Вирок № 78510562, 12.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4482/17

Провадження № 1-кп/127/672/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Бойка В.М., Романчук Р.В.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Кобилянського А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Саушкіна В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження № 22016020000000052 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Дзержинськ Донецької області, одруженого, пенсіонеру за вислугою років, працюючого гірничим робітником на шахті «Торецька» ДП «Торецьквугілля», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим слідством встановлено, що 07 квітня 2014 року у м. Донецьку створена терористична організація «Донецька народна республіка» (надалі «ДНР»), тобто стійке об'єднання невизначеної кількості осіб, що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, діяльність якої поширена на території Донецької області. Одним із завдань вказаної терористичної організації є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України.

Усвідомлюючи усі вказані обставини, діючи умисно, з метою сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», ОСОБА_2 впродовж вересня-листопада 2016 року, перебуваючи на території м. Торецьк Донецької області, здійснював цілеспрямований збір деталізованих даних військового характеру, зокрема щодо позицій, дислокації, чисельності, маршрутів пересування сил та засобів Збройних Сил України та інших військових формувань України, які приймали участь у проведенні антитерористичної операції.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на сприяння злочинній діяльності названої організації, перебуваючи у м. Торецьк, використовуючи власний мобільний телефон № НОМЕР_1, як з власної ініціативи, так і на виконання завдань ОСОБА_4, достовірно знаючи про його перебування на непідконтрольній українській владі території м. Горлівки Донецької області та його діяльності на користь терористичної організації «ДНР», в усному порядку систематично передавав зазначену інформацію на мобільний телефон останнього № НОМЕР_2.

Зазначені дії ОСОБА_2 призвели до одержання ОСОБА_4 відомостей військового характеру, які він систематично передав командиру розвідувальної роти «Крим» 3-ї окремої мотострілкової бригади «Беркут» 1-го армійського корпусу т. зв. збройних сил «ДНР» ОСОБА_5 на мобільний телефон НОМЕР_3, і як наслідок, використання отриманих відомостей учасниками терористичної організації «ДНР» у веденні злочинної діяльності проти військових підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України, які приймали участь у проведенні антитерористичної операції на території м. Торецьк Донецької області.

Таким чином, органами досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 статті 258-3 КК України, як сприяння діяльності терористичної організації.

За ініціативою обвинуваченого, в ході судового розгляду між прокурором прокуратури Вінницької області Кобилянським А.Г. з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2 у присутності його захисника адвоката Саушкіна В.В. з іншого, у відповідності до ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, 15 листопада 2018 року укладено угоду про визнання винуватості.

Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КК України, погодили призначення обвинуваченому відповідного покарання з урахуванням відсутності обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_2 та наявності кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно пункту 3 даної угоди, сторони погоджуються на те, щоб визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без конфіскації майна, застосувавши при цьому положення ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосовний за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості судом.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав повністю та беззастережно, у вчиненому щиро розкаявся та зазначив, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягав на її затвердженні. По суті обвинувачення ОСОБА_2 пояснив, що в період з вересня 2016 року по листопад 2016 року він перебуваючи у м. Торецьк, використовуючи власний мобільний телефон № НОМЕР_1, як з власної ініціативи, так і на виконання завдань свого раніше знайомого ОСОБА_4, достовірно знаючи про його перебування на непідконтрольній українській владі території м. Горлівки Донецької області та діяльності останнього на користь терористичної організації «ДНР», в усному порядку систематично передавав інформацію щодо деталізованих даних військового характеру, зокрема щодо позицій, дислокації, чисельності, маршрутів пересування сил та засобів Збройних Сил України та інших військових формувань України, які приймають участь у проведенні антитерористичної операції, на мобільний телефон ОСОБА_4 № НОМЕР_2. На той час, беручи до уваги характер та незначні обсяги наданої ним інформації, не сприймав свою діяльність як вчинення злочину, оскільки не розумів можливих наслідків.

Прокурор Кобилянський А.Г. просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 в присутності адвоката Саушкіна В.В. та ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Саушкін В.В. в судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та його підзахисним, з призначенням обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Заслухавши думку прокурора, захисника та показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.

Винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, що полягає у сприянні діяльності терористичної організації, є доведеною та підтверджується показаннями обвинуваченого, який вину визнав та повідомив всі обставини вчинення злочину. Показання обвинуваченого суд вважає переконливим доказом його винуватості з підстав їх належності та допустимості.

За таких обставин, суд вважає вказаний доказ достатнім для надання юридичної оцінки дій обвинуваченого та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто сприяння діяльності терористичної організації.

Злочин передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України, що вчинений ОСОБА_2, згідно ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, особливо тяжких злочинів.

Крім того, за змістом угоди сторони, при призначенні покарання погодились враховувати наступні обставини вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, його незначну тривалість у часі, відсутність тяжких наслідків від їх скоєння. Також умови пункту 2 Угоди, згідно яких обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язався співпрацювати з правоохоронними органами у розкритті та розслідуванні злочинів, викритті та кримінальному переслідування інших співучасників злочинів, повідомляти відомості не тільки про його власну участь у злочинній діяльності, а також й про інших співучасників злочину, шляхом надання свідчень у якості свідка у кримінальному провадженні.

Крім того, враховано особу обвинуваченого ОСОБА_2, який має постійні місце проживання, міцні соціальні зв'язки, пенсіонер (за вислугою років), продовжує працювати, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне джерело доходів, впродовж досудового розслідування здійснював належну процесуальну поведінку. Також враховуючи те, що ОСОБА_2 під час судового розгляду свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаюється у скоєному злочині, беручи до уваги відсутність обставин, що обтяжують покарання, сторони дійшли висновку, що усі вище перелічені обставини можливо визнати пом'якшуючими та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а відтак на підставі положень ст. 69 КК України, надають можливість застосування іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного у санкції ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором прокуратури Вінницької області Кобилянським А.Г. з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_2, в присутності адвоката Саушкіна В.В., з іншого, відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, судом при вирішенні питання щодо затвердження угоди встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_2 є вірною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що угода від 15.11.2018 року, укладена між прокурором прокуратури Вінницької області Кобилянським А.Г. та обвинуваченим ОСОБА_2, в присутності адвоката Саушкіна В.В., підлягає затвердженню.

При призначенні покарання, судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17. Зокрема, позиція Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину згідно із ч. 3 ст. 4 КК України визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Однак, зараховуючи на підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення у строк відбування покарання, суд бере до уваги сам факт перебування особи під вартою, а не окремі процесуальні аспекти його застосування, як-от: підстави, порядок, мета та ін.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатує, що вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це визначено у ч. 2 і 3 ст. 4 КК України, тобто застосовувати правила дії у часі закону України про кримінальну відповідальність, а не правила дії у часі кримінального процесуального закону.

Отже, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Відтак суд, враховуючи положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання строк тримання під вартою в ході досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі за період з 13.12.2016 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою, але не перевищуючи кінцевої дати призначеної міри покарання, а саме 13.12.2018 року.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України та ст. 65, 66, 69, ст. 258-3 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в присутності адвоката Саушкіна В.В., та прокурором прокуратури Вінницької області Кобилянським А.Г. від 15.11.2018 року у кримінальному провадженні за № 22016020000000052.

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Призначити ОСОБА_2 узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання, а саме з 13.12.2016 року.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання строк тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з 13.12.2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою, але не перевищуючи кінцевої дати призначеної міри покарання, а саме 13.12.2018 року.

Речові докази у кримінальному провадженні № 22016020000000052, а саме:

-переносну ПЕОМ марки «Samsung», модель «RV520», серійний номер: HKDM93DBА00087В сірого кольору; зарядний пристрій до портативної ПЕОМ марки «Samsung» модель «СРА09-004» серійний номер: AD-6019R чорного кольору; блокнот темно-зеленого кольору з написом «2004», заповнений рукописним текстом, всередині блокноту містяться фрагменти паперу у кількості 12 шт.; заповнені рукописним текстом; зошит комбінованого кольору, заповнений рукописним текстом; планшет марки «Lenovo» чорно-білого кольору ІМЕІ:НОМЕР_7 із сім-карткою мобільного оператора «МТС» номер НОМЕР_6, на екрані наявна тріщина; мобільний телефон марки «Nokia» моделі «RM-839», ІМЕІ1:НОМЕР_4, ІМЕІ2: НОМЕР_5 з батареєю живлення та сім-карткою мобільного оператора «UMS» №0110 0300 4243; телефон марки «Fly» моделі «IQ436i», ІМЕІ1:НОМЕР_8, ІМЕІ2: НОМЕР_9 з батареєю живлення та сім-карткою мобільного оператора «МТС» НОМЕР_10 номер НОМЕР_11 та MicroSD картою флеш-пам'яті об'ємом 1 гб; посвідчення Управління державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області серії 24 №08508, видане на ім'я майора внутрішньої служби ОСОБА_2 26.09.2006 p., дійсне до 26.09.2010 р. Посвідчення зберігається у шкіряному чохлі коричневого кольору з відтиском «МВС України»; Картонний конверт оператора мобільного зв'язку «МТС», номер телефону НОМЕР_11; Пластикова картка оператора мобільного зв'язку «ЮМС», сім-картка відсутня, номер телефону НОМЕР_6; Флеш-носій Transcend, об'ємом 8 гб, чорного кольору; Флеш-носій Transcend, об'ємом 2 гб, білого кольору; MicroSD флеш-носій Apacer; MicroSD флеш-носій Adapter; Сім-картка оператора мобільного зв'язку «МТС» НОМЕР_12; Сім-картка оператора мобільного зв'язку «МТС» НОМЕР_14; Сім-картка оператора мобільного зв'язку «МТС» НОМЕР_13; Сім-картка оператора мобільного зв'язку «Jeans» НОМЕР_15, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів слідчого відділу УСБ України у Вінницькій області - повернути власнику.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач:

Судді: