Рішення № 78509792, 10.12.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1071/2018

130/1969/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Верніка В.М.

із участю : – секретаря Росовської О.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.08.2018 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом, вказавши, що із відповідачем у справі ОСОБА_2 вона перебуває у шлюбі, зареєстрованому 09.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис, №2323. Від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначила, що дочка проживає з нею та перебуває на її утриманні і вихованні. За станом здоров’я донька та відповідач здорові. Близько двох років разом з відповідачем вони не проживають та не підтримують сімейних стосунків. Відповідач з лютого 2018 року за усною домовленістю погодився надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, але цих коштів не вистачає для нормального проживання та харчування дочки. Вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, витрачає кошти на проїзд у транспорті, добираючись з дому до місця роботи та назад. На отриману заробітну плату вона повинна купувати для себе та дитини продукти харчування, гігієни, одяг, а також інші необхідні речі. Відповідач працює неофіційно в м.Києві на будівництві. За час спільного проживання у шлюбі з відповідачем останній працюючи неофіційно отримував доходи по 15000-20000 грн. на місяць. Вважає, що з відповідача повинні стягуватися аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 2500 грн. Інших утриманців у відповідача немає, стягнень за виконавчими документами не проводиться. Між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо досудового врегулювання спору, так як відповідач в добровільному порядку не має бажання допомагати та приймати участь в утриманні доньки і сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі по 2500 грн. щомісяця на дитину, тому вона вимушена звернутися з позовом до суду. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 30.08.2018 року відкрито провадження у цій справі із призначенням її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 17.09.2018 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розгляд справи призначено в підготовче засідання.

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 08.11.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

24.09.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги визнав частково, а саме щодо сплати аліментів в розмірі 1000 грн. щомісячно. Вважав, що позивачем викладені вимоги в такому позові є необґрунтованими та не підтвердженні жодними доказами, викладені у позовній заяві обставини ґрунтуються на припущеннях. Він розуміє свій обов’язок батька сплачувати аліменти та не має наміру від нього ухилятися, але сплата аліментів у твердій грошовій сумі 2500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття є для нього непосильною. Позивачка вказує у позовній заяві неправдиві відомості, нібито він працює та отримує чималий дохід у розмірі 15000-20000 грн. на місяць, але на підтвердження цього факту не надано ніяких доказів. Він погоджується сплачувати аліменти у розмірі 1000 грн. щомісяця, оскільки у теперішній час він не працевлаштований та постійного заробітку у нього не має, він активно шукає роботу, але на даний час, його вкрай малих та не регулярних заробітків вистачає лише на їжу та предмети першої необхідності. Посилання позивачки на його нібито добрий матеріальний стан не відповідає дійсності. Також, у позовній заяві позивачка посилається на те, що аліментів, яких він надавав, не вистачає на потреби доньки, але не надає підтвердження, що ці кошти вона дійсно витрачає на потреби доньки. Стосовно тверджень позивача, що він не має бажання допомагати та приймати участь в утриманні своєї дочки, вказав, що після того, як з вони перестали проживати разом, він почав надавати своїй доньці аліменти, які перераховував позивачу на карту Приватбанку, а також аліменти він перераховував і раніше. Просив позовні вимоги задовільнити частково, а саме: призначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн.

Позивач за її належним викликом в судове засідання не з'явилася, відповіді на відзив відповідача ОСОБА_2 суду не надала, подавши попередньо письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій підтримала заявлені вимоги у повному обсязі (а.с.34).

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання (а.с.41), клопотань про відкладення судового розгляду з поважних причин суду не представив, що згідно вимог ч.2 ст.223 ЦПК України не становить підстав для відкладення судового засідання, відтак не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, з копії свідоцтва про шлюб серії 1-АМ №106726 (а.с.6) вбачається, що сторони у даній справі зареєстрували шлюб 09.09.2011 року.

Відповідно до копії свідоцтва про народження 1-АМ №246642 (а.с.7) позивач та відповідач є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки виконкому Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 10.08.2018 року № 518 (а.с.8) позивач ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, остання знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1

Згідно довідки про доходи №91 від 13.08.2018 року Вінницької обласної психіатричної лікарні №2 (а.с.9) позивачу ОСОБА_1 за період роботи з лютого 2018 року по липень 2018 року включно нараховано заробітну плату в загальній сумі 21371,14 грн.

Відповідно до вимог ст.180, 181, 184 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі; суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов’язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ч.1 ст.27 Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З огляду на дослідженні в судовому засіданні докази в суду немає сумнівів щодо справжності обставин, викладених у заяві позивачем, які свідчать про те, що відповідач ухиляється від свого обов’язку добровільно утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, оскільки доказів щодо регулярних перерахувань певних грошових сум або надання утримання в інший спосіб відповідачем разом з відзивом на позов надано частково (а.с.29).

Суд також враховує, що відповідачем не заперечено факту задовільного стану його здоров'я та не було надано доказів перебування на його утриманні інших осіб.

Разом з тим, суд визнає недоведеним позивачем всупереч власного обов'язку обгрунтованості заявленого розміру оспорюваних аліментів, оскільки нею не доведено відповідними доказами наявність у відповідача будь-якого доходу, не обґрунтовано заявлену суму аліментів та не представлено її розрахунку; не вказано яку суму коштів особисто вона витрачає на утримання дитини щомісячно. При цьому судом в межах доводів відповідача за змістом відзиву на позов визначає достатнім для належного забезпечення потреб неповнолітньої дитини надання відповідачем утримання в розмірі 1300 грн. щомісячно, що перевищуватиме встановлене законом гарантоване обмеження розміру аліментів для дитини віком наразі до 6 років та забезпечуватиме достатнє утримання дитини, яка має задовільний стан здоров'я, у сукупності із наданням аналогічного утримання також позивачем за рівності відповідного обов'язку батьків, пропорційно представленим відомостям про особистий дохід позивача.

Відтак з урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із визначенням розміру оспорюваних аліментів у вказаному, меншому від заявленого позивачем, та більшому від визнаного відповідачем обсязі.

Відповідно до положень ст.430 ЦПК України суд допускає рішення до негайного виконання в межах суми аліментів за один місяць.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до положень п.14 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору за цим предметом цивільного спору.

Відтак, за правилами ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. щодо вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини на час пред'явлення позову.

Керуючись ст.10, 12, 13, 82, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 354-356, 430 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_6) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.08.2018 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 05.01.2031 року, а також на користь держави одноразово 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору (рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106, пункт 1.1.2).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах одного місяця, а саме: з 15.08.2018 року до 15.09.2018 року, – допустити до негайного виконання.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя Вернік В.М.