Постанова № 78497447, 11.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1773/18Головуючий по 1 інстанції Мазуренко Ю.В. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Храпка В.Д.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_5;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року у складі судді Мазуренко Ю.В., -:

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до договору № б/н від 11.02.2013 року, ОСОБА_5, отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом ОСОБА_5 на заяві.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2017 року має заборгованість в сумі 18467,82 грн., яка складається з наступного: 300,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13458,21 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3354,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 855,61 грн. штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»:

- заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2013 року у розмірі 18467,82 грн.:

300,00 грн. - заборгованість за кредитом,

13 458,21 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом,

3 354,00 грн. заборгованість за пенею та комісією,

500 грн. - штраф (фіксована частина),

855,61 грн. штраф (процентна складова);

- судові витрати у розмірі 1 600,00 грн.

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення суду вмотивоване тим, що позивачем у справі не надано належних, допустимих, обґрунтованих, достовірних та достатніх доказів, щодо наявної заборгованості у відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором б/н від 11 лютого 2013 року.

Не погодившись з даним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.

Скарга обгрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи. Суд ретельно не дослідив надані позивачем докази та не надав їм належної оцінки у їх сукупності, а результати оцінки не відображені в рішенні.

Описка в прізвищі відповідача в анкеті-заяві від 11 лютого 2013 року та аналогічна описка в розрахунку заборгованості не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. Оскільки особа відповідача має ідентифікуватися також за реєстраційним номером облікової картки платника податків, який також зазначено в анкеті-заяві від 11 лютого 2013 року (ІПН НОМЕР_1). Крім того скаржник зазначає, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював сплату за користування кредитом в період часу з 23 вересня 2013 року по 1 травня 2014 року.

На момент розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладення договору № б/н від 11 лютого 2013 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами про надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11 лютого 2013 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом - ОСОБА_5, станом на 31 серпня 2017 року заборгованість за кредитом складає 18 467,82 грн., яка складається з наступного: 300,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 458,21 грн. - заборгованість по процентам в т.ч. 9,98 грн. несплачені проценти на поточну заборгованість, 13 448,23 грн. несплачені проценти на прострочену заборгованість; 3 354,00 грн. заборгованість за комісією; 1 355,61 грн. заборгованість по судовим штрафам (а.с. 4-5).

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо наявної заборгованості у відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором б/н від 11 лютого 2013 року.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано до суду копію анкети-заяви від 11 лютого 2013 року в якій допущена помилка у прізвищі позичальника «Сухима», замість «Сухина», але особа відповідача може також ідентифікуватися за реєстраційним номером облікової картки платника податків, який зазначений в анкеті-заяві від 11 лютого 2013 року.

Крім того в матеріалах справи наявна копія паспорта серії СМ НОМЕР_2, що виданий Уманським РВ УМВС України в Черкаській області 17 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32). Ці паспортні дані позичальника містяться і в анкеті-заяві від 11 лютого 2013 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач систематично здійснював сплату за користування кредитом в період з 23 вересня 2013 року по 1 травня 2014 року.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.

За ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах , телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Предметом даного спору є стягнення суми боргу, яка утворилась за кредитним договором, а питання встановлення недійсності правочину а ні позивачем, а ні відповідачем не заявлялось.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_5, надавши йому грошові кошти відповідно до кредитного договору, проте позичальник не виконав свої зобов'язань та не повернув кошти, що були отримані ним.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же висновок застосування норм матеріального права до спірних правовідносин викладено в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003ц15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки ОСОБА_5 не виконав свої зобов'язання по сплаті кредиту належним чином, то він повинен нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов'язання, так як в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку» ОСОБА_5, своїм підписом підтвердив запропоновані йому умови кредитного договору.

Стягнення відсотків за користування кредитом та штрафу не є подвійним стягненням в розумінні ст. 61 Конституції України. Відсотки за користування кредитом є обов'язковим платежем за користування кредитними коштам та підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.

Таким чином, аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини дає підстави для висновку, що стягнення одночасно з боржника штрафу та пені за невчасну сплату заборгованості за кредитом є подвійним стягненням.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що підлягає до стягнення з боржника пеня, а в частині стягнення штрафу, як у фіксованій так і в процентній частині, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вище зазначене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року - до скасування та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості за пенею та комісією. В решті позовні вимоги Банку задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а саме на 92,66 %, то понесені судові витрати підлягають пропорційному відшкодуванню до задоволених позовних вимог в сумі 3 706,40 грн. (за сплату судового збору при подачі позовної заяви 1 482,56 грн. + за сплату судового збору при подачі апеляційної скарги 2 223,84 грн.) .

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2013 року в розмірі 17 112,21 грн., а саме: 300 грн. - заборгованість за кредитом, 13 458,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 354 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») до ОСОБА_5 про стягнення 500 грн. - штраф (фіксована частина); 855,61 грн.- штраф (процентна складова) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати у розмірі 3 706,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

В.Д. Храпко