Вирок № 78505384, 12.12.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/196/18

Провадження № 1-кп/353/29/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

за участю: секретаря судового засідання - Риндич О.М.,

прокурора Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-

Франківської області - Богусевича І.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - адвоката Дубіцької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018090240000024 від 31.01.2018 року, об'єднане в одне з кримінальними провадженнями№ 12018090240000068 від 05.04.2018 року та № 12018090240000123 від 05.06.2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, особи з інвалідністю другої групи, судимого:

- вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.03.2010 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням на підставі ст. 70 КК України до 3 (Трьох) років 6 (Шести) місяців позбавлення волі;

- вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.201О року за ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 4 (Чотирьох) років 6 (Шести) місяців позбавлення волі, постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.04.2012 року, на підставі ст. 82 КК України, невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням у виді обмеження волі на строк 2 (Два) роки 2 (Два) місяці 8 днів;

- вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2013 року за ч. 1 ст. 390 КК України з призначенням на підставі ст. 71 КК України до 1 (Одного) року 1 (Одного) місяця позбавлення волі, покарання не відбув;

- вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до 4 (Чотирьох) років 3 (Трьох) місяців позбавлення волі, покарання не відбув,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив незаконне проникнення до іншого володіння особи, а також вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно.

Крім того, ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Кримінальні правопорушення вчинені за таких обставин:

31.01.2018 року приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходив по АДРЕСА_2, яке за договором дарування, зареєстрованим в реєстрі за № 2985 від 30.12.2009 року, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках, відчинену хвіртку, вирішив незаконно проникнути до приміщення літньої кухні, щоб погрітися. Зайшовши до вказаного домогосподарства, в якому проживає ОСОБА_6, ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, грубо порушуючи гарантоване статтею 30 Конституції України право людини на недоторканість житла чи іншого володіння особи, шляхом пошкодження навісного замка, проти волі законного власника, проник до приміщення літньої кухні та присів на дерев'яну лавку, де перебував близько 5-10 хв. В цей час у літню кухню зайшла ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7, які виявили ОСОБА_2 Після чого останній на прохання ОСОБА_6 добровільно покинув приміщення літньої кухні.

ОСОБА_2, будучи судимий за вчинення корисливих злочинів (судимість не знята та не погашена), на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинив злочин проти власності.

04.04.2018 року близько 07 год. 30 хв. ОСОБА_2 зайшов у гості до своєї односельчанки ОСОБА_8, яка проживає по АДРЕСА_3, щоб попросити продуктів харчування. Перебуваючи у кухні житлового будинку, ОСОБА_2 попросив ОСОБА_8 розміняти йому грошові кошти, на що потерпіла погодилась, при цьому витягнула із кишені грошові кошти у сумі 40 грн. В цей час у нього виник умисел на відкрите заволодіння даними грошима. ОСОБА_2,, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи довести їх до кінця, підійшов до ОСОБА_8, запхав руки у кишеню фартуха потерпілої, не реагуючи на її зауваження, відкрито викрав грошові кошти у сумі 40 грн. та мобільний телефон марки «Нокіа 1280», бувший у вжитку, вартістю 350 грн., із картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», вартістю 25 грн. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи довести їх до кінця, вийшов із кухні у житлову кімнату, де із дерев'яної шафи відкрито викрав зарядний пристрій до вказаного мобільного телефону, бувший у вжитку, вартістю 45 грн. З викраденим майном ОСОБА_2 з місця події скрився та переніс викрадені речі і грошові кошти по місцю свого проживання, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 460 грн.

Крім того, в ніч на 04.04.2018 року, приблизно о 23 год. ОО хв., ОСОБА_2 з метою вчинення крадіжки чужого майна прибув до домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_9. Після цього ОСОБА_2, переконавшись у тому, що світло у будинку не світилось та власники господарства вже спалять, а також у відсутності сторонніх осіб і що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, із корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи довести їх до кінця, зайшов на подвір'я вказаного домоволодіння та підійшов до дверей погребу, які були зачинені на навісний замок. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 ліхтариком від запальнички освітив двері та виявив, що ключ від навісного замка знаходиться на цвяху, після чого за допомогою вказаного ключа він відчинив навісний замок та проник в середину приміщення погребу, звідки таємно викрав домашню консервацію, а саме дві банки м'ясної тушонки ємністю по 1 л., вартістю 15О грн. кожна. З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину скрився та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 300 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень відповідно до викладеного, вказавши на те, що він дійсно 31.01.2018 року приблизно о 17 год. 00 хв. незаконно проник до приміщення літньої кухні господарства, що знаходиться по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4, щоб погрітися.

Також він 04.04.2018 року близько 07 год. 30 хв. зайшов у гості до ОСОБА_8, яка проживає по АДРЕСА_3, щоб попросити продуктів харчування. Побачивши у потерпілої гроші, він вирішив їх викрасти. Тоді він підійшов до ОСОБА_8, запхав руки у кишеню її фартуха, та, не реагуючи на її зауваження, викрав грошові кошти у сумі 40 грн. та мобільний телефон марки «Нокіа 1280» із картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар». Після цього він із кухні пішов у житлову кімнату, де із дерев'яної шафи ще викрав зарядний пристрій до мобільного телефону. Викрадене він переніс по місцю свого проживання.

Крім того, він в ніч на 04.04.2018 року, приблизно о 23 год. ОО хв., зайшов на подвір'я домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_9, і підійшов до дверей погребу, які були зачинені на навісний замок, та, виявивши ключ, відчинив їх і зайшов у середину приміщення погребу, звідки викрав дві банки м'ясної тушонки, які в подальшому з'їв.

У вчиненому ОСОБА_2 щиро розкаюється, потерпілим повністю відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки, останні не мають до нього претензій матеріального та морального характеру, розуміє, що вчинив неправильно.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, а учасники судового провадження не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчинених кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив незаконне проникнення до іншого володіння особи, а також вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а злочини, передбачені ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, відносяться до тяжких злочинів.

ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, негативно характеризується за місцем проживання, неодружений, являється особою з інвалідністю другої групи, користується протезами обох ніг, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, від вчинених злочинів тяжких наслідків не наступило, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим та те, що останні не мають до нього претензій матеріального та морального характеру, не наполягають на суворому покаранні.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Виходячи із принципу, що покарання повинно бути призначене необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, у виді штрафу, та у межах санкцій ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України слід призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 дані кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, вчинив відповідно 31.01.2018 року, 04.04.2018 року та 04.04.2018 року, тобто до постановлення попереднього вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 року, за яким він був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 4 (Чотирьох) років 3 (Трьох) місяців позбавлення волі, яке він не відбув. Тому остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.

Оскільки запобіжний захід в даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та на момент постановлення цього вироку ОСОБА_2 реально відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 року, який набрав законної сили 04.12.2018 року, то строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком слід рахувати з моменту його затримання за попереднім вироком з 16 год. 00 хв. 31.05.2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте обвинуваченим покарання за попереднім вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 року.

Питання речових доказів та витрат на залучення експерта суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Цивільні позови по кримінальному провадженню не заявлялися.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України - 60 (Шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (Одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок штрафу;

- за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 (Чотири) роки 6 (Шість) місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 (Три) роки 6 (Шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 4 (Чотири) роки 6 (Шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, - 4 (Чотири) роки 6 (Шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 за даним вирокомрахувати з моменту його затримання за попереднім вироком з 16 год. 00 хв. 31.05.2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте обвинуваченим покарання за попереднім вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 року.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Нокіа 1280», карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_1 та зарядний пристрій до вказаного мобільного телефону, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_8, залишити їй;

- два сліди пальців рук розмірами 18х21 мм. та 12х26 мм., які зберігаються у матеріалах провадження - залишити при справі;

- два сліди пальців рук максимальними розмірами 18х21 мм. та 12х26 мм., які поміщено в спеціальний пакет № 3959622, який знаходиться при висновку експерта № 1.3-332/18 від 23.06.2018 року, та належать ОСОБА_2, - залишити при справі;

- дві скляні банки ємкістю по 1 л., які упаковану в поліетиленовий пакет, які зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківської області, повернути потерпілій ОСОБА_9.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1716 (Одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 00 коп. процесуальних витрат за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 1.3-332/18 від 23.06.2018 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий Н.І.Лущак