Ухвала суду № 78507654, 12.12.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3391/18

Номер провадження 1-кп/623/300/2018

У Х В А Л А

іменем України

12 грудня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Винниченка П.П.,

за участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Павленко М.О.,

захисників: Кузнєцова О.О., Міщенко І.І.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізюм Харківської області матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2018 року за № 12018220320000823 відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

03 січня 2019 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві та продовженого ухвалами Ізюмського міськрайонного суду Харквіської області від 05 листопада 2018 року, закінчується.

Судом на даний час не досліджені матеріали кримінального провадження в повному обсязі.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посилаючись на ризики, встановлені ст. 177 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисники обвинувачених просили не задовольняти клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрати відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з урахуванням тяжкості інкримінованого їм злочину та даних про їх особи.

Відповідно ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов»язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у

вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До сплину продовженого строку суд зобов"язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його сплину.

При розгляді питання про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, потерпілий та свідки не допитані, матеріали справи не досліджені в повному обсязі, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 раніше судимі, вчинили тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до шести років, міцних соціальних зв'язків не мають, ніде не працюють, таким чином наявні ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення - злочину, тобто обґрунтованість підозри.

На даній стадії розгляду кримінального провадження судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вбачається, будь-якої інформації, що свідчить про наявність у обвинувачених хвороб, які б перешкоджали перебуванню їх в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Крім того, для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецедентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» 1968 року).

Вислухавши прокурора, який вважав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 необхідно продовжити на два місяці, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та їх захисників, які просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання

під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 необхідно продовжити на два місяці.

Керуючись ст.ст.331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити на два місяці, до 09 лютого 2019 року включно.

Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжити на два місяці, до 09 лютого 2019 року включно.

Судовий розгляд по справі відкласти на 10 годину 30 хвилин 04 лютого 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П.П.Винниченко