Рішення № 78502218, 12.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6437/18

Провадження № 2/761/4479/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності та скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права власності та скасування арешту майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2003 році на виконанні в Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби м. Києва знаходилось виконавче провадження по стягненню з позивача на користь ОСОБА_3 боргу. 17.11.2003 в рамках виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Позивач зазначає, що борг за виконавчим провадженням ним було сплачено, підтверджуючі документи були передані державному виконавцю, проте за спливом часу докази цього не збереглись. Позивач звертався до відповідача з проханням зняти арешт. Листом від 01.02.2018 відповідач повідомив позивача, що згідно відомостей з АСВП в реєстрі відсутні провадження за якими боржником є ОСОБА_1, арешт на майно накладений постановою державного виконавця від 17.11.2003 року, матеріали зазначеного провадження у Відділі відсутні, виконавче провадження знищене за строком зберігання. З листа Солом'янського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану 07/16.11-36 від 20.02.2018 позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження №4953829 зареєстрований на підставі Постанови про арешт. Також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься архівний запис реєстраційний номер 1471953 зареєстрований па підставі постанови про арешт. Зазначений арешт унеможливлює позивача розпоряджатися нерухомим майном, що належить йому на праві власності, а сааме: квартирою АДРЕСА_1.

Тому, позивач просив суд скасувати арешт та заборону відчуження, накладені постановою б/н від 17.11.2003 року Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі на належне на праві власності позивачу майно, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які позивач усунув.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду та направлено відповідачу копію позовної заяви з додатками, та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - розписка.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке представник відповідача отримав 24.04.2018 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про право власності на житло від 04.06.2004 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_1 та членам його сім'ї ОСОБА_4 в рівних частках кожному.

Постановою державного виконавця від 17.11.2003 року про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно належне ОСОБА_1.

Відповідно до відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01.02.2018 року, повідомлено, що у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником за яким є ОСОБА_1, матеріали зазначеного провадження у Відділі відсутні, виконавче провадження знищене за строком зберігання.

З листа Солом'янського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану №07/16.11-36 від 20.02.2018 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.

Отже, згідно статті 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку доказам, з урахуванням того, що у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_1, наявність такого обтяження створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності на майно та реалізації його законних прав та інтересів, тому, суд приходить до висновку, про наявність підстав для зняття арешту з майна позивача, а саме: з квартири АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (м. Київ, вул. Саксаганського,110, код ЄДРПОУ 34967593) про усунення перешкод у здійсненні права власності та скасування арешту майна - задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, право власності на яку належить ОСОБА_1, накладений постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві №б/н від 17.11.2003 року, реєстраційний номер обтяження 1471953.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 12.12.2018 року.

Суддя