Рішення № 78506696, 10.12.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1754/18

Провадження № 2/419/418/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Мартинюка В. Б.,

за участю: секретаря – Московченко О. В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовом КП «Жилбудсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розірвання договору найму та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі,-

В С Т А Н О В И В:

Представник КП «Жилбудсервіс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розірвання договору найму та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що квартира № 1 в будинку № 21 в м. Щастя Новоайдарського району Луганської області є державною формою власності та знаходиться на балансі КП «Жилбудсервіс». Відповідачі зареєстровані у вищевказаній квартирі. При цьому, відповідачі не сплачують комунальні послуги та фактично не мешкають за місцем реєстрації. Місце проживання відповідачів на даний час не відомо. Таким чином, оскільки відповідачі у вищезазначеній квартирі не проживають, позивач вважає, за необхідне відповідачів визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням, розірвати з ними договір найму та зняти їх з реєстрації.

Представник позивача КП «Жилбудсервіс» ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у жодне судове засідання не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи були належно повідомлені у встановленому законом порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.61). Відзив та заперечення проти позову від відповідачів не надходили, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Квартира № 1 в будинку № 21 в м. Щастя Новоайдарського району Луганської області є державною формою власності та знаходиться на балансі КП «Жилбудсервіс», що підтверджується довідкою КП «Жилбудсервіс» (а.с.62). Відповідачі зареєстровані у вищевказаній квартирі, що підтверджується довідкою КП «Жилбудсервіс» №2130 від 02.07.2018 р. (а.с.6). При цьому, відповідачі не сплачують комунальні послуги та фактично не мешкають за місцем реєстрації з 2017 року, що підтверджується актом обстеження квартири від 07.06.2018 р. (а.с.8), випискою з оборотної відомості (а.с.19-29). Місце проживання відповідачів на даний час не відомо. Таким чином, оскільки відповідачі у вищезазначеній квартирі не проживають, позивач вважає, за необхідне відповідачів визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням, розірвати з ними договір найму та зняти їх з реєстрації.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР.

У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За правилами ст. 71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Згідно ст. 108 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, які є підставою для звернення, в тому числі порушення права з боку відповідача.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими способами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Системний аналіз норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги підлягають доказуванню, які не можуть ґрунтуватись на припущеннях та для доказовості користування відповідачем спірною кімнатою всупереч волевиявленню позивача, останній повинен надати належні докази.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов'язку доказування та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Проте, представником позивача не надано до суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу того, що договір найму квартири АДРЕСА_1 з відповідачами взагалі укладався, тому позов в частині вимог про розірвання договору найму, задоволенню не підлягає.

Окрім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, судового рішення, яке набрало законної сили (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», втрата права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації.

Тобто з вищенаведеного вбачається, що вимога про зняття з реєстрації відповідачів не підлягає самостійному захисту, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, вже і є самостійною підставою для зняття відповідачів з реєстрації.

Аналізуючи докази в їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги, що відповідачі без поважних причин не проживають за місцем реєстрації з 2017 р., суд приходить до висновку, що за відповідачами не може бути збережено право користування житловим приміщенням і тому позовні вимоги в частині визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь КП "Жилбудсервіс" відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 317, 319, 321, 355, 369, 383 ЦК України, ст. ст. 9, 61, 71, 72, 108 ЖК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги КП «Жилбудсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розірвання договору найму та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою №1 в будинку № 21 по вул. Рєспубліканская в м. Щастя, Новоайдарського району Луганської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних долях на користь Комунального підприємства «Жилбудсервіс» (р/р 26007053719942 в Луганській філії КБ «Приватбанк», МФО 304795, код ЄДРПОУ 35629024) судовий збір у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні), сплачений КП "Жилбудсервіс" при подачі позову до суду.

В задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору найму та зняття з реєстраційного обліку в квартирі - відмовити за необгрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , подану протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: В. Б. Мартинюк

Повний текст рішення складено 12.12.2018 р.