Рішення № 78507033, 12.12.2018, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1404/18

Провадження № 2/617/591/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Глоби М.М.,

при секретарі судового засідання – Чмаль Т.Ю.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

та відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вовчанську Харківської області у загальному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання до досягнення дитиною трьох років,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась у суд із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 2015 року по березень 2018 року вона проживала разом із ОСОБА_3 однією сім’єю, без реєстрації шлюбу. В період спільного проживання 04 березня 2017 року у них народився син ОСОБА_4. З березня 2018 року вона разом із сином проживає окремо. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому остання фактично перебуває на її утриманні. Також зазначає, що оскільки вона не працює та здійснює догляд за малолітнім сином, вона потребує матеріальної допомоги. Враховуючи, що відповідач є здоровим, працездатним чоловіком та має можливість надавати їй допомогу на сина та її утримання, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ? частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, визначеного законом для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття сина; стягнути на її утримання в розмірі ? частини всіх видів доходу щомісячно до досягнення сином трирічного віку; вирішити питання про судові витрати.

Позивач заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. Зазначила, що за домовленістю з відповідачем, він до вересня 2018 року періодично надавав їй гроші на утримання сина, однак робив це нерегулярно та в недостатньому розмірі. Вона перебуває у скрутному становищі, не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною, має намір продовжувати навчання, однак позбавлена цього, внаслідок відсутності коштів.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що дійсно він із позивачем мають спільного сина ОСОБА_4, який фактично проживає разом із матір’ю по вул. Озерній, 3 у с. Зарічне. Він має можливість сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зовсім не має можливості сплачувати на утримання дружини, оскільки він не працює та не має ніяких джерел доходу, навчається на заочному відділенні четвертого курсу Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва. Стипендію він не отримує, разом з тим періодично, за домовленістю із ОСОБА_1 надавав їй гроші на утримання дитини.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами по справі, батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони по справі – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 3).

Позивач проживає разом із сином ОСОБА_4 по вул. Озерній, 3 у с. Зарічне Вовчанського району Харківської області (а.с. 15-16).

Вказані обставини визнані сторонами у справі, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України зобов'язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ з відповідними змінами та доповненнями кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України. Обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька.

В даному випадку норми закону передбачають обов’язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи вказаний розмір аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також суд враховує, що при стягненні з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1\4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, буде цілком узгоджуватися з вимогами ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5, а тому вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього, в розмірі 1\4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу звернення із позовом до суду – 17 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 08 березня 2035 року включно.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд керується наступним.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідач не працює, належних та допустимих доказів того, що відповідач має дохід – матеріали справи не містять, він навчається на четвертому курсі ХНАУ ім. Докучаєва, стипендію не отримує, у зв’язку з чим суд доходить висновку про те, що за умови сплати ним аліментів на утримання неповнолітньої дитини щомісяця, ОСОБА_2 на теперішній час не має можливості надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1, а тому у задоволенні вказаної частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2018 року складає 1762 грн. 00 коп.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

Враховуючи наведене, на підставі ст. ст. 180-182, 191 СК України, керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 280 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання до досягнення дитиною трьох років – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП – НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП – НОМЕР_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1\4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП – НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь Державної судової адміністрації України (рахунок отримувача 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ, 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти діб з дня проголошення рішення суду.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП – НОМЕР_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Суддя –