Постанова № 78495054, 06.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 539/2735/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. (ухвалене суддею Супрун Є.Б., повний текст якого складено 03.08.2018 р.) по справі № 539/2735/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнень, просила: зобов'язати відповідача виплатити їй всі суми недоплачені за 2008, 2009, 2011, 2014 рік у сумі 26000 грн.; зобов'язати відповідача виплатити їй інфляцію та індексацію за 10 років у сумі 8000 грн.; зобов'язати відповідача виплатити їй моральну шкоду за його незаконні дії в розмірі 50000 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з позовами про стягнення на її користь одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 р. у справі № 2-а-2076/2009, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24.06.2010 р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме: зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2008 рік - в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи за 2009 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", з урахуванням виплаченої суми разової щорічної допомоги за вказані періоди (а.с. 157-160).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2011 р. вищевказані судові рішення скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2008 рік в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком; визнано неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2009 рік; зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи разову щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2009 рік відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та, з урахуванням виплаченої суми за вказаний період (а.с. 162-163).

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.01.2012 р. по справі № 2-а-7921/2011 позов ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправною відмову Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації щодо перерахунку щорічної разової допомоги до 5 травня; зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи за 2011 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми (а.с. 170).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.01.2012 р. по справі № 1618/2а-7921/11 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправною відмову Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Полтавської обласної державної адміністрації, щодо перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 за 2011 рік; зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Полтавської обласної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року як інваліду ІІ групи, 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 172-173).

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.09.2012 р. у справі № 1618/2762/2012 залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої допомоги до 5 травня за 2012 рік (а.с. 175).

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2013 р. у справі № 539/2713/13-а відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення до 5 травня за 2013 рік (а.с. 186-187).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.09.2014 по справі № 539/2299/14-а скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенською міської ради Полтавської області щодо зобов'язання виплатити недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня 2014 року задоволено частково, а саме: зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенською міської ради Полтавської області здійснити нарахування ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірах, передбачених статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та вчинити дії щодо виплати нарахованої суми, з урахуванням сплаченої суми (а.с. 194-195).

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28.09.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 р. у справі №539/2115/15-а відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої допомоги до 5 травня за 2015 рік (а.с. 196-199).

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.07.2016 р. у справі №539/1411/16-а позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенською міської ради Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат; відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік (а.с. 205-206).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 р.: скасовано постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.07.2016 р. по справі № 539/1411/16-а в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (правонаступник - Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік; прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову; в іншій частині постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.07.2016 р. по справі № 539/1411/16-а - залишено без змін (а.с. 207-210).

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.05.2017 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 р., у справі №539/1159/17 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік (а.с. 211-214).

Позивачка вважає, що відповідач не доплатив їй суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2008, 2009, 2011, 2014 роки, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлений до неналежного відповідача, який жодних протиправних дій не вчиняв, оскільки позивачка до нього не зверталася, а для відновлення порушеного права у спосіб визначений законом позивачка ніяких дій не вчиняла, оскільки процедуру стягнення виплат за судовим рішенням не розпочинала.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

З метою реалізації пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 р. затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (в подальшому - Порядок).

Відповідно до вимог п. 4 Порядку, для виконання рішення заявник повинен подати відповідну заяву.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що судове рішення, яке не виконано відповідачем у добровільному порядку може бути звернено до примусового виконання державним виконавцем на підставі виконавчого документу та за ініціативою стягувача в межах судового провадження, завершальною стадією якого він є, а не шляхом прийняття рішення в іншій справі.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 229, 243, 308, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі № 539/2735/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 11.12.2018.