Ухвала суду № 78506521, 12.12.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

415/6508/18

1-кп/415/786/18

У Х В А Л А

"12" грудня 2018 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

складі: головуючого - судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання - Нестеренка С.М.,

прокурора - Сичова В.М.,

захисника - Оверченко О.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018130530000627, внесеному до ЄРДР 01.08.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанськ, Луганської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, на два місяці. Клопотання мотивоване тим, що наявні ризики, передбачені п.п.1,5 ст. 177 КПК України, а саме існує можливість, що ОСОБА_2 буде переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність зазначених ризиків свідчить вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, особу ОСОБА_2 та його репутацію, який маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості за скоєння в тому числі корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, відсутність офіційної роботи та факт того, що ОСОБА_2 не має постійного джерела доходу.

Захисник Оверченко О.А. заперечувала проти клопотання прокурора та просила суд застосувати до її підзахисного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту та зазначила, що прокурором не доведені ризики, зазначені в його клопотанні про продовження строку тримання під вартою. Просила суд долучити до матеріалів справи довідку з покровської виправної колонії про визначення діагнозу ОСОБА_2

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника.

Стаття 29 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ «Stanev v. Bulgaria», п. 143 зазначено, що затримання особи є настільки серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи і коли вони були визнані недостатніми для захисту індивідуального або суспільного інтересу, який міг би вимагати затримання особи.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд, враховуючи тяжкість злочину, інкримінованого органами досудового розслідування обвинуваченому, який є тяжким корисливим злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, стороною захисту суду не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав вважати, що ОСОБА_2 залишаючись на волі, буде належним чином виконувати свої процесуальні обов'язки, беручи до уваги практику ЄСПЛ, враховуючи, що лише тяжкість покарання не може бути положено в основу прийняття рішення про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочато, не допитані потерпіла, свідки, суд вважає на даний час недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів та приходить до висновку про доцільність продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2 на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, ст.ст. 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Сичова В.М. про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України на 60 днів - до 09 лютого 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.Ю. Луньова