Рішення № 78492939, 12.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р. Справа№200/11977/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2)

до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6)

про скасування рішення від 3 серпня 2018 року № 3129, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсь до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення відповідача від 3 серпня 2018 року № 3129, зобов'язання відповідача розглянути повторно заяву з урахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 1 грудня 2016 року по 3 січня 2017 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та з 9 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» про перерахунок пенсії від 27 червня 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/11977/18-а.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 3129 про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижно шахтарської прані». В жовтні 2018 року позивач отримав рішення № 3129 датоване 3 серпня 2018 року про відмові в перерахунку пенсії , з якого вбачаються , що на день звернення за перерахунком пенсії стаж на підземних роботах складає 14 років 02 місяця 09 днів, замість необхідних 15-ти років, наявність такого пільгового стажу обумовлена несплатою платежів по єдиному соціальному внеску до Пенсійного фонду України за період роботи з 1 грудня 2016 року по 3 січня 2017 року підприємством ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та з 9 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року підприємством ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля». Вважає, що дії відповідача щодо не зарахуванні періодів роботи з 1 лютого 2016 року по 3 січня 2017 року, з 9 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року підприємством ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» пільгового стажу на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Новогродівська»», не ґрунтуються на законі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 3129 від 17 червня 2018 року про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач надав заяву, довідку про пільговий характер робіт № 5-8802 від 27 червня 2018 року. Відповідно до матеріалів пенсійної справи та індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку за період з 1 січня 2000 року по 31 січня 2018 року встановлено, що страховий стаж позивача на підземних роботах становить 14 років 02 місяці 09 днів замість необхідних 15 року. Наявність такого стажу обумовлена несплатою до ПФУ щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску за період з 1 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року підприємством ДП «Сеолидіввугілля», що є порушенням вимог статті 24 ЗУ 1058. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком з 18 листопада 2014 року, призначену на пільгових умовах.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області 23 жовтня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 підтверджується, що 29 жовтня 2012 року на підставі наказу від 29 жовтня 2012 року № 154 позивача було прийнято до ДП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»» підземним гірничомонтажником 5 розряду з повним робочим днем у шахті. 3 січня 2017 року відповідно до наказу від 3 січня 2017 року № 1К позивач звільнився з підприємства. 9 серпня 2017 року відповідно до наказу від 10 серпня 2017 року № 715к позивача було прийнято до ВП Шахта «України» ДП «Селидіввугілля» гірничомонтажником 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах. 21 червня 2018 року відповідно до наказу від 21 червня 2018 року № 627 позивач звільнився з підприємства.

Позивач перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком з 18 листопада 2014 року, призначену на пільгових умовах, про зазначений факт зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву та позивачем не оскаржується.

17 червня 2018 року позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Дана заява була прийнята відповідачем 27 червня 2018 року, зареєстрована за номером 3129, про що свідчить розписка-повідомлення.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 17 червня 2018 року № 3129 про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» за результатом чого було прийнято рішення від 3 серпня 2018 року № 3129 про відмову в перерахунку пенсії. У вказаному рішенні було зазначено, що для перерахунку були надані наступні документи: заява, довідка про пільговий характер робіт від 27 червня 2018 року № 5-8802. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку за період з 1 січня 2000 року по 31 травня 2018 року встановлено, що страховий стаж на підземних роботах ОСОБА_1 становить 14 років 02 місяці 09 днів замість необхідних 15 років, передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Наявність такого пільгового стажу обумовлена несплатою до ПФУ щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску за період з 1 грудня 2016 року по 3 січня 2017 року підприємством ВП Шахта «1-3 Новогродівська» ДП "Селидіввугілля", з 9 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року підприємством ВП « Шахта Україна» ДП « Селидіввугілля», що є порушенням вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин відмовити в перерахунку пенсії згідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» через відсутність 15 років стажу на підземних роботах.

Судом також встановлено, що в підтвердження наявного пільгового стажу по зазначеним підприємствам позивачем до суду були надані довідка ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» від 26 жовтня 2018 року № 1-2437, з якої вбачається, що у період з серпня 2017 року по травень 2018 року підприємством нараховувався ЄСВ на заробітну плату позивача та станом на 25 жовтня 2018 року перераховану у повному обсязі, ВП Шахта «1-3 Новогродівська» ДП "Селидіввугілля"від 24 жовтня 2018 року № 288/10р, з якої вбачається, що у періоди за грудень 2016 року, за січень 2017 року підприємством було нараховано та перераховано ЄСВ із заробітної плати позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з нормами статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 13 зазначеного закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (надалі - Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами статті 8 Закон № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону, відповідно до норм частини другої статті 10 Закону № 345-VI поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом № 345-VI є зайнятість на підземних роботах повний робочий день.

Пунктом 2 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.112005 р. № 383, передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків. Суд не приймає посилання відповідача як на підставу щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відсутність сплати до пенсійного органу підприємствами ЄСВ, з огляду на наступне.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

За таких обставин, суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до страхового (пільгового) стажу періоду роботи позивача з 1 грудня 2016 року по 3 січня 2017 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та з 9 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 1 грудня 2016 року по 3 січня 2017 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та з 9 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», та як наслідок позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 31 жовтня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про скасування рішення від 3 серпня 2018 року № 3129, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 3 серпня 2018 року № 3129 про відмову ОСОБА_1 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2018 року № 3129 про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 1 грудня 2016 року по 3 січня 2017 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та з 9 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 12 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.