Постанова № 78494765, 10.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1511/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського міського голови ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 (суддя І інстанції І.Г. Шевченко), повний текст складено 16.10.18 по справі № 818/1511/18

за позовом ОСОБА_2

до Сумського міського голови ОСОБА_1 , Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради

про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, премії та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Сумського міського голови ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (далі - відповідач-2), в якому, після уточнення, просила,: визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача-1 від 15.03.2018 №81-к "Про звільнення ОСОБА_2 та виплата компенсації за невикористану відпустку";

негайно поновити позивача на посаді заступника директора Департаменту інфраструктури міста - начальника управління житлового господарства з 16.03.2018;

стягнути з відповідача-2 на користь позивача суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2018 до дня прийняття судом рішення;

стягнути з відповідача-2 щомісячну премію за жовтень 2017 року у розмірі 60 %, за листопад 2017 року у розмірі 35%, за грудень 2017 року у розмірі 65% до суми розміру посадового окладу, надбавок та доплат; разову премію за грудень 2017 року до Дня місцевого самоврядування у розмірі 3500,00 грн., щомісячну премію за січень 2018 року у розмірі 120 % до суми розміру посадового окладу, надбавок та доплат;

стягнути з відповідача-2 на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року позов частково задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Сумського міського голови від 15.03.2018 №81-к "Про звільнення ОСОБА_2 та виплату компенсації за невикористану відпустку".

Поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради - начальника управління житлового господарства.

Стягнуто з Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 104662грн.60коп. (сто чотири тисячі шістсот шістдесят дві грн. 60коп.)

Зобов'язано відповідачів розглянути питання щодо преміювання заступника директора департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради - начальника управління житлового господарства ОСОБА_2 за жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, а також з нагоди Дня місцевого самоврядування в 2017 році у відповідності до вимог чинного законодавства, Положення про матеріальне стимулювання працівників департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради та з урахуванням висновків суду.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14951грн.80коп. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна грн. 80коп.).

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач-1, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, зазначає про невідповідність судового рішення нормам Кодексу законів про працю України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач на підставі проведеного конкурсу була призначена на посаду заступника директора департаменту інфраструктури міста - начальника управління житлового господарства з 02.12.2014 по переведенню з департаменту фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Позивач повідомлена про звільнення попередженням від 22.12.2017 №2764/03.02.02-17, та було запропоновано обійняти інші посади.

Позивачу роз'яснено, що відповідно до ст.49-2 Кодексу законів про працю України вона може звернутися за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовуватися самостійно.

Розпорядженням міського голови м. Суми від 15.03.2018 № 81-к за підписом секретаря Сумської МР Баранов А.В., у зв'язку із реорганізацією та скороченням посади, позивача 16 березня 2018 року на підставі п. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України звільнена з посади заступника директора департаменту інфраструктури міста - начальника управління житлового господарства.

Суд першої інстанції, задовольнивши частково позов, дійшов до висновку про протиправність та скасування розпорядження Сумського міського голови від 15.03.2018 №81-к "Про звільнення ОСОБА_2 та виплату компенсації за невикористану відпустку", та поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради - начальника управління житлового господарства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в силу приписів ч. 1 ст. 308 КАС України.

У відповідності до п.п. 7, 10 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Статтею 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що в разі відсутності міського голови його функції здійснює заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

За обставинами справи, у зв'язку з виконанням обов'язків міського голови з виконавчої роботи, розпорядженням від 27.02.2018 №69-к, покладено на першого заступника міського голови - ОСОБА_3

Разом з тим, ОСОБА_3, відбуваючи у службове відрядження, своїм розпорядженням від 14.03.2018 №47-ВД «Про відрядження», на час свого відрядження поклав обов'язки міського голови з виконавчої роботи на секретаря Сумської МР Баранов А.В.

За приписами ч. 2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, у разі неможливості здійснення своїх повноважень повноваження міського голови здійснює секретар відповідної міської ради.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що секретарем Сумської МР Барановим А.В., під час підписання оскаржуваного розпорядження не допущено перевищень повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням розпорядження від 14.03.2018 №47-ВД «Про відрядження», та розпорядженням від 27.02.2018 №69-к.

Однак, оскаржуване позивачем розпорядження про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ, що визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 20 вказаного вище Закону, крім загальних підстав, служба в органах місцевого самоврядування припиняється за загальними підставами, передбачених Кодексом законів про працю України та на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України. Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП України) встановлено, що підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Позивача звільнено у зв'язку з реорганізацією та скороченням посади, на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України

Згідно з наведеною вище статтею, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1-3 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Сумської міської ради від 27 вересня 2017 року №2538-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27 липня 2016 року №1031-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» (зі змінами), враховуючи службові записки керівників виконавчих органів ради, з метою вирішення організаційно-технічних питань діяльності окремих виконавчих органів Сумської міської ради, створення умов для раціонального використання матеріальних, фінансових та людських ресурсів, було вирішено змінити з 01.01.2018 структуру Департаменту інфраструктури міста та у п. 2 рішення щодо загальної штатної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, цифри та символ «743,5» замінено цифрами та символ «753,5».

На виконання вказаного рішення Сумським міським головою 10.10.2017 року було винесено розпорядження №362-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.10.2016 №371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради», в частині зміни структури Департаменту інфраструктури міста.

Аналізуючи викладені вище обставини, колегія суддів зазначає про невідповідність реорганізації Департаменту інфраструктури міста нормам чинного законодавства, що, як наслідок свідчить про відсутність підстав для звільнення працівників. Крім того, штатна чисельність Департаменту інфраструктури міста не змінилась - залишилось 43 одиниці, а штатна чисельність апарату та виконавчих органів Сумської міської ради навіть збільшилась з 743,5 штатних одиниць до 753,5 штатних одиниць. Таким чином, колегія суддів погоджується, що відсутні підстави стверджувати і про скорочення чисельності або штату працівників.

Окрім цього, посада позивача «заступник директора департаменту - начальник управління», було змінено на «начальник управління», посад яких за новою структурою - склало 3 одиниці, та обов'язки, які виконувала позивач за посадою «заступник директора департаменту - начальник управління житлового господарства» були розподілені між новоствореними посадами - начальника управління розвиту житлово-комунального господарства та начальника експлуатації та благоустрою, тобто функціональні обов'язки, які виконувала позивач фактично збереглися.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було запропоновано 4 посади, дві з яких - начальника управління розвиту житлово-комунального господарства та начальника експлуатації та благоустрою були запропоновані по конкурсу, одна посада - заступника начальника управління з питань праці - начальника відділу з питань праці (тимчасово).

Тобто, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу було запропоновано лише одну з перелічених вище посад - посаду заступника директора департаменту комунікацій та інформаційної політики, оскільки пропонування посади за умови проведення конкурсу або тимчасово відсутнього працівника позивачу, яка працювала на постійній посаді, не може вважатися пропозицією роботи у розумінні вимог КЗпП України.

Окрім цього, на час попередження про звільнення, а також на момент звільнення позивача, відповідач мав реальну можливість перевести позивача за її згодою на посади начальника управління розвиту житлово-комунального господарства або начальника експлуатації та благоустрою без проведення конкурсу, що також дозволяв і п.5 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002р. №169.

Апеляційна скарга не містить спростувань даних обставин, а лише каже про небажання позивача продовжувати працювати в органах державної служби.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач має неповнолітню дитину, з якою проживає та яку виховує одна.

Згідно ч. 3 статті 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи та організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже, в порушення норм КЗпП України, зокрема і ст. 184, відповідачем не було враховано всі обставини, та не дотримано процедуру під час звільнення позивача із займаної посади.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не оскаржувались розпорядження Сумського міського голови від 10.10.2017 року № 362-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.10.2016 року № 371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради», в частині зміни структури департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлені, на підставі вказаного рішення, обставини справи, та самостійного оскарження для захисту порушеного права, дане рішення не потребує.

Колегія суддів зауважує, що за встановленими обставинами справи, позивача було звільнено саме без законних підстав, тому останнім правильно обрано спосіб захисту такий, як позов про поновлення працівника на роботі, а не про виконання зобов'язання по працевлаштуванню, як на це зауважує відповідач-1 в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга не містить доводів про неправильність здійснення судом першої інстанції розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому колегія суддів не вважає за необхідне здійснювати перегляд даної частини судового рішення, відповідно до доводів відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумського міського голови ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 по справі № 818/1511/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді А.П. Бенедик М.І. Гуцал

Повний текст постанови складено 12.12.2018.