Рішення № 78492670, 12.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р. № 2040/7944/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Козир В.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, 8, м. Харків) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати дії відповідача, виражені у відмові здійснити перерахунок заробітної плати позивача (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження (ЧАЕС) - неправомірними. Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження, а саме: на підставі заяви позивача, архівних матеріалів (довідка ГУ ДСНС України у Київській області від 27.06.2018), видати наказ про перерахунок, зробити перерахунок заробітної плати (грошового утримання) за всі місяці роботи ОСОБА_1 в зоні ЧАЕС, згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» від 23.05.86р. № 1031рс, інших нормативних актів про оплату праці в зоні відчуження, наказів МВС СРСР від 26.05.1986 № 0149, та від 30.06.1986 № 0189, вказівки УПО МВС УРСР від 31.03.1987 № 3/7/382 «О компенсації работникам сводного отряда противопожарной службы за постоянное пребывание в г. Чернобыль в резерве в состоянии боевой готовности», на підставі постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210 п. /, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92 № 09-3751, у порядку передбаченому роз'ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 розділ 2. Внести дані перерахунку до особової картки. Надати довідку встановленого зразка для пред'явлення до органів пенсійного фонду України, та лист до ПФУ про визнання раніше виданої довідки недійсною. Стягнути з відповідача за спричинену моральну шкоду (знущання над інвалідом) суму в розмірі 17850 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень) яка дорівнює недоотриманій частині пенсії за 2 (два) місяці.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, відзив на позовну заяву, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1, проходив службу в органах державної пожежної охорони в період з 21.05.1980 (наказ №36 о/с від 27.05.1980) по 27.01.1988 р. (наказ №4 о/с від 26.01.1988).

З 01.06.1987 по день звільнення позивач перебував на посаді старшого пожежного 31-ї підпорядкованої воєнізованої пожежної частини по охороні Комінтернівського району м. Харкова у званні молодший сержант внутрішньої служби Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому. Вказані дані підтверджуються архівною довідкою № 598 від 16.10.2018.

У липні 2018 року позивач отримав додаткову інформацію з архіву ДСНС Київської області про свою участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим 16.07.2018 він звернувся до Головного управління ДСНС України у Харківській області (який є правонаступником Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому) із заявою про проведення перерахунку та видачі довідки для надання її до органів пенсійного фонду з розрахунком збереженого заробітку, нарахованої доплати за роботу у вихідні дні, оплати в зоні ЧАЕС з подвоєним посадовим окладом, приведенням годинної ставки до 6-ти годинного робочого дня, нарахованої доплати за роботу у вихідні дні, доплати за роботу у понаднормовий час, доплати за бойовий резерв.

Відповідач листом №020-4151/700 від 04.09.2018 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку грошового забезпечення та видачі іншої довідки, обґрунтовуючи відмову відсутністю підстав для перерахунку грошового утримання за час роботи в зоні ЧАЕС на підставі того, що довідка від 26 квітня 2012 року №813 видана ОСОБА_1 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 « Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно п.7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого цією Постановою, виходячи із розміру грошового забезпечення, яке Позивач одержав за основним місцем проходження служби, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні.

Не погодившись із такими діями Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР в залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місце знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт ( 1, 2 , 3 зони небезпеки, зони іонізуючого випромінення (30-ти кілометрова зона).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст.70 Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Порядок оплати праці осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС врегульовано листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища». У цьому листі зазначено про розсекречення низки постанов та розпоряджень центральних органів управління про порядок оплати праці осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зокрема, Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони ЧАЕС» і Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 р. №168-5 передбачено проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС по підвищеним до 100% тарифним ставкам.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища» встановлено працівникам підприємств та організацій, які виконують роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, максимальний розмір премії 60% тарифної ставки в місяць (п.4) та дозволено залучати працівників на роботи у святкові та вихідні дні з оплатою праці в 2-х кратному розмірі (п.5).

Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 доведено до відома міністерств і відомств положень зазначених постанови та зазначено про розповсюдження її дії на працівників, в т.ч. на військовослужбовців, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а також встановлено максимальний розмір премії в розмірі 60% тарифної ставки (посадового окладу) в місяць. При цьому премія, згідно п.1 постанови Держкомітету СРСР по праці та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.86р. №153/10-43 повинна начислятися підвищеною, виходячи із підвищених тарифних ставок.

Пунктом 6 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 (не більше 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганню навколишнього середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році передбачені зазначеними нормативними актами та є діючими на цей час.

Оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовослужбовець, призваний на військові збори, його оплата праці регламентована постановою Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» від 25.05.86 р. № 1031, пунктом 16 якого передбачено розповсюдити на військовослужбовців, призваних на військові збори і які безпосередньо зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС порядок оплати праці по місцю постійної роботи, передбачений для працівників і службовців, які виконують таку роботу.

Для нарахування (перерахунку) пенсії позивачу необхідно надати до органу Пенсійного фонду довідку про заробітну плату, розраховану з врахуванням зазначених нормативних актів, що регулюють порядок оплати праці осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Така довідка видається підприємством, установою або організацією, які проводили в свій час підвищену оплату праці та у штаті якої знаходився ліквідатор під час участі в роботах по ліквідації катастрофи в зоні відчуження, або правонаступником.

За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем було відмовлено позивачу у проведення перерахунку та видачі довідки для надання її до органів Пенсійного фонду.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Таким чином, у ході розгляду справи встановлено, що перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) позивача за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження не проведено саме з вини державних органів, на яких покладено такий обов'язок.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у відмові здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження (ЧАЕС) та задоволення адміністративного позову в цій частині.

Разом з цим слід зазначити, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Проте, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково із зобов'язанням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду та нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження за весь час роботи ОСОБА_1 в зоні ЧАЕС, а саме: заяви ОСОБА_1, архівних матеріалів (довідки ГУ ДСНС України у Київській області від 27.06.2018), розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» від 23.05.86 № 1031рс, наказів МВС СРСР від 26.05.1986 № 0149, від 30.06.1986 № 0189, вказівок УПО МВС УРСР від 31.03.1987 № 3/7/382, постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92 № 09-3751, у порядку передбаченому роз'ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2; внесення даних перерахунку до особової картки ОСОБА_1; надання довідки встановленого зразка для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачу за спричинену моральну шкоду (знущання над інвалідом) суми в розмірі 17850 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень), яка дорівнює недоотриманій частині пенсії за 2 (два) місяці, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

В обґрунтування вказаних вимог позивачем не надано жодних доказів.

Отже, позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову, у відповідній частині вимог, що розглядається судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених дій та прийнятого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, 8, м. Харків) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження (ЧАЕС) - неправомірними.

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внесення даних перерахунку до особової картки ОСОБА_1, надання довідки встановленого зразка для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду та нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження за весь час роботи ОСОБА_1 в зоні ЧАЕС, а саме: заяви ОСОБА_1, архівних матеріалів (довідки ГУ ДСНС України у Київській області від 27.06.2018), розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» від 23.05.1986 № 1031рс, наказів МВС СРСР від 26.05.1986 № 0149, від 30.06.1986 № 0189, вказівки УПО МВС УРСР від 31.03.1987 №3/7/382, постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751, у порядку передбаченому роз'ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2018.

Суддя В.В. Єгупенко