Рішення № 78503886, 27.11.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10912/15-ц

2/0203/304/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання поруки припиненою,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 07.02.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно умов якого останній було видано кредит в сумі 124000 долари США на строк до 07.02.2010 року. 29.05.2013 року було укладено додатковий договір №1, згідно якого сума заборгованості, що виникла за період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди зменшена на 150421,87 доларів США, а саме: відсотки в розмірі 84315,91 долар США, пеня в розмірі 66105,96 доларів США. Свої зобов’язання за кредитним договором позичальник не виконував, в зв’язку з чим станом на 28.04.2015 року має заборгованість в сумі 214316,88 доларів США, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 63846,10 доларів США, заборгованості по процентам в сумі 48,91 долари США, пені в сумі 150421,87 доларів США. Від цієї суми заборгованості віднімається сума, що була стягнута за рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2011 року в розмірі 155566,33 долари США, з яких: 75304,15 доларів США заборгованості за кредитом, 50151,60 доларів США заборгованості по процентам, 30110,58 доларів США пеня. Отже заборгованість до стягнення складає 120311,29 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, що за курсом НБУ становить 2753925 грн. 43 коп. В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором також було укладено договір поруки із ОСОБА_4 Відповідно до умов договору відповідачам було направлено вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань, яка останніми була залишена без задоволення. З урахуванням наведеного, під час розгляду справи уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у вигляді нарахованої пені в сумі 120311,29 доларів США, що за курсом НБУ становить 2753925 грн. 43 коп.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_4 було пред’явлено зустрічний позов до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа – ОСОБА_3, в якому він просив визнати припиненою поруку, надану за договорами поруки від 07.02.2007 року та від 29.05.2013 року. В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог посилався на те, що на теперішній час існує рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2011 року у цивільній справі №2-4683/11 між тими самими сторонами, яке набрало законної сили та за яким з нього, як поручителя, було стягнуто основну суму боргу, відсотки та штрафні санкції. На підставі вказаного рішення банк не подавав виконавчий лист для примусового виконання та таким чином втратив право на стягнення за договором ще на початку 2013 року. Не дивлячи на це, банк в 2015 році подав нову позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.02.2007 року до Братського районного суду Миколаївської області, рішенням якого від 01.06.2016 року з нього знов було стягнуто заборгованість за кредитним договором та штрафні санкції. Також зазначив, що позичальник припинив здійснювати періодичні платежі відповідно до графіку погашення кредиту в березні 2009 року. Проте, з позовом до суду банк вперше звернувся в березні 2010 року. Таким чином, в силу ст.559 ЦК України в зв’язку з порушенням банком строків для пред’явлення до нього вимоги, як до поручителя, порука є припиненою. 29.05.2013 року банк та ОСОБА_3 уклали додатковий договір №1, яким суттєво змінили умови кредитного договору від 07.02.2007 року. Вважаючи, що попередній договір поруки від 07.02.2007 року є припиненим, він погодився надати нову поруку та уклав договір поруки від 29.05.2013 року. Останній платіж згідно графіку погашення кредиту позичальником за додатковим договором №1 від 29.05.2013 року було здійснено в червні 2014 року. Позов про стягнення заборгованості до нього, як поручителя банком було пред’явлено в травні 2015 року. З урахуванням наведеного, посилаючись на те, що банк не пред’явив до нього вимоги у строки та порядку, передбачені законом, після виникнення прострочення по сплаті чергового платежу на протязі шести місяців з дня виникнення прострочки, позивач за зустрічним позовом просив визнати припиненою поруку, надану за договорами поруки від 07.02.2007 року та від 29.05.2013 року.

В судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підтримав заявлений позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти позову банку заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у зустрічному позові. В частині необґрунтованості заявлених вимог до відповідачки ОСОБА_3 також посилався на те, що строк дії кредитного договору від 07.02.2007 року скінчився 07.0.2010 року, а тому не є правомірним укладання додаткової угоди до вказаного кредитного договору від 29.05.2013 року через три роки після припинення правочину. Крім того, зазначив, що вказана додаткова угода була укладена під впливом обману, з погрозами прискорити виконавче провадження про стягнення з відповідачки боргу за рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2011 року, по виконавчому листу за яким банком вже було пропущено строк для його пред’явлення до примусового виконання. Також посилався, що заявляючи вимогу про стягнення пені, позивач не зазначив конкретного пункту кредитного договору на підставі якого вона стягується, не надав обґрунтованого розрахунку цієї заборгованості, є незрозумілим строк за який вона стягується. Окрім цього, в письмових запереченнях відповідачка ОСОБА_3 посилалась на пропуск позивачем строків позовної давності та просила застосувати наслідки їх попуску.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.02.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (після зміни найменування Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2007-20, за умовами п.п.1.1,1.3,3.1 якого останній було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 124000 долари США, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14% річних та терміном повного погашення кредитної лінії 07.02.2010 року.

Додатком №1 до вказаного договору сторонами було погоджено графік погашення кредиту та процентів у вигляді щомісячних платежів.

Також 07.02.2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки №2007/020/1, згідно умов п.2 якого останній зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання обов’язків за вказаним вище кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

29.05.2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №2007-020 від 07.02.2007 року, яким сторонами, окрім іншого, було узгоджено, що сума заборгованості, що виникла з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цього додаткового договору зменшена на 150421,87 долари США, а саме: відсотки в розмірі 84315,91 долари США, пеня в розмірі 66105,96 доларів США. Дата остаточного погашення заборгованості за договором встановлена до 28.05.2023 року, процента ставка за користування кредитом – в розмірі 0,12% річних.

Погашення заборгованості визначено згідно графіку платежів, що є додатком №2 до кредитного договору №2007-020 від 07.02.2007 року.

Також 29.05.2013 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №2007-020/DP1, згідно п.1.1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит з лімітом 75246,27 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,12% річних, на строк до 28.05.2023 року.

Згідно п.1.2 договору поруки поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання обов’язків за вказаним вище кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Крім того, з матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2011 року у цивільній справі №2-4683/11 було частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року.

Зокрема, вказаним судовим рішенням стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року, що виникла станом на 25.07.2011 року, у вигляді заборгованості по кредиту в сумі 75304,15 доларів США, заборгованості по процентам в сумі 50151,60 долари США, пені в сумі 30110,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1240439,25 грн.

Також стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» заборгованість за кредитним договором в сумі 200 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.05.2012 року вищезазначене рішення суду першої інстанції від 15.11.2011 року було змінено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року в сумі 1240439,25 грн., що складається з заборгованості по кредиту в сумі 600452,70 грн., за процентами в сумі 399893,81 грн., пені в сумі 240092,73 грн., з урахуванням 200 грн. за які поручилось ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС». Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3. та ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» заборгованість за кредитним договором в сумі 200 грн. В частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» в задоволенні позову відмовлено.

Окрім цього, рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 01.06.2016 року у цивільній справі №471/18/16-ц було задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3, про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року в сумі 1000 грн.; з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість в сумі 127844,23 долари США, що в еквіваленті становить 2997947,10 грн.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18.01.2017 року зазначене вище рішення від 01.06.2016 року було скасоване в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 заборгованості в сумі 127844,23 долари США., що в еквіваленті становить 2997947,10 грн. та провадження по справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст.642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст.631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з позовом в рамках даної цивільної справи первісний позивач в особі Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернувся 28.05.2015 року та просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року, що виникла станом на 28.04.2015 року, в сумі 214346,11 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 63846,10 доларів США, заборгованості по процентам в сумі 48,91 долари США та пені в сумі 150451,10 долари США, що загалом в еквіваленті становить 4906382,46 грн.

Під час розгляду справи, уточнивши позовні вимоги, банк з урахуванням укладеного додаткового договору №1 від 29.05.2013 року до кредитного договору №2007-020 від 07.02.2007 року, відповідно до якого сума заборгованості, що виникла з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цього додаткового договору зменшена на 150421,87 долари США, а саме: відсотки в розмірі 84315,91 долари США, пеня в розмірі 66105,96 доларів США, а також за вирахуванням сум заборгованості, стягнутих за рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2011 року, остаточно просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 28.04.2015 року, що складається з нарахованої пені в сумі 120311,29 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 2753925,43 грн.

Поряд з цим, в січні 2016 року банк також звернувся до Братського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року.

Згідно вказаного позову банк просив стягнути з відповідачів заборгованість за даним кредитним договором, що виникла станом на 08.12.2015 року та становила 127886,87 доларів США, що в еквіваленті складає 2998947,10 грн., з яких: 63846,10 доларів США – заборгованість за кредитом, 90,77 доларів США - заборгованість по процентам, 63950 доларів США – пеня.

Відповідно до рішення Братського районного суду Миколаївської області від 01.06.2016 року у цивільній справі №471/18/16-ц, з урахуванням ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 18.01.2017 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» було задоволено частково та стягнуто з відповідача ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року в сумі 1000 грн.; решту заборгованості в сумі 2997947,10 грн. стягнуто з відповідача ОСОБА_3

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на 25.07.2011 року банком була нарахована пеня за неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором в сумі 30110,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку становила 240092,73 грн. та була стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2011 року у цивільній справі №2-4683/11, з урахуванням рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.05.2012 року.

Станом на 08.12.2015 року банком була нарахована пеня в сумі 63950 доларів США, яка відповідно до рішення Братського районного суду Миколаївської області від 01.06.2016 року у цивільній справі №471/18/16-ц, з урахуванням ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 18.01.2017 року, була стягнута з відповідача ОСОБА_4

Поряд з цим, у позові в рамках розглядаємої цивільної справи банком заявляється до стягнення пеня в сумі 120311,29 доларів США, розрахована станом на 28.04.2015 року, що майже вдвічі більше за суму пені, розраховану станом на більш пізній термін 08.12.2015 року згідно пред’явленого позову до Братського районного суду Миколаївської області.

Крім того, згідно наданого до позову розрахунку вбачається, що пеня почала нараховуватись банком з 10.02.2009 року. При цьому, в графі «загальний залишок пені за порушення строків розрахунків», з урахуванням погашень пені, вказаних в графі «сума погашеної пені», станом на 22.05.2013 року вказано залишок непогашеної пені в розмірі 65652,05 доларів США.

Поряд з цим, в графі «сума пеня за порушення строків розрахунку» зазначено, що за період з 22.05.2013 року по 29.05.2013 року, тобто на день укладання додаткового договору №1 від 29.05.2013 року до кредитного договору №2007-020 від 07.02.2007 року, банком була нарахована пеня в розмірі 84769,82 долари США. А в графі «загальний залишок пені за порушення строків розрахунків» станом на 29.05.2013 року загальна заборгованість за пенею зазначена в розмірі 150421,87 доларів США, який в подальшому залишався незмінним.

Таким чином, нарахування банком пені за період з 22.05.2013 року по 29.05.2013 року в розмірі 84769,82 долари США не відповідає умовам як основного кредитного договору №2007-020 від 07.02.2007 року, так і умовам додаткової угоди №1 від 29.05.2013 року, в частині встановлених в них розмірів пені, порядку та строків її нарахування.

З вказаних вище обставин, наданий позивачем розрахунок заборгованості суд не визнає належним та допустимим доказом розміру заявленої банком до стягнення суми заборгованості у вигляді пені та з урахуванням ненадання банком належних розрахунків та інших доказів, які б підтверджували правомірність нарахування пені з дотриманням умов договору та вже стягнутих сум пені за наведеними вище судовими рішення, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в повному обсязі за необгрунтованістю та недоведеністю позовних вимог належними доказами.

Також суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання припиненою поруки, наданої за договорами поруки від 07.02.2007 року та від 29.05.2013 року, оскільки є рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2011 року та Братського районного суду Миколаївської області від 01.06.2016 року, які набрали законної сили та за якими задоволено вимоги кредитора в особі Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором №2007-020 від 07.02.2007 року.

А тому, відсутні підстави для застосування положень ст.559 ЦК України.

Аналогічні висновки зроблено і у рішення Верховного Суду України від 06.07.2016 року у справі №6-1199цс16, постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №317/503/16.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та в зв’язку із відмовою в задоволенні первісного та зустрічного позовів, понесені сторонами по справі судові витрати слід покласти на останніх.

Керуючись ст.ст.3,6,11,257,258,262,266,267,525,526,527,553,554,559,599,612,627,638,642,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання поруки припиненою – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак