Ухвала суду № 78503072, 12.12.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3340/18

Провадження № 1-кп/209/450/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Герасимчук І.О.,

прокурора Олійника І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Редька С.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12018040790000867 відносно обвинуваченого за ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 03 жовтня 2003 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 358, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений із місць позбавлення волі 21 січня 2005 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 14 днів;

- 13 березня 2009 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді арешту на строком 5 місяців, 23 травня 2009 року звільнений із Дніпропетровського СІЗО по відбуттю строку покарання;

- 29 листопада 2012 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.309, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України по покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 років 1 місяць, звільнений із місць позбавлення волі 03 лютого 2015 року умовно-достроков на невідбутий строк 11 місяців 3 дні;

- 19 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 309 КК України по покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування якого закінчується 16 грудня 2018 року.

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 На обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень. Відносно обвинуваченого судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 необхідно для запобігання ризикам, передбаченим у ст. 177 КК України, оскільки вінне має офіційного місця роботи або навчання, міцних соціальних зв'язків, вчинив умисний тяжкий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, таким чином, може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від суду з метою уникнути покарання за вчинений злочин; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (так як обвинувачений особисто знайомий з деякими зі свідків у вказаному кримінальному провадженні та може намагатись вплинути на них з метою змусити змінити свої показання); може продовжити злочинну діяльність або вчинити новий злочин (враховуючи, що обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин маючи не зняту та непогашену судимість під час іспитового строку, тобто може продовжити займатись збутом наркотичних засобів або вчинити інший злочин). Більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, не зможе забезпечити запобіганню вищевказаним ризикам, оскільки ОСОБА_1 за місцем свого мешкання зберігав бойові припаси та наркотичні засоби, відомості за вказаним фактом виділено в окреме кримінальне провадження. На теперішній час заявлені ризики не зменшились та не перестали існувати, а нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою не з'явились.

Прокурор в судовому засіданні підтримував клопотання, надав пояснення, аналогічні його обґрунтуванню, стверджуючи, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що він 9 років проживає з жінкою, без реєстрації шлюбу, яка є інвалідом 2-ї групи та потребує його допомоги, а її син, який є свідком у справі, після його, обвинуваченого, затримання вдома не проживає, переховуючись від органів поліції. Він дійсно вживав наркотичні засобі, але не збував їх і буде це доводити при розгляді справи.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, вважаючи, що прокурором не доведені вказані ним у клопотанні ризики. Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд вважає, що заявлене прокурором клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які може бути призначено покарання до десяти років позбавлення волі.

Відносно нього судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування якого закінчується 16 грудня 2018 року.

Суд вважає, що на даний час існують вказані прокурором ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що обвинувачений, може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинені кримінальні правопорушення. Він може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливаючи на свідків у цьому кримінальному провадженні, деякі з яких є його знайомими.

Також існує обґрунтований ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше неодноразово засуджувався, в тому числі за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, та за злочини щодо незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, та скоїв новий злочин в період іспитового строку після звільнення його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того до суду надійшло ще одне кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1, за яким він також обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.

Зазначені вище ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, не зменшились й продовжують існувати та дають підстави для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд, враховуючи наведене вище, вважає його таким, що не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам у кримінальному провадженні.

У рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначав, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом до свободи особистості.

Крім того, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 9 жовтня 2017 року в тій частині, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права сторін у справі, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зважаючи на те, що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193-196, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 лютого 2019 року.

Ухвала суду не підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя Г.А. Байбара.