Рішення № 78492931, 12.12.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3451/18

РІШЕННЯ

іменем України

12 грудня 2018 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 22.10.2018, в якому просить: 1) визнати протиправними дії ГУ НП в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1, інваліду II групи, підполковнику поліції, оперуповноваженому відділу розкриття злочинів проти власності, незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку ГУНП в Хмельницькій області одноразової грошової допомоги; 2) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1, інваліду II групи, підполковнику поліції, оперуповноваженому відділу розкриття злочинів проти власності, незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку ГУНП в Хмельницькій області одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, визначеному відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року, відповідно до п. 4 частини 1 ст. 97 та ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ та поліції, та був звільнений зі служби у зв'язку із хворобою. Хмельницькою обласною МСЕК йому було визначено ІІ групу інвалідності, що настала в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції. На звернення про виплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", відповідач надіслав лист №29/Я-287 від 16.10.2018, в якому повідомлено, що первинний огляд МСЕК відбувся у 2005 році, таким чином з дати первинного огляду пройшло більше двох років, що не дає права на одержання грошової допомоги у більшому розмірі. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.11.2018 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, зокрема, що первинний огляд позивача комісією МСЕК та встановлення 5% втрати працездатності відбулося у 2005 році, таким чином з дати первинного огляду пройшло більше двох років, що не дає права ОСОБА_1 на одержання грошової допомоги у більшому розмірі. Також просив провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 38-40).

Ухвалою суду від 14.11.2018 клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, залишено без задоволення (арк. спр. 44).

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до витягу з Наказу від 07.08.2018 №219о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) (арк. спр. 10).

Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1118987 від 07.09.2018, позивачу довічно встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції (арк. спр. 12).

04.10.2018 позивач звернувся до начальника ГУНП в Хмельницькій області із заявою (рапортом) про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з одержанням ІІ групи інвалідності від захворювання, пов'язаного із проходженням служби в поліції (арк. спр. 24).

Листом ГУНП в Хмельницькій області від 16.10.2018 №29/Я-287 позивача повідомлено, що первинний огляд комісією МСЕК та встановлення 5% втрати працездатності відбулося у 2005 році, та виплачено 10.11.2005 страхову суму у розмірі 425 грн, таким чином з дати первинного огляду пройшло більше двох років, що не дає права за умовами п. 8 розділу ІV Порядку на одержання грошової допомоги у більшому розмірі (арк. спр. 15).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ (в редакції на час звернення позивача за призначенням одноразової грошової допомоги) ( далі - Закон №580-VІІІ) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Отже, згідно вказаної норми право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням поліцейському інвалідності виникає за дотримання сукупності таких умов:

1) звільнення особи з поліції внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції.

Частиною 2 ст. 97 Закону №580-VІІІ передбачено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №163/28293 (далі - Порядок №4).

Згідно з п.п. 4 п.4 розділу І Порядку №4 передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у випадку, пов'язаному з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Отже, позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги 07.09.2018, тобто з дати, з якої встановлено інвалідність згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1118987 від 07.09.2018.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що з дати первинного огляду та встановлення відсотку втрати працездатності пройшло більше двох років, суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Розділу ІV Порядку №4 визначено, що якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.

Аналіз вищенаведеної правової норми свідчить про те, що нею визначено механізм здійснення виплат одноразової грошової допомоги при встановленні протягом двох років особі вищої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, а саме такі виплати мають здійснюватися з урахуванням вже раніше виплачених сум, в той же час, будь-яких застережень стосовно того, що у разі встановлення особі після спливу двохрічного строку вищої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності виплата відповідних сум здійснюватися не повинна вказана правова норма не містить.

Крім цього, суд враховує, що Законом №580-VІІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п. 8 Розділу ІV Порядку №4. Вказана норма п. 8 Розділу ІV Порядку №4 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Таким чином, при відмові ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку №4.

Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена Верховним Судом в постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Інвалідність у позивача виникла внаслідок захворювання, яке пов'язано з проходженням служби в поліції, і звільнений з поліції він був внаслідок цього захворювання, після чого позивачу визначено інвалідність, а тому суд вважає, що визначальним є причина звільнення та визначення інвалідності, а не факт залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Тобто, у позивача з дати встановлення інвалідності виникло право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Законом №580-VІІІ і Порядком №4.

Крім цього, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у п.70 рішення у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

При цьому, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Таким чином, за Конвенцією майном визнається й право грошової вимоги до держави про виплату коштів соціального забезпечення.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Отже, втручання держави, в даному випадку, у право власності позивача на отримання соціальної виплати не свідчить про наявність "справедливої рівноваги" між інтересами держави, пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Дії ГУНП в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги виражені в письмовому повідомленні №29/Я-287 від 16.10.2018, тому саме воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктами 1,3 Розділу ІV Порядку №4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (додаток 3).

З врахуванням відсутності складеного та затвердженого Висновку за встановленою формою, слід зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 04.10.2018, відповідно до ст. 97 Закону України "Про національну поліцію", з дотриманням Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень не довів, що не порушив Закон №580-VІІІ, Порядок №4 з урахуванням принципу "пропорційності", і прав позивача при вирішенні заяви ОСОБА_1 про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 04.10.2018, тому позов задовольняється частково.

Позивач є інвалідом ІІ групи, та, як наслідок, був звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись Законом України "Про Національну поліцію", статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати письмове повідомлення Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №29/Я-287 від 16.10.2018 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 04.10.2018, відповідно до ст. 97 Закону України "Про національну поліцію", з дотриманням Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 грудня 2018 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017 , код ЄДРПОУ - 40108824) Головуючий суддя А.І. Петричкович