Рішення № 78492430, 11.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2018 року м. Рівне №460/2825/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними щодо зупинення застосування щодо позивача як пенсіонера МВС України та членів сім'ї пільг у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива з 08.08.2018; зобов'язати відповідача поновити позивачу як пенсіонеру МВС України та членів сім'ї пільги у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива з 08.08.2018.

Ухвалою суду від 13.11.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що він є пенсіонером МВС України і відповідно до довідки Управління МВС України в Рівненській області з 20.12.2005 має право на 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, електроенергії та палива безстроково. Однак, відповідач припинив нарахування пільги, обґрунтовуючи це втратою чинності нормами Закону України «Про міліцію», які передбачали надання таких пільг. Однак, позивач вказує, що до 01.07.2015 чинним законодавством було передбачено його право на отримання 50% знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг та палива. З 01.07.2015 дана пільга надавалася за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує 1710 грн. Дохід позивача не перевищував даної суми, однак відповідач припинив надання пільги позивачу, що, на думку ОСОБА_1, суперечить нормам законодавства. Так, пунктом 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що колишнім працівникам міліції, у тому числі пенсіонерам, а також членам їхніх сімей, іншим особам зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Крім того, як зазначає позивач, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, тобто набуте право не може бути скасоване та звужене. Пільгу позивач отримав при виході на пенсію довічно на підставі чинного на той момент законодавства, тому він вважає, що вона не може бути скасована у зв'язку зі змінами в законодавстві. Таким чином, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що з 07.11.2015 набрав чинності Закону України «Про національну поліцію», яким надання пільг на житлово-комунальні послуги не передбачено. Таким чином, особи, які мали право на пільги відповідно до закону України «Про міліцію» втратили право на пільги. Щодо норми Перехідних положень Закону України «Про національну поліцію», то вона закріплює застереження щодо можливості збереження за пенсіонерами МВС та членами їхніх сімей лише тих пільг, які передбачені Законом України «Про національну поліцію» для колишніх поліцейських, членів їх сімей, інших осіб. Щодо тверджень позивача стосовно довідно наданих пільг та довідки від 21.03.2006, відповідно до якої позивач і члени його сім'ї мають право на отримання спірних пільг довічно, то відповідач вказує, що довічний термін довідки не абсолютизує права позивача на отримання пільг. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач 07.12.2018 подав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідно до статей 22 та 58 Конституції України при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чинне законодавство. Таким чином, позивач вказує, що право на набуті пільги категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, у відповідача відсутні правові підстави припиняти дію пільги позивачу.

07 грудня 2018 року позивач подав заяву про зміну предмета позову. Однак, дана заяву була подана всупереч вимогам частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження (перше судове засідання 11.12.2018, заява подана 07.12.2018). Таким чином, суд не приймає до розгляду таку заяву про зміну предмета позову.

У судове засідання 11.12.2018 відповідач, належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи, не з'явився. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частин 1, 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, а також ту обставину, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 КАС України, та потреба заслухати свідка чи експерта відсутні, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 - пенсіонер МВС України.

На підставі довідки Управління МВС України в Рівненській області №5/1149 від 21.03.2006 з 20.12.2005 йому була встановлена довічно 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами відповідно до Закону України «Про міліцію».

08 серпня 2018 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області з заявою про поновлення пільги на 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про міліцію», яка припинила надаватися відповідачем.

Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області листом №01/5-13-4824 від13.08.2018 повідомило позивача про те, що у зв'язку з втратою чинності законом України «Про міліцію» з 07.11.2015 та відсутністю норм в Законі України «Про національну поліцію» щодо надання пільг на житлово-комунальні послуги, у позивача відсутнє право на надану раніше пільгу.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон №565).

Згідно з частинами першою та другою статті 22 Закону №565 держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до частинами четвертою та шостою статті 22 Закону №565 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пільги) працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Підпунктом «в» підпункту 1 пункту 68 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про міліцію» у статті 22 частину сьому доповнено словами «за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Водночас, пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII ч. 6, 7 статті 22 Закону України «Про міліцію» викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину сьому статті 22 Закону України «Про міліцію» викладено у такій редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 затверджено «Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї», який набрав чинності з 01.07.2015, та встановлено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що питання отримання 50% знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива врегульовано Законом України «Про міліцію» зі змінами, внесеними Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» та постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389 про «Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» (далі - Порядок № 389).

Пунктом 1 Порядку № 389 встановлено, що цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 389, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Водночас, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень.

Суд вважає, що з 01 липня 2015 року податкова соціальна пільга застосовується виключно за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує суму 1710 гривень у 2015 році.

Відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію» з 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Проте, 23 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» № 900-VIII(далі - Закон України № 900-VIII).

Відповідно до пункту 3 Закону України № 900-VIII пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Однак, суд зазначає, що відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Втрата чинності Закону України «Про міліцію» не може бути підставою для позбавлення позивача права на пільги, що були передбачені статтею 22 вказаного закону, оскільки Конституцією України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції, обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки, доплати, пенсії та пільги є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини.

Законне сподівання особи виникло з моменту надання пільги. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, тобто набуте право не може бути скасоване та звужене. Пільгу позивач отримав при виході на пенсію довічно на підставі чинного на той момент законодавства, тому він вважає, що вона не може бути скасована у зв'язку зі змінами в законодавстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що дії відповідача щодо зупинення застосування відносно ОСОБА_1 пільг у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані та не доведено правомірність своїх дій щодо зупинення дії пільги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачена сума судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп. відповідно до квитанцій від 06.11.2018 №93 та №55, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області (вулиця Демократична, 46, місто Сарни, 34500; код ЄДРПОУ 03195398) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо зупинення застосування стосовно ОСОБА_1 як пенсіонера МВС України та членів сім'ї пільг у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива з 08.08.2018.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області поновити ОСОБА_1 як пенсіонеру МВС України та членів сім'ї пільги у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива з 08.08.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 грудня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.