Рішення № 78512471, 30.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20991/16-ц

Провадження № 2/522/4909/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової карти VISA, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09.11.2016 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та просив та стягнути з неї заборгованість за договором №11-001463-01 від 24.12.2013 року про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової карти VISA у розмірі 102 087,98 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 24.12.2013 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено договір №11-001463-01. Відповідно до умов договору банк відкриває картковий рахунок №26254512340301 в гривнях та випускає кредитну картку. Розмір кредитного ліміту складає 43 000 гривень. Строк дії кредитної картки становить 1 рік з моменту підписання сторонами договору. Банк протягом всього строку дії кредитного договору виконував взяті на себе зобов’язання, а позичальник порушує свої зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості, сума якої станом на 20.10.2016 року становить 102 087,98 гривень.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла до провадження судді Кравчук Т.С.

Ухвалою суду від 10.11.2016 року провадження у справі відкрите.

Ухвалою суду від 05.09.2017 року у справі призначена судова економічна експертиза.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №3356/18 від 10.05.2018 року по справі проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого справа надійшла до провадження судді Бондаря В.Я.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року справа прийнята до провадження судді Бондаря В.Я. та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.06.2018 року.

До суду 22.06.2018 року надійшло клопотання представника відповідача – ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, яке мотивоване тим, що кредитний договір укладено 21.12.2013 року, а для кредиту з щомісячними платежами строк позовної давності починається з дня, коли черговий платіж не був внесений позичальником. Позивач звернувся до суду 04.11.2016 року, зокрема з вимогами про стягнення штрафів за період з 24.12.2013 року по 19.10.2016 року , тобто з моменту виникнення права стягнення минуло більше одного року, тож такі вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності.

Також 22.06.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просили відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що у розрахунку заборгованості, саме у графі «сума погашеного кредиту» зазначено, що останні 2 платежі було сплачено 04.03.2015 року – 908,46 грн., а 25.03.2015 року – 1041,54 грн., проте це не відповідає дійсності, адже відповідно до квитанції №98 від 04.03.2015 року відповідачем було внесено у рахунок погашення заборгованості 1950 грн. єдиним платежем. Тож, штрафні санкції нараховані не вірно, адже вони нараховуються на фактичну суму заборгованості за кожен день. Штраф у розмірі 150 грн. та штрафі у розмірі 0,2% в день від суми простроченої заборгованості є подвійною відповідальністю, адже стягуються за одне і теж порушення, що суперечить вимогам чинного законодавства. Вказує, що у зв’язку з наявністю заборгованості, відповідно до п. 2.6 Кредитного договору, строк надання кредитної лінії пролонговано не було та він закінчився 24.12.2014 року, тож і нарахування після закриття кредитної лінії є безпідставними.

Протокольною ухвалою суду від 22.06.2018 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 16.08.2018 року.

23.06.2018 року до суду звернувся представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» з заявою, згідно якої просили залучити заявника до участі у справі в якості правонаступника позивача, у зв’язку з укладенням між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 18.05.2018 року Договору №21 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №11-001463-01 від 24.12.2013 року.

У зв’язку з відсутністю доказів оплати коштів за договором про відступлення права вимоги суд протокольною ухвалою суду у судовому засіданні 16.08.2018 року відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони правонаступником, розгляд справи відкладено на 16.11.2018 року.

У зв’язку з перебуванням судді Бондаря В.Я, у нарадчій кімнаті по іншій справі, судове засідання призначене на 16.11.2018 року не відбулося.

У судове засідання 30.11.2018 року учасники справи не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Судом встановлено, що 24 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №11-001463-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA.

Згідно п. 2.1.1 Договору, Банк відкриває держателю картковий рахунок №26254512340301 в гривнях та випускає кредитну карту типу Visa Gold, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання карки.

30 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду №1 до Договору №11-001463-01 від 24.12.2013 року, якою встановлено розмір кредитного ліміту, що становить 43 000 грн.

Правила користування кредитною карткою VISA викладені як Додаток №1 до Договору про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток також підписані ОСОБА_1

Банк надав держателю картки кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії.

ПАТ «Енергобанк» 23.09.2016 року направляв ОСОБА_1 повідомлення-вимогу, яким повідомлено про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до пункту 2.6 договору строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору за користування кредитом, у тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому тарифами.

Відповідно до пункту 5.4 договору держатель картки зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня строку дії платіжного періоду та за умови, що сума мінімального платежу перевищує розмір пільгової частини мінімального платежу, а також у інших випадках, передбачених правилами, щомісяця погашати в повному обсязі суми мінімального платежу, розмір якої визначається у звіті-рахунку.

У зв’язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача виникла заборгованість, яка, згідно розрахунку позивача, станови на 20.10.2016 року становить 102 087,98 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 37 181,49 грн.; - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості 39 531,46 грн.; - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) 3 000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 22 375,03 грн.

Заборгованість за кредитом (тіло кредиту) становить 37 181,49 грн., представником відповідача не оспорювався розмір заборгованості та у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, проте зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконувала, сума кредиту безумовно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 2.6 договору строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії, за умови, що з боку держателя відсутня прострочена заборгованість за Кредитом та/або обслуговуванню Карткового рахунку, та жодна із сторін в установленому Договором порядку не заявить про припинення строку дії кредитної лінії, термін дії кредитної лінії продовжується на той же строк і на таких же умовах.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З розрахунку нараховано/сплаченого штрафу за виникнення простроченої заборгованості за період з 24.12.2013 року по 19.10.2016 року вбачається, що станом на 24.12.2014 року у ОСОБА_1 була наявна прострочена заборгованість по сплаті кредиту.

Таким чином, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що строк дії кредитної лінії припинився 24.12.2014 року, адже у відповідача була наявна заборгованість по поверненню кредиту.

ОСОБА_3 Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що після спливу дії договору право кредитодавця на стягнення процентів за кредитом і пені припиняється, а тому вимоги про їх стягнення у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, задоволенню не підлягають. В таких правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, після закінчення строку дії договору банк позбавлений можливості нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, передбачені договором.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитними коштами мало припинитися з припиненням дії кредитної лінії, а саме 24.12.2014 року.

Сума нарахованих відсотків з 24.12.2013 року по 24.12.2014 року, згідно розрахунку банку, станом на 24.12.2014 року становить 13 080,74 грн., сума погашених відсотків становить 14 177,19 грн., тож сума заборгованості по сплаті процентів складає 903,55 грн. (від суми нарахованих відсотків відняти суму сплачених відсотків).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» підлягає стягнення заборгованість по відсотками, яка станом на день припинення дії кредитної лінії (24.12.2014 року) становить 903,55 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, то представник відповідача просив суд застосувати в цій частині строки позовної давності.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність встановлена для стягнення штрафу та становить один рік.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом

Відтак, обов'язок відповідача повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти та штраф періодичними (щомісячними) платежами існував у межах строку кредитування. У подальшому відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами.

У зв’язку з тим, що строк дії кредитної лінії та, відповідно, і договору про видачу на обслуговування міжнародної пластикової карти VISA припинився 24.12.2014 року, тож позовна давність для стягнення з відповідача штрафу за виникнення простроченої заборгованості закінчилася 24.12.2015 року, в той час як позивач звернувся до суду 09.11.2016 року, тобто після спливу строку позовної давності в часині стягнення штрафу.

Згідно із ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 1 ст. 81 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин та правових підстав, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» підлягає стягнення тіло кредиту у розмірі 37 181,49 грн., відсотки нараховані за період дії кредитної лінії до 24.12.2014 року у розмірі 903,55 грн. Сума штрафу за виникнення простроченої заборгованості стягненню з відповідача не підлягає, у зв’язку з тим, що позивач щодо стягнення штрафу звернувся до суду після закінчення спеціально встановленого строку позовної давності.

Позивач при зверненні до суду просив витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

З платіжного доручення №1435100301 від 03.11.2016 року вбачається, що ПАТ «Енергобанк», при зверненні до суду з даними позов, сплатив судовий збір у розмірі 1531,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги банку задоволені близько на третину, адже заявленою сумою до стягнення з відповідача було 102087,98 грн., в той час як суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 38 085,04 грн. (37 181,49 грн. + 903,55 грн.).

Таким чином, сума сплаченого банком судового збору підлягає стягненню з відповідача у розмірі 510,44 грн. (1531,32 грн. поділено на три).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової карти VISA – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (код ЄДРПОУ 19357762, місцезнаходження: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56) заборгованість за договором №11-001463-01 від 24.12.2013 року про видачу та обслуговування кредитної міжнародної картки VISA у розмірі 38 085 (тридцять вісім тисяч вісімдесят п’ять) гривень 04 копійки, з яких;

- заборгованість за кредитом – 37 181,49 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами 903,55 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (код ЄДРПОУ 19357762, місцезнаходження: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56) судовий збір у розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень 44 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2018 року.

Суддя В.Я.Бондар