Рішення № 78492936, 04.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року Чернігів Справа № 825/1719/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10.04.2018 звернулась з позовом до Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з жовтня 2017 року;

зобов’язати Бобровицьке ОУПФУ відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з дня припинення, а саме з жовтня 2017 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком в Бобровицькому ОУПФУ, вона має статус внутрішньо переміщеної особи. Відповідач з жовтня 2017 року припинив їй виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 13.04.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду було надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подачі відповіді на відзив. Крім того, позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі.

В межах наданого строку, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що виплата пенсії позивачу припинена на підставі рішення комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги у зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, відповідач зазначив, що станом на 23.04.2018 ОСОБА_1 відновлено виплату всіх соціальних виплат, а тому вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки пенсія позивача перерахована та призначена.

Ухвалою суду від 02.05.2018 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/20/18 за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ухвали від 21.09.2018 провадження у справі було поновлено.

Згідно з ухвалою суду від 22.10.2018 було вирішено провести розгляд справи № 825/1719/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. У справі було призначено підготовче судове засідання та витребувано в Управлінні праці та соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації всі протоколи засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та рішення з приводу постановлення ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи, зняття її з такого обліку та призначення їй до виплати соціальних допомог та пенсії, а також всі документи, що стали підставою для прийняття таких рішень.

На виконання ухвали суду Управлінням праці та соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації було надано документи, що витребовувалися.

Від Бобровицького ОУПФУ повторно надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бобровицькій РДА було скасовано довідку переміщеної особи ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме через тривалу відсутність особи за місцем проживання. На підставі цього рішення в межах наданих повноважень Бобровицьким ОУПФУ виплата пенсії заявниці була призупинена з 01.10.2017. На теперішній час виплата пенсії позивачу поновлена та на її особовому рахунку значиться виплата за минулий період з 01.10.2017 до 23.04.2018 в сумі 9246,30 грн. Порядок виплати цієї пенсії, яка визначена як «відкладена доплата», не розроблено Кабінетом Міністрів України. З огляду на зазначене відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Згідно з ухвалою суду від 20.11.2018 підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання по справі.

Позивач в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином. За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 29.10.2014 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, про що їй було видано довідку № НОМЕР_1 (а.с. 71). Зазначена довідка було замінена на довідку від 18.07.2016 № НОМЕР_2 (а.с. 66).

З 2014 року позивач перебувала на пенсійному обліку в Бобровицькому ОУПФУ та отримувала пенсію за віком.

Згідно з рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бобровицької районної державної адміністрації, яке викладене в протоколі № 38 від 10.10.2017 (а.с. 76-80), ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» через тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання.

На підставі цього рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бобровицької районної державної адміністрації Бобровицьким ОУПФУ припинено виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2017.

ОСОБА_3 згідно з рішенням Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації від 19.10.2017 ОСОБА_1 поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу 19.10.2017 (а.с. 62). Позивачу було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.10.2017 № НОМЕР_3.

Згідно із протоколом засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бобровицької районної державної адміністрації № 48 від 23.04.2018 виплату ОСОБА_1 соціальних виплат в тому числі пенсії було відновлено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих цим Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать йому.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «ОСОБА_3 України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Проте як свідчать матеріали справи, виплата пенсії позивачу була призупинена з 01.10.2017 відповідно до рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 10.10.2017 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

Отже позивачу скасовано виплату пенсії з 01.10.2017 через тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання.

ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як не підтвердження місця проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом в рішенні від 03.05.2018 по зразковій справі № 805/402/18 провадження № Пз/9901/20/18, а також в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 04.09.2018 за результатами розгляду апеляційної скарги в зразковій справі № 805/402/18.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд приходить до висновку про протиправність дій Чернігівського ОУПФУ щодо припинення з 01.10.2018 виплати пенсії за віком ОСОБА_5, взятої на облік як внутрішньо переміщена особа. З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з дня припинення, а саме з жовтня 2017 року то суд вважає, що вона підлягає задоволенню.

Суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню з урахуванням тієї обставини, що згідно з рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бобровицької районної державної адміністрації № 48 від 23.04.2018 виплату ОСОБА_1 пенсії було відновлено. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії з 01.10.2018 з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що Бобровицьким ОУПФУ не доведена правомірність призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017, а тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати з 01.10.2017 пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії з 01.10.2018 з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Чернігівська, 16, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, ідентифікаційний номер НОМЕР_4).

Відповідач: Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України ( вул. Незалежності, 3, смт. Козелець, 17000, код ЄДРПОУ 41249245).

Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Кашпур