Ухвала суду № 78496866, 10.12.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21544/18

Провадження № 2-з/752/253/18

У Х В А Л А

іменем України

10.12.2018 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. з участю секретаря Павлюк В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 та Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації ро визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини, визначення способів участі у осбоистому вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року відкрито провадження у даній справі.

20 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про забезпечення позову шляхом зобов"язання ОСОБА_2 забезпечити його побачення та спілкування (контакти) з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожного вівторка та четверга з 16 год. 30хв. до 18 год. 30 хв. та кожної суботи з 12 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. поблизу місця проживання дитини, у публічних місцях, парках, скверах, розважальних закладах, кінотеатрах, в межах території міста Києва. Також просить зобов"язати ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб передавати малолітню доньку у вказані дні позивачу для проведення ними спільних побачень (зустрічей) та особистого спілкування (контактів). Забезпечити зустрічне заабезпечення, зобов"язавши ОСОБА_1 повертати малолітню доньку ОСОБА_3, 2015 року народження, до постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, не пізніше 18 год. 30 хв. кожного вівторка та черверга та не пізніше 15 год. 00 хв. кожної суботи, а також особисто передавати малолітню доньку ОСОБА_2 або третім особам за її згодою не пізніше 18 год. 30 хв. кожного вівторка та четверга та не пізніше 15 год. 00 хв. кожної суботи.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

05 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся у суд із заявою про забезпечення позову. Просить зобов"язати ОСОБА_2 забезпечувати явку малолітньої ОСОБА_3, 2015 року народження, до Міського центру дитини, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 3-А, кожного понеділка та п"ятниці з 15 год. до 16 год. 30 хв. для проведення спільних зустрічей (побачень) з ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 або без її присутності за участю фахівця Міського центру дитини (за згодою), без присутності будь-яких інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення цієї ухвали і до ухвалення остаточного рішення у даній цивільній справі.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що відповідач активно перешкоджає позивачу в контактах батька та доньки, відповідачем самостійно змінюються місця проживання дитини, приховується інформація про дитину, від дитини приховується (замовчується) інформація про батька. Такі дії відповідача призводять до поступового забування дитиною свого рідного батька, зменшення емоційного зв"язку та прив"язаності.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі та від нього мають малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районого суду м. Києва з позовом, де просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, 201 року народження, разом з ним, відідбрати малолітню доньку від матері, у разі незадоволення позову про визначення місця проживання дитини з ним - визначити спосіб та порядок участі у вихованні малолітньої дитини.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду у зв'язку із повним розривом сімейних зв'язків та психологічного і емоційного конфлікту ( там же ).

Таким чином, на переконання суду, між сторонами наявний спір та існує реальна загроза невиконання, утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з цим, відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року ( заява № 2091/13 ), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відтак, враховуючи зазначене, обраний заявником вид забезпечення позову, з точки зору суду, відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України, є співмірним із заявленими вимогами та беззаперечно буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між малолітньою ОСОБА_4, 2015 року народження, та її батьком - ОСОБА_1

Разом з тим, суд вважає доцілиним зобов"язати ОСОБА_2 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Міського центру дитини, розташованого по вул. Дегтярівська, 3-А м. Києва, кожного понеділка з 15 години до 16 годин 30 хвилин для проведення спільних зустрічей (контактів) з ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та фахівця Міського центру дитини (за згодою), без участі будь-яких інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення цієї ухвали до ухвалення остаточного рішення у даній цивільній справі.

Керуючись статтями 149 - 153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Міського центру дитини, розташованого по вул. Дегтярівська, 3-А м. Києва, кожного понеділка з 15 години до 16 годин 30 хвилин для проведення спільних зустрічей (контактів) з ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та фахівця Міського центру дитини (за згодою), без участі будь-яких інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення цієї ухвали до ухвалення остаточного рішення у даній цивільній справі.

Дані позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Дані відповідача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя