Рішення № 78511470, 11.12.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7391/18

Провадження № 2/500/3445/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

за участю секретаря – Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 02 грудня 2012 року, на: земельну ділянку площею 4,33 гектарів, яка розташована на території Озерненської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Дружби, 69, мотивуючи тим, що державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу – Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №040820, виданого 06.05.2000р. та оригіналу правовстановлюючого документу на спадковий житловий будинок.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав до суду письмове клопотання про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №3363 від 09.08.2017р. відповідно до запису у погосподарській книзі виконавчого комітету Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №4 (2011-2015 р.р.), ОСОБА_2 належить на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Дружби (Леніна), №69.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, виданий ФОП Пайтян Л.Є.28.09.2018р., по вул. Дружби, №69 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області розташований житловий будинок, який побудований у 1971 році.

Відповідно до листа КП «Ізмаїльське МБТІ» за №1836 від 11.12.2018р. відповідно до матеріалів архіву КП на об’єкт нерухомості по вул. Дружби (Леніна) №69 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області інвентаризаційна справа не заводилась.

Згідно завіреної копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №040820, виданого 06.05.2000р., ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,33 гектарів, яка розташована на території Озерненської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дана інформація підтверджена листом Міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та місті ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Одеській області №3387/126-18 від 29.11.2018р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД №467618 від 23.11.2016 року, виданого повторно Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 помер 02 грудня 2012 року.

Після смерті ОСОБА_2, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, на: земельну ділянку площею 4,33 гектарів, яка розташована на території Озерненської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Дружби, 69.

Відповідно до заповіту, посвідченого 12.01.2004 року секретарем Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в книзі для реєстрації документів нотаріальних дій під №4, ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_1.

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 52206959 від 08.06.2018р.

Позивач є спадкоємцем за заповітом та спадщину прийняв шляхом подачі у встановлений законом шестимісячний строк заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, копія якої наявна у матеріалах справи.

Згідно довідки Озерненської сільської ради №4127 від 17.04.2013р. на час смерті ОСОБА_2 спільно з ним з кола спадкоємців ніхто не проживав.

Осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

На звернення позивача до державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської областіз приводу оформлення спадщини, письмовою відповіддю державного нотаріуса за №679/02-14 від 08.06.2018 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку та правовстановлюючого документу на житловий будинок, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як зазначено у ОСОБА_4 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.3, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Копія такої довідки наявна у матеріалах справи.

Оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №040820, виданий 06.05.2000р., позивач надати не може у зв’язку з його втратою.

Але ж належність спадкодавцю майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується листом Міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та місті ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Одеській області №3387/126-18 від 29.11.2018р., та довідкою виконавчого комітету Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №3363 від 09.08.2017р.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги позивача щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька на вказані земельну ділянку та житловий будинок.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (68660, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Дружби, №69, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Івана Баліки, №62-а, код ЄДРПОУ 04378706) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер 02 грудня 2012 року, на:

земельну ділянку площею 4,33 гектарів, яка розташована на території Озерненської сільської ради Ізмаїльського районну Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №040820, виданий 06.05.2000р.);

житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Дружби, 69.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2018 року.

Суддя: А.С. Адамов