Вирок № 78507411, 12.12.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2489/16-к

Номер провадження 1-кп/623/236/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Бобриш М.С.,

прокурора: Ємельянова М.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

захисника: Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12016220320000770 від 18 травня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця міста Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

1) 31 серпня 2005 року Ізюмським міськрайонним судом за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

2) 19 жовтня 2009 року Ізюмським міськрайонним судом за частиною 1 статті 122 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

3) 14 червня 2012 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 190, статті 70, 71, 72 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 16 травня 2015 року по відбуттю строку покарання,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_2, уродженки міста Ізюм, Харківської області, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, вдови, не працюючої, раніше судимої:

1)08 грудня 2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 1 статті 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 14 травня 2016 року, в нічний час, знаходячись з дозволу власника ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_6, діючи з корисливих мотивів, повторно, скориставшись відсутністю уваги з боку власника, таємно викрав мобільний телефон TM "Nokia", модель «6030», вартістю 151 гривня, та мобільний телефон TM "Samsung", модель «3322», вартістю 583 гривні, чим потерпілому ОСОБА_4 спричинив, згідно з висновком товарознавчої експертизи №3046 від 16 червня 2016 року, матеріальну шкоду на загальну суму 734 гривні.

Крім того, 16 червня 2016 року, приблизно о 02 годині, ОСОБА_1, знаходячись з дозволу власника ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_3, діючи з корисливих мотивів, повторно, скориставшись відсутністю уваги з боку власника, таємно викрав мобільний телефон TM "Nomi", модель «І240», вартістю 474 гривні, та мобільний телефон TM "Samsung", модель «GT-C3010», вартістю 250 гривень, чим потерпілому ОСОБА_5 завдав, згідно з висновком товарознавчої експертизи №4073 від 29 липня 2016 року, матеріальну шкоду на загальну суму 724 гривні.

Також, 26 червня 2016 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_1, за попередньою змовою з співмешканкою ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 54 по проспекту Незалежності в місті Ізюмі, Харківської області, діючи з прямим умислом, направленим на відкрите заволодіння чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_2, в той час, коли вона спілкувалась з раніше знайомою з малолітньою ОСОБА_6 та руками безперешкодно усунула волосся з плечей останньої, забезпечивши тим самим ОСОБА_1 зручний доступ до чужого майна, після чого останній відкрито зняв з шиї малолітньої ОСОБА_6 золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 2,33 г., вартістю 1348 гривень 91 копійка, на якому знаходилися золотий хрестик, 585 проби, вагою 1,42 г., вартістю 822 гривні 08 копійок, а також золота підвіска у вигляді знаку зодіаку «Ваги», 585 проби, вагою 0,95 г., вартістю 549 гривень 98 копійок, яка усвідомлювала протиправний характер дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, після чого ОСОБА_1 передав вищевказані золоті вироби ОСОБА_2, тим самим відкрито, незаконно, поза волею власника, заволоділи чужим майном, чим спиричинили останній згідно з висновком товарознавчої експертизи №3722 від 18 липня 2016 року, завдав матеріальну шкоду на загальну суму 2720 гривень 97 копійок, після чого зникли з місця скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

ОСОБА_2, 26 червня 2016 року, близько 20 години, за попередньою змовою із співмешканцем ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 54 по пр. Незалежності в м. Ізюмі, Харківської області, діючи з прямим умислом, направленим на відкрите заволодіння чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, з м етою особистого збагачення, під час спілкування з раніше знайомою малолітньою ОСОБА_6, руками безперешкодно усунула волосся з плечей останньої, забезпечивши тим самим ОСОБА_1 зручний доступ до чужого майна, після чого останній зняв з шиї малолітньої ОСОБА_6 золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 2,33 г., вартістю 1348 гривень 91 копійка, на якому находилися золотий хрестик, 585 проби, вагою 1,42 г., вартістю 822 гривні 08 копійок, а також золота підвіска у вигляді знаку зодіаку «Ваги», 585 проби, вагою 0,95 г, вартістю 549 гривень 98 копійок, та передав дані золоті вироби ОСОБА_2, які належали потерпілій ОСОБА_7, тим самим відкрито заволодівши чужим майном, чим останній згідно з висновком товарознавчої експертизи №3722 від 08 липня 2016 року, завдано матеріальну шкоду на загальну суму 2720 гривень 97 копійок, після чого зникли з місця скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Потерпіла ОСОБА_7 просила суд задовольнити цивільний позов та стягнути солідарно з обвинувачених 5236 гривень 00 копійок завданої матеріальної шкоди, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Допитаний в судовому заcіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, заявлений цивільний позов визнав повністю.

Допитана в судовому заcіданні обвинувачена ОСОБА_2 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, визнала повністю, у скоєному розкаялася, цивільний позов визнала повністю.

Захисник Міщенко І.І. просила призначити обвинуваченому ОСОБА_1 мінімальне покарання та звільнити його з-під варти в залі суду.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не мають.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною 2 статті 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з урахуванням статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначити обвинуваченій ОСОБА_2 за частиною 2 статті 186 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2015 року у виді 1 місяця позбавлення волі, з урахуванням статті 71 КК України остаточно призначити покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються - дата, час, місце скоєних злочинів, мотив, мета, наслідки скоєних злочинів, тощо. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисник Міщенко І.І. та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинувачених, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію їх дій:

- ОСОБА_1 за частиною 2 статті 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за частиною 2 статті 186 КК України - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб,

- ОСОБА_2 за частиною 2 статті 186 КК України - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистості обвинувачених, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, військову службу не проходив і на обліку в Ізюмському ОМВК не перебуває, за місцем проживання характеризується формально задовільно, раніше судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, довідка Ізюмського ОМВК та його свідчення.

ОСОБА_2 офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, вдова, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується формально задовільно, раніше судима, вчинила злочин у період іспитового строку, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та її свідчення.

Відповідно до наданої досудової доповіді органом пробації ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

Відповідно до наданої досудової доповіді органом пробації ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий, виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останніми.

Злочин, який вчинили обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передбачені частиною 2 статті 186 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до тяжких злочинів.

Злочини, які вчинив обвинувачений ОСОБА_1, передбачений частиною 2 статті 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України віднесений до злочинів середньої тяжкості.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 - щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_2, судом не встановлено.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали свою провину, щиро розкаялися, у двох потерпілих відсутні вимоги до них, заявлений цивільний позов визнають в повному обсязі, однак при цьому вони раніше судимі, знову вчинили злочини проти власності, не мають постійного місця роботи, характеризуються за місцем проживання формально задовільно, враховуючи доповіді органу пробації, якими визначено на високому рівні ризик повторного вчинення правопорушення, то суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути призначене покарання саме у вигляді позбавлення волі у відповідності до норм статті 70 КК України.

При цьому, на підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_2 за новим вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2015 року, а тому суд остаточно призначає покарання у відповідності до статей 71, 81 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

У відповідності до частини 5 статті 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року,слід зарахувати обвинуваченим строк попереднього ув'язнення, з моменту фактичного затримання: ОСОБА_1 з 12 вересня 2016 року по 12 грудня 2018 року року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, ОСОБА_2 з 01 вересня 2016 року по 26 вересня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід звільнити від відбування призначеного покарання, оскільки строк, який вони відбули, з урахуванням положення частини 5 статті 72 КК України перевищує призначене їм основне покарання.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді домашнього арешту.

В рамках кримінального провадження потерпіла ОСОБА_7 звернулась до суду з цивільним позовом про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, та просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 5236 гривень 00 копійок.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши цивільний позов ОСОБА_7, заслухавши показання обвинувачених, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини п'ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд, виходячи з наданих доказів, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в повному обсязі.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню солідарно з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Питання речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-67, 70, 71, 72, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, статтями 100, 124, 129, 349, 370, 374 КПК України, статтями 10, 60, 23, 1166 ЦК України, пунктом другим Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

-за частиною 2 статті 185 КК України у виді 3 (ТРЬОХ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі,

-за частиною 2 статті 186 КК України у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.

Відповідно до статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (ЧОТИРИ) роки позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2015 року у виді 1 (ОДНОГО) місяця позбавлення волі і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (ЧОТИРИ) роки 1 (ОДИН) місяць позбавлення волі.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 12 вересня 2016 року по 12 грудня 2018 року в строк покарання включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_2 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 01 вересня 2016 року по 26 вересня 2018 року в строк покарання включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, обмежившись відбутим строком покарання.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, обмежившись відбутим строком покарання.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та обвинуваченій ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло (місце постійного проживання), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7, обвинуваченій ОСОБА_2 залишати житло (місце постійного проживання), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8, в період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин без дозволу прокурора або суду.

Задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 5236 гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертиз в розмірі 1143 гривні 88 копійок на користь держави в особі НДЕКЦ (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази:

- мобільний телефон ТМ «Sony Ericsson», модель Т230, в корпусі сірого кольору та сім-карта мобільного оператора МТС, яка знаходилася в мобільному телефоні, - повернути ОСОБА_1,

-мобільний телефон ТМ «Nokia», модель «6030», та мобільний телефон «Samsung», модель «3322», - повернути потерпілому ОСОБА_4,

-мобільний телефон «Samsung», модель «GT-C3010», - повернути потерпілому ОСОБА_9

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов