог статті 261 стаття 257 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Оскільки, суд відмовляє в задоволенні позову у зв’язку із відсутністю підстав для визнання недійсним спірного пункту договору, застосовування строку позовної давності є безпідставним.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання недійсним п. 3.2 Додатку №3 "Порядок розрахунків" договору про постачання електричної енергії №13793 від 01.01.2008 - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва