Рішення № 78492376, 12.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р. № 1440/2291/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Виконавчий комітет Миколаївської міської ради в особі міського голови, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування рішення № 512,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі міського голови про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської ради № 512 « Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 1) п.2,3 спірного рішення допущені помилки, а саме ці пункти порушують принцип рівноправ'я, ст.14 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, якою передбачено, що користування правами та свободами має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою. 2) У спірному рішенні не зазначена дата набрання ним законної сили, воно не було оприлюднено в засобах масової інформації.3) У відповіді на відзив позивач зазначає інші підстави визнання спірного рішення протиправним, а саме: затвердження тарифів на обслуговування оскаржуваним рішенням було проведена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки органи місцевого самоврядування не проводили перевірку розрахунків по кожному багатоквартирному будинку, що призвело до того, що затверджені тарифи не є економічно обґрунтованими. Встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій надано виключно органам місцевого самоврядування, тому вони при затвердженні тарифів повинні провести перевірку розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат, пов'язаних з наданням послуг. Жодним розпорядчим документом органу місцевого самоврядування на виконання рішення виконкому ММР № 535, не була створена відповідна комісія з метою передачі багатоквартирних будинків з балансу на баланс. У разі відсутності технічного паспорта на багатоквартирний будинок, не є можливим не тільки якісно обслуговувати цей будинок, але і провести економічно обґрунтований розрахунок тарифу для нього. В оскаржуваному рішенні не зазначено, що тарифи можуть бути розраховані за допомогою програмного комплексу. Програмні комплекси органом місцевого самоврядування не були легалізовані і офіційно прийняти до використання. Оскаржуване рішення порушує право позивача, як мешканця будинку- право спільної власності багатоквартирного будинку.

Відповідач надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки пунктом 2 спірного рішення встановлено тарифи для мешканців багатоквартирних будинків, пунктом 3 рішення застосовується лише для нежитлових приміщень, в яких розташовано комерційні підприємства, тому позивачем не обґрунтовано в чому є прояви дискримінації, якщо кожен мешканець оплачує за ті послуги, які надаються будинку. Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні » акти органів місцевого самоврядування набирають чинності з дня офіційного оприлюднення. Рішення 13.06.2018 було оприлюднено на офіційному сайті Миколаївської міської ради. Відповідач не надає позивачу жодної послуги і не знаходиться з ним у договірних відносинах. Позивач не надав суду жодного доказу надання йому послуг неналежної якості та що тарифи є економічно необґрунтованими.

Заслухав пояснення сторін, свідка, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 512 від 08.06.2018 « Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєва» п.2 встановлено побудникові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві відповідно до поверховості та технічного оснащення будинків ( будинки з ліфтами, будинки 3-5 поверхові, будинки 1-2 поверхові), з урахуванням 5% рентабельності та діючої на підприємстві системі оподаткування (додаються). Власники/орендарі нежитлових приміщень у житлових будинках компенсують житлово-експлуатаційним підприємствам експлуатаційні витрати за договором відповідно до фактичного переліку послуг з урахуванням 50% рентабельності та діючого на підприємстві податку (п.3). Відповідальність за достовірність поданих технічних характеристик будинків, споруд та розмірів прибудинкових територій несуть керівники підприємств-виконавці послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві (п.4).

Згідно паспорта ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, але в судовому засіданні позивач суду пояснив, що фактично проживає за адресою АДРЕСА_2

Відповідач надав суду додаток до спірного рішення, в якому визначений тариф грн./кв.м. по адресах будинку. По будинку за адресою АДРЕСА_2 тариф встановлено в сумі 3,9831 грн. за м. кв. Складовими тарифу є: освітлення місць загального користування 0,4666, прибирання прибудинкової території - 1,1852, вивезення ТПВ -0,4480, електропостачання ліфтів - 0, 45407 , технічне обслуговування ліфтів- 0,5880, повірка димовентиляційних кагалів 0,0233, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання 0 0,813.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що тариф ЖКП «Бриз» розраховано невірно з огляду на таке: освітлення місць визначено невірно, оскільки в будинку немає стільки ламп, площа прибудинкової території 3646 м.кв. незрозуміло, як визначена, оскільки відсутній техпаспорт будинку. ЖЕКи не можуть займатись обслуговуванням ліфтів, оскільки у кожного споживача є договір з Миколаїв ліфт. Електропостачання до ліфтів визначено невірно, оскільки на будинку відсутній прилад обліку. По інших складових тарифу позивач зазначив, що розрахунок складових є економічно необґрунтований, тому спірне рішення необхідно скасувати.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2, начальник відділу цін та цінової політики Департаменту економічного розвитку, суду пояснила, що відповідальність за розмір тарифу несе виконавець послуги. Оскільки прибудинкові тарифи встановлювались більше ніж на 3000 будинків, то фахівцями департаменту перевірялись правильність заповнення вихідних даних стосовно розмірів прожиткового мінімума, мінімальної заробітної плати, чинних коефіцієнтів підвищення заробітної плати відповідно до Галузевої угоди, чинні тарифи на суміжні послуги. Кількість ламп у під'їздах, площу прибудинкової території ніхто не вираховував.

У запереченнях відповідач зазначив, що такі параметри, як довжина будівлі, ширина, висота, площа під будівлею, загальна площа будівлі не застосовується при розрахунку тарифу. Площу прибудинкової території визначено відповідно до схеми поділу прилеглих територій затверджених районними адміністраціями, до розрахунку тарифу застосовувались площі, розміри яких не перевищує розміри визначеними Правилами благоустрою. У разі відсутності на будинку приладу обліку електричної енергії, АТ «Миколаївобленерго» виставляє відповідно до середньої потужності незалежно від роботи світлоточок. Кожному підприємству виставляються такі рахунки.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді цієї справи повинен перевірити, чи прийняті рішення та вчинені дії: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення тим, що воно не було опубліковано в засобах масової інформації та в ньому не зазначена дата набрання законної сили.

Відповідно до ч.5,11 ст.59 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування набирають чинності з дня офіційного оприлюднення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" .

Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Рішення 13.06.2018 було оприлюднено на офіційному сайті Миколаївської міської ради. Також в судовому засіданні свідок суду пояснив, що рішення було опубліковано в засобах масової інформації в газеті «Вечерний Николаев» від 21.06.2018 року.

Відтак, спірне рішення було офіційно оприлюднено та набрало чинності.

Позивач обґрунтовує позов тим, що затвердження тарифів на обслуговування оскаржуваним рішенням було проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки органи місцевого самоврядування не проводили перевірку розрахунків по кожному багатоквартирному будинку, що призвело до того, що затверджені тарифи не є економічно обґрунтованими.

Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.(ст.9 Закону України № 1875).

Згідно з пп.2 п. «а» ст.28 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

2) встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IVвід 24.06.2004 до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку (ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IVвід 24.06.2004).

Відтак, відповідач здійснює контроль за дотриманням норм у сфері ЖКП в межах наданих повноважень. До повноважень відповідача належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

З вищезазначених вимог законів не слідує, що відповідач повинен був фактично перевіряти кількість світлоточек у будинку, в якому проживає позивач, переміряти площу прибудинкової території.

Відповідач, як орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України), тому не може виходити за межи наданих йому повноважень.

Позивач не довів суду, що затверджені тарифи є економічно необґрунтованими, оскільки сума тарифу по будинку позивача, в зв'язку з прийняттям спірного рішення, склала в 2018 році - 3,9831 грн./м.кв., а у 2017 році була 3,2225, що пов'язано з ростом суми прожиткового мінімума та заробітної плати у 2018 , ніж у 2017 роком, які враховуються при розрахунку деяких складових тарифу.

Позивач не довів суду, в чому вбачається дискримінація між п.2 та 3 у встановленні тарифів для мешканців багатоквартирних будинків та власників нежитлових приміщень.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він є приватним підприємцем та в майбутньому п.3 спірного рішення буде порушувати його права та обов'язки.

Позивачем не доведено, що п.3 спірного рішення взагалі, якось на нього розповсюджується, а судовий захист не здійснюється на майбутнє.

Також п.4 спірного рішення ніяким чином не порушує права позивача, оскільки судовому захисту підлягають тільки реальні порушення прав.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не довів суду, що спірне рішення є протиправним, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі міського голови (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко